Справа № 2-а-418/11

ПОСТАНОВА

іменем України  

 10 лютого 2011 року                                           м. Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді Гамули Б.С., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі (далі – Управління) про визнання дій протиправними та зобов’язання його провести нарахування і виплату підвищення до пенсії та додаткової пенсії в розмірах, передбачених ст.ст.39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

встановив :

          У поданій до суду через місцевий центр поштового зв`язку 24 грудня 2010 року позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що він проживає в с.Хотешів Камінь-Каширського району Волинської області, тобто в зоні гарантованого добровільного відселення, є потерпілим від Чорнобильської катастрофи третьої категорії та пенсіонером.

          У зв’язку з цим відповідно до ч.2 ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі Закону), відповідачем йому повинна виплачуватись додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю,  у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

          Йому в порушення вимог зазначеної статті Закону згадана пенсія виплачуються в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про питання соціального захисту окремих категорій громадян», що є значно меншим.

          Зважаючи на пріоритетність законів над підзаконними нормативними актами, при виплаті зазначеної доплати підлягають застосуванню норми передбачені Законом, а не згаданою постановою.

          Просить суд постановити рішення, яким визнати дії відповідача щодо невиплати  йому у повному розмірі додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбаченої  ст.51 Закону, протиправними, зобов’язати його провести перерахунок та виплату  додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю,  у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, як це передбачено згаданою статтею Закону, за період в межах строку звернення до суду за захистом порушеного права, та проводити таке нарахування і виплату в майбутньому.

Відповідач, отримавши 28 січня 2011 року копію ухвали про відкриття провадження у справі та позовну заяву з доданими матеріалами, у встановлений ч.3 ст.183-2 КАС України строк заперечення проти позову чи заяви про його визнання не подав.

          Позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

          Судом встановлено, що ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_2, постійно проживає в с.Хотешів Камінь-Каширського району Волинської області, є пенсіонером та потерпілим від Чорнобильської катастрофи третьої категорії.

          Дані обставини стверджено паспортом, пенсійним посвідченням, посвідченням громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи, відмовою відповідача.

          Вказане село відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23 липня 1991 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12 січня 1993 року, належить до зони гарантованого добровільного відселення.

          Відповідно до ст.51 Закону особам, віднесеним до категорії 3, щомісячно призначається додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Вказаний розмір додаткової пенсії зазнав змін, що відбулись відповідно до п.п.9, п.п.13 п.28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року.

Згадані положення бюджетного Закону рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними та такими, що втратили чинність з дня ухвалення вказаного рішення, а тому вказані статті залишились чинними в первинній редакції.

Відповідач згідно його довідки та відмови виплачував позивачу додаткову пенсію в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні позивачу розміру додаткової пенсії застосуванню підлягає ст. 51 Закону, а не згадана постанова, оскільки остання істотно звужує обсяг раніше встановлених законом прав.

          Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком установлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

          Суд вважає, що положення ч. 3 ст. 28 згаданого Закону не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обчислення інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

          Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорії, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

          Виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що відповідач зобов’язаний здійснити перерахунок позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до вимог ст. 51 Закону із застосуванням ст. 28 ч.1 Закону України  “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст.52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», і цей перерахунок має бути здійснений за період в межах шестимісячного строку звернення до суду, а саме з  24 червня  2010 року по 24 грудня 2010 року з урахуванням виплачених йому сум.

          Дії відповідача щодо невиплати позивачу додаткової пенсії в таких розмірах є протиправними.

Суд відмовляє у  задоволенні  вимоги позивача виплачувати йому додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі згідно ст. 51 Закону в майбутньому, оскільки судовому захисту підлягає право особи у разі його порушення, невизнання або оспорювання і на даний час невідомо,  чи буде порушено таке право позивача в майбутньому.

          Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160, 162, 183-2 КАС України, ст.ст.39, 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України «Про Державний бюджет України  на 2010 рік», рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року                      №10-рп/2008, суд

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України у  Камінь-Каширському районі Волинської області щодо невиплати ОСОБА_1, як особі, віднесеній до категорії 3, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком згідно ст. 51 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  за період із 24 червня 2010 року по 24 грудня 2010 року протиправними.

          Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1, як особі, яка віднесена до категорії 3, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 25 (двадцяти п`яти) процентів мінімальної пенсії за віком, передбаченої  ч.2 ст.51 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 24 червня 2010 року по 24 грудня 2010 року із врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

          У задоволенні решти позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Камінь-Каширський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з подачею копії скарги до апеляційної інстанції.

Суддя:                                                                                         Б.  С.  Гамула