Справа № 2-96/11

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м          У к р а ї н и

10 лютого 2011 року                                                            смт. Кіровське АР Крим

Кіровський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого  –судді Михайлова Р. В.,

при секретарі  –Дранич Л. Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в  смт. Кіровське АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Владиславівської сільської ради Кіровського району АР Крим про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, поновлення строку для звернення до суду з вимогами про визнання не законним розпорядження голови Владиславівської сільської ради Кіровського району АР Крим № 38 від 02.07.2010 р. про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Владиславівської сільської ради Кіровського району АР Крим № 38 від 02.07.2010 р. про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани та про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Владиславівської сільської ради Кіровського району АР Крим про визнання її звільнення незаконним, відновлення на роботі, зазначені позовні вимоги впродовж судового розгляду справи були доповнені вимогами про  відновлення строку для звернення до суду з вимогами про визнання не законним розпорядження № 38 від 02.07.2010 р. голови Владиславівської сільської ради про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани, про визнання незаконним та скасування зазначеного розпорядження та про виплату  їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Свої вимоги мотивує тим, що працювала на посаді землевпорядника Владиславівської сільської Ради, розпорядженням № 38 від 02.07.2010 р. до неї було застосовано дисциплінарне стягнення –догана, про зазначене стягнення їй стало відомо лише у грудні 2010 року, з розпорядженням її ніхто не знайомив, з накладеним стягненням повністю не згодна, письмові пояснення в неї ніхто не відбирав, вважає зазначене розпорядження не законним, винесеним з порушенням норм трудового законодавства, у зв’язку з тим, що дізналася про зазначене стягнення лише у грудні, коли знайомилася з відгуком відповідача на ї позов про відновлення на роботі просить відновити їй строк для звернення до суду з вимогою про визнання не законним та скасування вище зазначеного розпорядження, крім того розпорядженням голови Владиславівської сільської ради № 68 від 07.10.2010 р. вона була звільнена з займаної посади з 21.10.2010 р. на підставі ст. 147 КЗоТ України,  причина звільнення зазначена в розпорядженні –не однократні допущення не виконання посадових обов’язків, у зв’язку з чим до неї були застосовані міри дисциплінарного стягнення в вигляді догани, накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу за скоєння корупційного діяння, вважає розпорядження про її звільнення не законним, оскільки законних підстав для її звільнення не було, вона звільнена у час знаходження  на лікарняному, крім того фактичною підставою для звільнення є її конфліктні відносини з головою сільської ради щодо незаконно додатково  покладених на неї посадових обов’язків, про що свідчить її звернення до прокурора, редакції газети «Народна трибуна».

В судовому засіданні позивачка доповнила позовні вимоги, просила також стягнути на її користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Представник відповідача за дорученням позов не визнав, пояснив що відповідачка була ознайомлена з розпорядженням № 38 від 02.07.2010 р. голови Владиславівської сільської ради про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани своєчасно, від підпису про ознайомлення відмовилася, про що є відмітка в самому розпорядженні за підписом двох свідків, ніяких письмових пояснень від ОСОБА_2 перед притягненням її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани не відбиралося, позивачка була звільнена з 21.10.2010 року, у зв’язку зі знаходженням її на лікарняному, дата звільнення була змінена на 30.10.2010 року. Підставою звільнення є не однократне порушення ОСОБА_2 своїх посадових обов’язків, за що до неї було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді  догани та постановою суду вона була притягнута до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного діяння.

Вислухавши позивача, представника відповідача, суд вважає, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працювала на посаді землевпорядника Владиславівської сільської ради АР Крим з 2002 року. В ході виконання нею своїх посадових обов’язків між ОСОБА_2 та головою сільської ради виникла конфліктна ситуація пов’язана з покладення на позивачку додаткових обов’язків щодо ведення розділу № 5 погосподарських книг, які землевпорядник виконувати відмовлялася, це підтверджується зверненнями позивачки до прокуратури, редакції газети, письмового звернення безпосередньо до голови сільської ради(а. с. 5-8, 10);

          02.07.2010 року  своїм розпорядженням № 38 голова Владиславівської сільської ради притягнув ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани з занесенням  до особової справи та позбавлення премії за «не виправлення порушень та не виконання розпорядження № 49 від 19.06.2008 року»(а. с. 54);

07.10.2010 р. розпорядженням голови Владиславівської сільської ради № 68 від. ОСОБА_2 була звільнена з займаної посади з 21.10.2010 р. на підставі ст. 147 КЗоТ України,   звільнення мотивоване не однократними грубими порушеннями з боку ОСОБА_2 своїх посадових обов’язків, застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани,  накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу за скоєння корупційного діяння, а також відмову ОСОБА_2 виправити допущені порушення, що спричинило втрату довіри до неї як до посадової особи місцевого самоврядування(а. с. 9);  

розпорядженням голови Владиславівської сільської ради № 72 від 01.11.2010 р. у зв’язку з находженням ОСОБА_2 на лікарняному була змінена дата її звільнення з 21.10.2010 р. на 30.10.2010 року (а. с. 31);

постановою Кіровського районного суду від 16.09.2010 року ОСОБА_2 була визнана винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.. 5 ч. 1 п. «г»Закону України «Про боротьбу з корупцією»та на неї накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 425 грн.(а. с. 4);

Відповідно до вимог ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а   у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.   

Розпорядження голови Владиславівської сільської ради Кіровського району АР Крим № 38 від про накладення на позивачку дисциплінарного стягнення у вигляді догани  датовано 02.07.2010 р., в розпорядженні є відмітка про те, що ОСОБА_2 від підпису про ознайомлення відмовилася, позивачка звернулася з вимогами про скасування зазначеного розпорядження  лише  17.01.2011 року, пропустивши таким чином тримісячний строк  для звернення до суду з зазначеною вимогою, проте, враховуючи те, що відмітка про відмову ознайомлення ОСОБА_2 з розпорядженням вже заздалегідь містилася в тексті розпорядження перед підписом голови сільради, те, що не дивлячись на застосування до позивачки догани, зарплату їй продовжували виплачувати разом із премією, пояснення позивачки про те, вона що дізналася про застосування до неї догани лише ознайомившись з запереченнями відповідача на її позов про поновлення на роботі, суд прийшов до висновку про наявність з боку відповідача зловживань при ознайомленні її з розпорядженням, що ставить під сумнів взагалі факт її ознайомлення з розпорядженням № 38, у зв’язку з чим суд прийшов до висновку про наявність підстав для відновлення ОСОБА_2 строку для звернення до суду з вимогами про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Владиславівської сільської ради Кіровського району АР Крим № 38 від про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

          Судом встановлено, що при застосуванні до ОСОБА_2  розпорядженням голови Владиславівської сільської ради Кіровського району АР Крим № 38 від 02.07.2010 року дисциплінарного стягнення у вигляді догани відповідачем по справі був грубо порушений порядок застосування дисциплінарних стягнень, передбачений ст.149 КЗпП України, зокрема роботодавцем не були відібрані від ОСОБА_2 письмові пояснення щодо скоєного порушення трудової дисципліни, що підтверджується поясненнями представника відповідача, крім того відповідач не надав доказів того, що при накладенні стягнення була врахована ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок та попередню роботу працівника, у зв’язку з чим суд прийшов до висновку, що розпорядження № 38 від 02.07.2010 року про застосування до ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді догани є не законними та підлягає скасуванню.

Відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть буди розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.   

Як роз’яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 ( зі змінами, внесеними постановами від 1 квітня 1994 р. № 4, від 25 жовтня 1995 р. № 18 та від 25 травня 1998 р. № 15) «Про практику розгляду судами трудових спорів», за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.   

За порушення трудової дисципліни, як визначено в статті 147 КЗпП України, до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Нормою пункту 3 частини 1 ст. 40 КЗпП України передбачено, що працівника можна звільнити лише тоді, коли він після застосування до нього стягнення не виправився і знову допустив порушення трудової дисципліни.   

Згідно законодавства України підставою для застосування дисциплінарного стягнення є дисциплінарний проступок, під яким розуміється протиправне, винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх обов’язків, що випливають із нормативно-правових та інших актів у сфері праці, колективного і трудового договорів. Необхідною умовою для накладення стягнення є вина працівника, наявність якої має бути обов’язково доведена роботодавцем.   

Поняття систематичності порушень не вирішено законодавством України, тому суд виходить з роз’яснень, викладених в постанові Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 28 липня 1983 р. № 745 «Про додаткові заходи по зміцненню трудової дисципліни», згідно якого порушення трудової дисципліни вважається систематичним, якщо працівник, котрий мав дисциплінарне або громадське стягнення за порушення трудової дисципліни ( яке з нього не зняте або не втратило юридичного значення зі спливом часу ), порушив її знову.   

Відповідач мотивує звільнення ОСОБА_2 з посади землевпорядника систематичними не однократними грубими порушеннями з боку ОСОБА_2 своїх посадових обов’язків,за що до неї застосовувалося дисциплінарне стягнення у вигляді догани та адміністративне стягнення за вчинення корупційного діяння.  Оскільки суд прийшов до висновку про визнання незаконним та скасування розпорядження № 38 про застосування до ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді догани, то в діях позивачки відсутня ознака систематичності порушення трудової дисципліни, що виключає можливість її звільнення з зазначених підстав.

Крім того, незважаючи на те, що відповідач в своєму розпорядженні про звільнення ОСОБА_2 та в поясненнях, даних суду, мотивує її  звільнення саме не однократним порушенням посадових обов’язків,  що є підставою  для розірвання трудового договору за ініціативою власника на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, в розпорядженні  з незрозумілих підстав відповідач звільняє позивачку керуючись ст. 147 КЗпП України, хоча ця стаття  визначає лише види дисциплінарних стягнень. В розпорядженні № 68 дата розрахунку ОСОБА_2 зазначена як 21.10.2010 року, у зв’язку з находженням ОСОБА_2 у зазначений час на лікарняному розпорядженням № 72 дата звільнення змінена на 30.10.2010 року, - вихідний день, що також є порушенням трудового законодавства. Також відповідач не надав суду жодного доказу того, що при накладенні на позивачку дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення в неї були відібрані письмові пояснення, щодо порушень, за які вона звільняється.

Таким чином при звільненні ОСОБА_2 допущено низку грубих порушень трудового законодавства, виходячи з викладеного, суд визнає звільнення ОСОБА_2 з роботи незаконним, у зв’язку з чим відповідачем порушені її трудові права які підлягають захисту шляхом скасування розпорядження про її звільнення та розпорядження про зміну дати її звільнення та поновлення на попередньому місті роботи.   

Приписами статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.  

Таким чином, у зв'язку з поновленням позивачки на роботі, підлягають задоволенню і її вимоги в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, який склав 72 робочих дні. Згідно наданій довідці, середньоденний заробіток позивачки за два останніх місяці роботи, що передували звільненню складає 58 грн. 93 коп. Таким чином, за час вимушеного прогулу повинно стягнути  ( 72 р. дн. х 58 грн. 93 коп.) =4242 гривень 96 копійок.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню держане мито в сумі 51.00 грн. та 120,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі наведеного, Керуючись статтею п. 3 ч. 1 ст. 40, 151, 233, 235 КЗпП України, п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 ( зі змінами, внесеними постановами від 1 квітня 1994 р. № 4, від 25 жовтня 1995 р. № 18 та від 25 травня 1998 р. № 15) «Про практику розгляду судами трудових спорів», статтями 10, 11, 60, 209, 212 –215, 218, 224 –233 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_2 до Владиславівської сільської ради Кіовського району АР Крим про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, поновлення строку для звернення до суду з вимогами про визнання не законним розпорядження голови Владиславівської сільської ради Кіровського району АР Крим № 38 від 02.07.2010 р. про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Владиславівської сільської ради Кіровського району АР Крим № 38 від 02.07.2010 р. про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани та про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, – задовольнити.

Поновити ОСОБА_2 строк для звернення до суду з вимогами про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Владиславівської сільської ради Кіровського району АР Крим № 38 від 02.07.2010 р. про накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді догани, визнавши причину його пропуску поважною.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Владиславівської сільської ради Кіровського району АР Крим № 38 від 02.07.2010 р. про накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Визнати незаконними та скасувати розпорядження голови Владиславівської сільської ради Кіровського району АР Крим № 68 від 07.10.2010 р. про накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з займаної посади, розпорядження голови Владиславівської сільської ради Кіровського району АР Крим № 72 від 01.11.2010 р щодо звільнення ОСОБА_2 з 30.10.2010 року.

Поновити ОСОБА_2 на посаді землевпорядника Владиславівської сільської ради Кіровського району АР Крим.

Стягнути з Владиславівської сільської ради Кіровського району АР Крим на користь ОСОБА_2 середній заробіток у розмірі 4242 (чотири тисячі двісті сорок дві) грн. 96 коп. за час вимушеного прогулу за період з 01.11.2010 р. по 10.02.2011 року.  

Стягнути з Владиславівської сільської ради Кіровського району АР Крим на користь держави  судовий  збір  у сумі 51 грн, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі  120 грн.

  Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АР Крим. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

  Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                   Суддя

Кіровського районного суду АР Крим Р. В.  Михайлов