Хортицький районний суд Запорізької області
Україна
Справа № 2а-2046/11
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.02.2011 року суддя Хортицького районного суду м. Запоріжжя Ширіна С.А., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради про визнання дій посадових осіб щодо відмови у виплаті щорічної допомоги на оздоровлення незаконними та стягнення недоплачених сум –
ВСТАНОВИВ:
11.02.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до УПСЗН Хортицької районної адміністрації Запорізької міської Ради про стягнення коштів щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 р., посилаючись на те, що він має статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії, про що йому видано посвідчення встановленого зразку (посвідчення НОМЕР_1) та перебуває на обліку у відповідача по місцю свого проживання. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ позивачу передбачена виплата щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, тобто відповідачем. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. За 2010 рік вказана допомога виплачена позивачу у менших розмірах, ніж передбачено законом, зокрема виплачено 100 грн., з посиланням на застосування постанови Кабінету Міністрів України. 13.10.2010 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату недоплачених йому коштів, але йому було відмовлено.
Представник відповідача Щульц В.В. проти позову заперечує, подала письмові заперечення в яких зазначила, що позивачу не виплачено заявлену у його позові суму не може бути поставлено у вину управлінню, оскільки виплата цієї допомоги фінансується в межах видатків визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік та затверджених у основному фінансовому документі –паспорті бюджетної програми за КПКВК ДБ 2501250 на відповідний бюджетний рік, який є підставою для затвердження кошторису на цей рік. Головним розпорядником коштів державного бюджету за бюджетною програмою щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення є Міністерство праці та соціальної політики України. Також, представник відповідача зазначила, що управління отримує повноваження (бюджетні призначення) щодо виплати допомоги в обсягах затверджених паспортом бюджетної програми на відповідний рік. У паспорті зазначено, що підставою для виконання бюджетної програми по виплаті щорічної допомоги на оздоровлення є постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою Кабінетом Міністрів України визначені розміри цієї допомоги відповідно до категорії одержувача допомоги. Обґрунтовуючи свою позицію, представник відповідача підкреслила ст. 48 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».де зазначено, що його застосування проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», управлінням праці та соціального захисту населення постраждалим громадянам, згідно діючого законодавства, нараховується і виплачується компенсаційна виплата.
Суд, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, якими сторони обґрунтували свої позиції по справі, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання.
Пункт 3 ст.48 Закону № 796-ХІІ передбачає залежність розміру допомоги на оздоровлення від мінімальної заробітної плати.
Згідно статті 62 Закону України № 796-ХІІ роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної влади, всіма суб’єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Ст.67 вказаного Закону регулює порядок підвищення розміру доплат, пенсій і компенсацій, а саме конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до змін індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Оскільки порядок застосування цього закону визначається Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковим для виконання, 26 липня 1996 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою були затверджені конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення.
Вищевказана постанова в частині підпункту «є»пункту першого втратила чинність після прийняття Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року, якою встановлені нові розміри щорічної допомоги на оздоровлення.
Згідно вказаної постанови, учасникам ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи ІІ категорії, яким є позивач, передбачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 100,00 гривень.
На виконання ст. 62 Закону України № 796-ХІІ Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 936 від 20 серпня 2005 року «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»п.3 якої передбачено, що виплата компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг проводиться з дня подання громадянином заяви, але не раніше ніж з дня видачі йому посвідчення встановленого зразка.
Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорія 2, про що йому видано посвідчення, перебуває на обліку у відповідача за місцем свого проживання.
Відповідно до частин 4,5,7 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ із змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законами України від 01.07.92р № 2532-ХІІ; від 06.06.96р № 230/96-ВР; від 25.03.99р № 563-ХІУ; від 11.07.2001 року - щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п’ять мінімальних заробітних плат; та щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам на місцем їх проживання органами соціального захисту населення; розмір мінімальної плати визначається на момент виплати.
Згідно п.п.11 п.28 Розділу ІІ Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року № 107-УІ текст статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»викладено в такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 вказані зміни визнані неконституційними/такими, що не відповідають Конституції України».
З врахуванням викладеного, позивачу належало до виплати в 2010 році відповідачем щорічна допомога на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат на момент виплати згідно частин 4,5,7 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тоді як відповідачем було сплачено позивачу таку допомогу, згідно відповіді УПСЗН, в розмірі по 100 гривень на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року, оскільки діючий Закон має вищу юридичну силу відносно постанови Кабінету Міністрів України.
Конституційний Суд України відзначив, що у Конституції України Україну проголошено соціальною і правовою державою (стаття 1), в основу правового регулювання бюджетних відносин закладено принцип справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами (ч.1 ст.95). Держава відповідальна перед людиною за свою законодавчу діяльність, зобов’язана утверджувати та забезпечувати права і свободи людини і громадянина. Закони та інші нормативно-правові акти мають прийматися на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч.2 ст. 8).
Суд не приймає аргумент органу державної влади щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. Щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»вказано, що така відмова є свавільною та незаконною. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у даному рішенні, реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, судами не повинні прийматися до уваги.
Виходячи з вище викладеного, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення щорічної допомоги за 2010 рік, оскільки згідно частин 4,5,7 ст.48 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи»позивач має право на отримання від відповідача щорічної допомоги на оздоровлення, як учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат на момент виплати.
Відповідно до роз’яснень Верховного Суду України, наданих у інформаційно-методичному листі від 12.04.2010 року №6-11 зазначено, що у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій зобов’язати провести перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
На підставі викладеного, керуючись ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. ст. 2, 6,8, 9, 11, 69, 71, 94, 104, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд , -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради про визнання дій посадових осіб щодо відмови у виплаті щорічної допомоги на оздоровлення незаконними та стягнення недоплачених сум –задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради про визнання дій посадових осіб щодо відмови у виплаті щорічної допомоги на оздоровлення незаконними та стягнення недоплачених сум стосовно відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за 2010 рік, передбаченої ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення виконкому Управління праці та соціального захисту населення Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради нарахувати та сплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за 2010 рік, передбачену ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з урахуванням тих виплат, які були проведені позивачу.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: