2-14/11

  51

Рішення

іменем України

(заочне)

    01 березня 2011 року                                           м.Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

  головуючого: судді Лященка О.В.

  при секретарі: Шафатинській О.В.

  з участю позивача: ОСОБА_1

  представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Володимир-Волинський цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Ельба–Інвест»про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

встановив:

  15 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства «Ельба–Інвест» (надалі –ПП «Ельба–Інвест») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

 В позовній заяві покликається на ту обставину, що з 07 вересня 2007 року він був прийнятий на роботу в Червоноградське регіональне відділення ПП «Ельба–Інвест»на посаду інспектора охорони. З 19 листопада 2007 року згідно наказу ПП «Ельба–Інвест»№255-к від 26 листопада 2007 року його було звільнено з займаної посади на підставі п.4 ст.40 КЗпП України за прогули без поважних причин. Дане звільнення вважає незаконним з наступних підстав.

  19 жовтня 2007 року він мав вийти на роботу на чергову вахту згідно графіка роботи, однак у зв»язку із важким станом здоров»я не зміг вийти на чергування, оскільки в ніч з 16 на 17 жовтня 2007 року відносно нього було вчинено злочин у м.Червонограді, в результаті якого він отримав тілесні ушкодження, у нього викрали документи та гроші. Тривалий час він знаходився без свідомості, не пам»ятав де він знаходиться і що з ним сталось. Лише 25 жовтня 2007 року він повернувся у м.Володимир-Волинський і з наступного дня по 22 листопада 2007 року перебував на стаціонарному лікуванні у Володимир-Волинській ЦРЛ.

   У зв'язку з тим, що 16.10.2007року він не повернувся додому, його мати, ОСОБА_3 зразу ж на наступний день зателефонувала до регіонального відділення ПП «Ельба-Інвест»і повідомила про це відповідальних працівників відділення. Після того матір позивача постійно підтримувала зв'язок із регіональним відділенням, які були повністю проінформовані про результати його пошуку, про обставини і причини зникнення. Крім того, вона звернулася за допомогою про пошуки сина у відповідні відділи внутрішніх справ міст Червонограда і Соколя.

Факт того, що він з 16.10.2007р. по 26.10.2007р. розшукувався Сокальським районним відділом УМВС України у Львівській області підтверджується довідкою від 07.12.2007р. № 7981. За фактом вчиненого злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, тобто за фактом умисного нанесення тілесного ушкодження середньої тяжкості, що сталось в ніч з 16 на 17 жовтня 2007 року, вказаним вище райвідділом міліції відповідно до постанови про порушення кримінальної справи від 30 травня 2010 року проводиться досудове слідство.

У зв'язку з тим, що після лікування за станом здоров'я він не міг продовжувати виконувати попередню роботу, 26.11.2007року він звернувся до генерального директора ПП «Ельба-Інвест»із відповідною заявою про звільнення з 23.11.2007року, про оплату лікарняного листка і проведення з ним повного розрахунку. Вказана вище заява з доданими документами особисто матір'ю позивача була вручена 26.11.2007року відповідальним працівникам регіонального управління у м. Червонограді, які прийняли дану заяву, пообіцяли все зробити і сказали, що зателефонують, коли приїхати за розрахунком.

Однак, 04.12.2007р. за підписом начальника Червоноградського РВ ОСОБА_4 він отримав лист, у якому вказано, що ПП «Ельба-Інвест»не може взяти його заяву на звільнення, так як в них немає пояснення про відсутність на роботі 19.10.2007р. і просить його надіслати. Детальне пояснення про причини невиходу на роботу 19.10.2007р. разом з довідкою Сокальського райвідділу міліції від 07.12.2007р. №7981 отримані інспектором відділу кадрів регіонального відділення ОСОБА_5 07.12.2007р., що підтверджується відповідними відмітками на цих документах.

З розмови по телефону із керівництвом регіонального відділення йому стало відомо, що він звільнений з роботи з 19.10.2007р. Після численних звернень із скаргами в різні інстанції позивачу також стало відомо, що звільнений він з роботи згідно наказу ПП «Ельба-Інвест»№255-К від 26 листопада 2007 року на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, за прогули без поважних причин. Цю інформацію він отримав із відповіді територіальної державної інспекції праці у м. Києві від 30.05.2008р. №Б-218 на звернення до прокуратури Львівської області.

В порушення ст. 47 КЗпП України, копія наказу про звільнення позивача з роботи до цього часу йому підприємством не видана і не направлена у встановленому законодавством порядку поштою.

Даний спір (позовна заява від 08 грудня 2008 року) був предметом розгляду у суді, який відповідно до заяви позивача від 19.06.2009 року залишений без розгляду. Причиною залишення позову без розгляду стали матеріали Сокальського райвідділу міліції про відмову в порушенні кримінальної справи, про наявність яких йому стало відомо лише після особистого звернення у вказаний відділ міліції в 2009 році. 19.05.2010 року вказана вище постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за доручення прокуратури Львівської області скасована прокуратурою Сокальського району і 30 травня 2010 року порушена кримінальна справа, по якій в даний час ведеться досудове слідство. Конкретний розмір середньомісячного заробітку вказати не може, так як відповідач не надав відповідної інформації.

Внаслідок незаконного звільнення з роботи позивачу заподіяно моральну шкоду. він залишився без засобів до існування, втратив нормальні життєві зв'язки, віру у справедливість. Негативні емоції, переживання вплинули на спокій і стан його здоров'я. Це звільнення вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Внаслідок порушення його прав, тривалих потрясінь і переживань, пов'язаних із незаконним звільненням з роботи, позивачу заподіяні моральні страждання. Тому вважає, що  відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду у сумі 5000 грн.  

 Просить поновити його на посаді інспектора охорони приватного підприємства «Ельба-Інвест», стягнути  з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за один рік - з дня звільнення 19 жовтня 2007 року по 19 жовтня 2008 року та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у сумі 5000 тисяч грн..

В судовому засіданні під час розгляду справи позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов підтримали, просять його задовільнити з підстав, викладених у позовній заяві. В своїх поясненнях покликались на обставини, викладені у тексті позовної заяви.

Відповідач по справі ПП «Ельба-Інвест»свого представника для участі у розгляді справи не направило, в своїх запереченнях зазначили про те, що позивачем пропущено строки звернення до суду з даним позовом і крім цього, у нього відсутні дані про поважність причин не виходу на роботу 19 жовтня 2007 року. Просять з цих підстав відмовити в задоволенні позову. Суд, відповідно до ст. 224 ЦПК України, вважає за необхідне розгляд справи провести у відсутності представника відповідача, оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін та ухвалити заочне рішення, проти чого позивач ОСОБА_1 та його представник не заперечують.

  Заслухавши пояснення позивача, його представника, допитавши свідка, дослідивши зібрані по справі докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

  Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 07 вересня 2007 року був прийнятий на роботу в Червоноградське регіональне відділення ПП «Ельба–Інвест»на посаду інспектора охорони, а з 19 листопада 2007 року згідно наказу ПП «Ельба–Інвест»№255-к від 26 листопада 2007 року його було звільнено з займаної посади на підставі п.4 ст.40 КЗпП України за прогули без поважних причин. Дана обставина відповідачем не заперечується і стверджується копіями наказів про його прийняття на роботу та про звільнення з роботи, які містяться в оглянутій судом цивільній справі №2-52/09 за аналогічним позовом ОСОБА_1 до ПП «Ельба-Інвест»на а.с.88-90 та 67-68.

  У відповідності до п.4 ст.40 КЗпП України, трудовий договір,  укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі  більше  трьох годин  протягом  робочого  дня)  без поважних причин.

    Як пояснив позивач, його було звільнено з роботи незаконно, оскільки він 19 жовтня 2007 року мав вийти на роботу на чергову вахту згідно графіка роботи, однак у зв»язку із важким станом здоров»я не зміг вийти на чергування, так як в ніч з 16 на 17 жовтня 2007 року відносно нього було вчинено злочин у м.Червонограді, в результаті якого він отримав тілесні ушкодження, у нього викрали документи та гроші. Тривалий час він знаходився без свідомості, не пам»ятав де він знаходиться і що з ним сталось. Лише 25 жовтня 2007 року він повернувся у м.Володимир-Волинський і з наступного дня по 22 листопада 2007 року перебував на стаціонарному лікуванні у Володимир-Волинській ЦРЛ. Про те, що він пропав безвісти, його матір ОСОБА_3 неодноразово повідомляла по телефону керівництво Червоноградського регіонального відділення ПП «Ельба–Інвест».

  Копією табеля чергувань підрозділу охорони  Червоноградського регіонального відділення ПП «Ельба-Інвест»за жовтень 2007 року,  що міститься в оглянутій судом цивільній справі №2-52/09 за аналогічним позовом ОСОБА_1 до ПП «Ельба-Інвест»на а.с.54 стверджується, що позивач мав вийти на роботу 19 жовтня 2007 року.

  Постановою про порушення кримінальної справи від 30 травня 2010 року стверджується, що в ніч з 16 на 17 жовтня невідомі особи поблизу бару «Сова», що розташований в с.Бендюга Сокальського району Львівської області, нанесли ОСОБА_1 тілесні ушкодження. Згідно висновку судово-медичного дослідження №382 від 06.11.2007 року, у ОСОБА_1 було виявлено тілесне ушкодження у вигляді багато уламкового перелому нігтьової фаланги другого пальця правої кисті, що ускладнилось розвитком кісткового панарицію, яке відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров»я.

 Доводи позивача про те, що внаслідок побиття він тривалий час знаходився без свідомості, не пам»ятав де він знаходиться і що з ним сталось, з 17 жовтня 2007 року перебував у невідомих йому людей в різних населених пунктах та лише 25 жовтня 2007 року він повернувся у м.Володимир-Волинський, не підтверджені жодними доказами.

 Як стверджується копією листка непрацездатності, ОСОБА_1 звернувся за медичною допомогою лише 26 жовтня 2007 року.

  За таких обставин справи суд вважає, що він без поважних причин не вийшов на роботу 19 жовтня 2007 року, а тому після його одужання та відмови від дачі пояснень з приводу його тривалої відсутності на роботі, про що складено акт, його було правомірно звільнено за прогул без поважних причин.

 Доводи позивача про те, що його матір ОСОБА_3 неодноразово дзвонила до відповідача, зверталась у правоохоронні органи з приводу його зникнення, не свідчать про поважність причин невиходу на роботу і не є правовою підставою для поновлення його на роботі.  

 Надані позивачем докази, в тому числі й показання свідка ОСОБА_3, не спростовують законності його звільнення з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України.

 Крім цього, позивачем пропущено визначений ч.1 ст.233 КЗпП України строк звернення до суду, оскільки про те, що його звільнено з роботи, він дізнався з розмови по телефону з керівництвом підприємства, а згодом йому стало відомо з відповіді територіальної державної інспекції праці у м.Києві від 30.05.2008 року №Б-218 на звернення до прокуратури Львівської області, крім цього 05.01.2009 року він звертався з аналогічним позовом до суду, який за його заявою 19 червня 2009 року було залишено без розгляду, про що зазначено ним у тексті позовної заяви. Як вбачається з оглянутої судом даної справи №2-52/09, в її матеріалах міститься копія наказу про звільнення ОСОБА_1 з роботи, він брав участь у розгляді даної справи та ознайомлений з її матеріалами, а тому його покликання на те, що місячний строк звернення до суду ним не пропущено, не заслуговують на увагу. Сам по собі факт не направлення ОСОБА_1 копії наказу про його звільнення за п.4 ст.40КЗпП України, не є  підставою вважати його звільнення незаконним.

 За таких обставин суд відмовляє позивачу в задоволенні цієї частини позовних вимог.

 Позивачем також заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням з роботи.

 Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником   або   уповноваженим   ним   органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань,  втрати  нормальних життєвих  зв'язків  і  вимагають  від  нього додаткових зусиль для організації свого життя.

 Позивач не довів порушення його законних прав відповідачем внаслідок незаконного звільнення з роботи, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги суд також відмовляє.

 Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та витрат на ІТЗ при зверненні до суду з даним позовом, то відповідно до ст..88 ЦПК України, в разі відмови в задоволенні позову, судові витрати покладаються на нього в повному обсязі.  

  Керуючись ст..ст. 10, 60, 88, 213-215, 224-226 ЦПК України, на підставі    ст..ст. 40, 233, 237-1 КЗпП України,  суд-

вирішив:

    В задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного підприємства «Ельба–Інвест»про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди –відмовити повністю.

   Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави 68 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

  Рішення суду може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги, яка подається на протязі 10 днів з дня його проголошення, а відповідачем –шляхом подачі письмової заяви про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до Володимир-Волинського міського суду Волинської області  протягом десяти днів з дні отримання його копії.

  Копію заочного рішення направити відповідачу рекомендованим листом  із повідомленням на протязі трьох днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Уразі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: