Справа № 2-а-390/11

ПОСТАНОВА

іменем України  

 10 лютого 2011 року                                           м. Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі  головуючого – судді Гамула Б.С., розглянувши в порядку скороченого провадження в місті Камені-Каширському справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі про зобов’язання нарахувати і виплатити надбавку до пенсії як дитині війни,

встановив:

          22 грудня 2010 року ОСОБА_1 через місцевий центр поштового зв`язку звернувся в суд із позовною заявою, у якій зазначає, що він, як дитина війни, має право  на щомісячну надбавку до пенсії  в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2009-2010  роках така надбавка йому виплачувалась у розмірі 10 відсотків мінімальної пенсії за віком, з чим не погоджується.

Просить зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі (далі – Управління) нарахувати і виплатити щомісячну надбавку до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі –Закону), за період  в межах строку звернення до суду, та виплачувати згадану надбавку в такому розмірі в майбутньому.

Відповідач у поданому 8 лютого 2011 року  письмовому запереченні зазначив, що у 2010 році згідно Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік"  Управління провело виплату позивачеві  надбавки до пенсії як дитині війни в розмірі по 49,80 грн щомісячно.

Зазначає, що виплатити таку надбавку в інших розмірах Управління не могло, оскільки на даний час діє ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо виключного застосування мінімального розміру пенсії за віком тільки для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а для Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ця величина застосовуватись не може.

Вважає, що кошти на такі виплати у витратній частині бюджету Пенсійного фонду України не закладені,  Управління не є розпорядником коштів Державного бюджету України.

Просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

          Як вбачається з пенсійного посвідчення позивача, ОСОБА_1 має статус дитини війни.

          У зв’язку з цим він у силу ст.6  Закону має право на  отримання надбавки до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком, визначений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої,  за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі передбаченого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Як вбачається з довідки Управління, ОСОБА_1  як дитині  війни надбавка до пенсії у 2010 році виплачена у значно меншому, ніж передбаченому ст.6 Закону розмірі, а саме по 49,80 грн. щомісячно.

Зазначені виплати проводились на підставі положень  п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими призупинялась дія ст.6 Закону.

          Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року згадані положення бюджетного Закону визнано неконституційними. Жодними іншими нормативно-правовими актами, у тому числі Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» положення ст.6 Закону не змінювалось.

Зазначене свідчить про обов’язок відповідача нараховувати і виплачувати позивачеві у 2010 році надбавку до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, якого Управління не виконує.

Суд, з огляду на відсутність іншого порядку визначення розміру мінімальної пенсії за віком, ніж передбачений ч.2 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з метою реалізації  конституційної гарантії на отримання надбавки до пенсії, приходить до висновку про необхідність застосування відповідачем згаданої правової норми при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком, що є базовою величиною для розрахунку надбавки до пенсії як дитині війни, та дорівнює розміру визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Посилання відповідача на те, що Управління не може бути   належним відповідачем у даній справі, оскільки  не є власником або розпорядником коштів Державного бюджету України, безпідставне, так як згідно п.2.1 „Положення  про   управління   Пенсійного   фонду  України   в районах, містах і районах у містах" одним з основних завдань управління є забезпечення призначення і виплати пенсій.

Не мають правового значення і твердження відповідача про відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом розмірів надбавок до пенсії як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Відповідач всупереч ст.71 КАС України, заперечуючи проти позову, правомірності  своїх дій в частині виплати ОСОБА_1 надбавки до пенсії як дитині війни у меншому, ніж встановлений Законом, розмірі, не довів.

Таким чином, захисту підлягає право позивача шляхом зобов’язання Управління перерахувати і виплатити надбавку до пенсії як дитині війни за період з 22 червня 2010 року по 22 грудня 2010 року з врахуванням ст.28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

Суд відмовляє у  задоволенні  вимоги позивача виплачувати йому надбавку до пенсії в розмірі згідно ст.6 Закону в майбутньому, оскільки судовому захисту підлягає право особи у разі його порушення, невизнання або оспорювання і на даний час невідомо,  чи буде порушено таке право позивача в майбутньому.

Суд не стягує з Управління судового збору, оскільки від його сплати на підставі п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 31 січня 1993 року відповідач звільнений.

          Керуючись ст.ст.11, 17, 183-2,186 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп, суд

постановив:

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області нарахувати і виплатити ОСОБА_2 надбавку до пенсії в розмірі 30 (тридцяти) відсотків від мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 22 червня 2010 року по 22 грудня 2010 року з урахуванням ст.28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

У задоволенні решти позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Камінь-Каширський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з подачею копії скарги до апеляційної інстанції.

Суддя:                                                                                         Б.  С.  Гамула