АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-835/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Скользнєва Н.Г.
Суддя-доповідач: Кухар С.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого - судді: Бондаря М.С.
суддів: Кухаря С.В.
Крилової О.В.
при секретарі Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства „Родовід банк" на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства „Родовід банк" про стягнення сум пені та процентів за несвоєчасне повернення банківського вкладу та відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства „Родовід банк" (надалі Банк) про стягнення з останнього на користь позивача суму вкладу та пеню в розмірі 6262 доларів США, що в еквіваленті складає 50136,70 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 21 вересня 2009 року між ним та Банком укладено договір № ДРД.574.ПРК 06-980/09-2009 про строковий банківський вклад. Відповідно до п. 1.1 Договору позивач передав, а відповідач прийняв на строковий депозитний рахунок грошові кошти в сумі 6200,00 доларів США строком на 12 місяців та зобов’язався повернути позивачу суму вкладу і проценти за ним 21 березня 2010 року. По закінченню строку договору, а саме 25 березня 2010 року, позивач вперше звернувся до банківської установи з заявою про повернення суми вкладу, однак відповідачем умови договору щодо повернення суми вкладу не виконані з посиланням на те, що банком встановлені добові ліміти видачі грошових коштів (1 000 грн. на добу). Повторні звернення позивача щодо повернення повної суми вкладу направлені на адресу відповідача 12 квітня 2010 року та 30 квітня 2010 року, однак знов відповідачем надана відповідь від 06 травня 2010 року про необхідність запису до електронної черги та про встановлення добових лімітів. Зняття коштів понад встановлених лімітів відбувається згідно встановленого банком тарифу (2 % від отриманої суми).
Таким чином, на момент звернення позивача з позовом до суду, відповідач не повернув позивачу суму вкладу, чим порушив зобов’язання за вказаним вище договором строкового банківського вкладу, а саме : п.1.1, п.2.3, п.4.3.2, п.5.2. Крім того, неправомірними діями банківської установи позивачеві спричинена моральна шкода яку позивач оцінює в 10000 грн.
Під час розгляду справи в суді, відповідач в період часу з 19 серпня по 07 жовтня 2010 року повністю здійснив повернення позивачеві суму вкладу, у зв’язку з чим ОСОБА_3 станом на 08 листопада 2010 року уточнив свої позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача на свою користь: пеню в розмірі 1% від суми вкладу - 496,00 грн., що в еквіваленті складає 62,00 долара США; проценти в розмірі 228, 60 грн., що в еквіваленті складає 28,55 доларів США та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2010 року позов задоволено частково, стягнуто з Банку на користь ОСОБА_3 пеню за порушення Банком строку повернення вкладу в розмірі 496,00 гривень; моральну шкоду в розмірі 3 000,00 гривень; судові витрати на загальну суму 139, 12 гривень, з яких : 100,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 39, 12 грн. - судовий збір.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду Публічне акціонерне товариства «Родовід банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі.
Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом першої інстанції встановлено, що 21 вересня 2009 року між ОСОБА_3 та Банком було укладено договір № ДРД.574.ПРК 06-980/09-2009 про строковий банківський вклад (а.с. 8-9).
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору позивач передав, а відповідач прийняв на строковий депозитний рахунок грошові кошти в сумі 6200,00 доларів США строком на 12 місяців та зобов’язався повернути позивачу суму вкладу і проценти за ним 21 березня 2010 року.
По закінченню строку договору, а саме 25 березня 2010 року, позивач вперше звернувся до банківської установи з письмовою заявою про повернення суми вкладу (а.с. 11), однак відповідачем умови договору щодо повернення суми вкладу не виконані з посиланням на те, що банком встановлені добові ліміти видачі грошових коштів (а.с. 15). Повторні звернення позивача щодо повернення повної суми вкладу направлені на адресу відповідача 12 квітня 2010 року (а.с. 13) та 30 квітня 2010 року (а.с. 14), однак знов відповідачем надана відповідь від 06 травня 2010 року (а.с. 16) про необхідність запису до електронної черги та про встановлення добових лімітів. Зняття коштів понад встановлених лімітів відбувається згідно встановленого банком тарифу.
Під час розгляду справи в судом першої інстанції, відповідач в період часу з 19 серпня по 07 жовтня 2010 року повністю здійснив повернення позивачеві суму вкладу, шляхом виплати добового ліміту по 1000 грн. в день.
Відповідно до п. 5.2 вказаного договору у разі порушення Банком строку повернення Вкладу, вказаного у вимозі вкладника, Банк сплачує на вимогу вкладника пеню у розмірі 0,1 відсотка від суми процентів за кожний день прострочки, але не більше 1 відсотка від суми вкладу.
Таким чином, на момент звернення позивача з позовом до суду, відповідач не повернув позивачу суму вкладу в порядку встановленому умовами договору, провів виплату з порушенням строків і з встановленням добового ліміту який не був передбачений умовами договору чим порушив зобов’язання за вказаним вище договором строкового банківського вкладу, а саме: п.1.1, п.2.3, п.4.3.2, п.5.2.
У зв’язку з цим правильним є висновок суду першої інстанції щодо стягнення з Банку пені за порушення строку повернення вкладу, яке відбулось з вини Банку.
Однак невірним є висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову щодо відшкодування моральної шкоди. Оскільки застосування Закону України «Про захист прав споживачів»до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, відсоткової ставки, валютні ризики, процедуру виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування. Договором укладеним між сторонами відшкодування моральної шкоди не передбачено.
Тому в цій частині щодо відшкодування моральної шкоди в задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Родовід банк" задовольнити частково.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2010 року по цій справі в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди відмовити повністю.
Решту рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: