Справа № 2А-184/11

У Х В А Л А

12 січня 2011 року Дзержинський районний суд М. Кривого Рогу Дніпропетровської області  у складі:

головуючої судді                                       Свистунової О.В.,

при секретарі                                             Севастьянової І.В.,

розглянувши  справу за адміністративним позовом Прокурора Дзержинського району м. Кривого Рогу в інтересах ОСОБА_3  до   Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання неправомірною бездіяльність відповідача та зобов»язання здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -

  В С Т А Н О В И В:

   08 грудня 2010 року Прокурор Дзержинського району м. Кривого Рогу в інтересах ОСОБА_3  звернувся до суду із вищезазначеним адміністративним позовом, посилаючись на те, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»ОСОБА_3 має право на підвищення пенсії за віком у розмірі 30% мінімальної пенсії, проте відповідач з 01.01.2006 року і по теперішній час не виконував обов’язку щодо приведення розміру її пенсії у відповідність до статті 6 вищевказаного Закону України, тому прокурор в інтересах особи і просить суд зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату на її користь недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни  з 09.07.2007 по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.12.2010 року  .

        Відповідач –Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області позов не визнав, у своїх запереченнях мотивуючи тим, що діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Вважає, що порушень законодавства в сфері пенсійного забезпечення відповідачем не допущено. Просили суд застосувати строк позовної давності.

        Згідно поданих заяв, сторони в судове засідання не з’явились, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.

        Згідно з вимогами ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії.

        Відповідно до ч.1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановлених цим кодексом або іншими законами.

      Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється  шестимісячний строк, який, якщо не встановлене інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна  була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.     

        Відповідно до ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.         

        Прокурор звернувшись до суду із зазначеним позовом в інтересах особи  просив поновити пропущений з поважної причини строк для звернення до суду, однак суд не знаходить поважних причин для задоволення зазначеного клопотання про поновлення строку для звернення до суду з даним адміністративним позовом про перерахунок та виплату підвищеної пенсії позивачці за період з 09.07.2007 року, як дитині війни, так як позивачка зазначила у своєму зверненні до прокурора, що про грубе порушення її прав, останній стало відомо фактично після отримання у жовтня 2010 році відмови від УПФУ в Дзержинському районі м. Кривого Рогу з питання щодо виплати їй недоотриманих коштів за період з 09.07.2007 року по 31.08.2010 року . Тому і вважає, що про порушення свої прав вона дізналась –у жовтні 2010 року. Однак, як вбачається з позовних вимог,  з 2008 року вона постійно частково отримувала надбавку до пенсії, як дитина війни, що також свідчить про те, що їй було відомо, що надбавку до пенсії вона отримує не в розмірі 30% мінімальної пенсії, а в розмірі 10 % і не зважаючи на той факт, що її права порушені, нікуди за захистом своїх порушених прав не зверталась, і крім цього, в засобах масової інформації (телебачення, газети, радіо) протягом досить тривалого часу постійно лунає інформація про право осіб, які мають статус «Дитина Війни»звернутись  до адміністративних судів за місцем свого проживання з відповідними позовами до Управління пенсійного фонду про перерахунок та виплату недоплаченої пенсії.           

       Рішення Конституційного Суду України  від 09.07.2007 року N 6-рп/2007 було опубліковано в «Офіційному віснику України»27.07.2007 року № 52, а Рішення Конституційного Суду України  від 22.05.2008 року N 10-рп/2008 було опубліковано в «Офіційному віснику України»06.06.2008 року № 38  і саме з цих дат позивач дізнався, або повинен була дізнатися про порушення своїх прав та мав можливість звернутися до суду з адміністративним позовом.   

       Натомість, позивачка звернулася за захистом своїх прав лише у листопаді 2010 року до прокурора, а останній в її інтересах звернувся до суду  08.12.2010 року, тобто саме з цього часу і необхідно відраховувати шестимісячний  строк звернення до суду.           

        Керуючись  ч.2 ст.99, ч.1 ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України, -

  УХВАЛИВ:   

         Позов Прокурора Дзержинського району м. Кривого Рогу в інтересах ОСОБА_3  до   Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання неправомірною бездіяльність відповідача та зобов»язання здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в частині вимог за період:  з 09.07.2007 року по 07 червня 2010 року включно -  залишити без розгляду.    

     Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського   апеляційного адміністративного суду протягом п’яти  днів з дня отримання копії ухвали.   

Суддя:О. В. Свистунова