Справа №  2-а-935/11

ПОСТАНОВА

18 лютого 2011 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя  у складі: головуючого судді –Нікітенко Н.П., при секретарі –Висоцькій О.О., розглянувши у попередньому судовому засіданні в м. Запоріжжі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання  дій неправомірними та зобов'язання здійснити нарахування та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни,

в с т а н о в и в

05 листопада 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя в якому просить визнати протиправною відмову відповідача здійснити йому  щомісячну виплату соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як «Дитині війни»та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу починаючи з 2007   по травень 2010  року.

Що стосується вимог про зобов’язання відповідача нарахувати та виплачувати пенсію в подальшому, вони також не можуть бути предметом розгляду в суді, оскільки виходячи зі змісту ст. 104 КАС України право звернення особи до суду виникає у разі порушення її прав. Свобод чи інтересів у зв’язку з чим вимоги про нарахування щомісячної соціальної допомоги  як дитині війни в подальшому, також задоволенню не підлягає.

В позові зазначив, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни»та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідач всупереч Рішенням Конституційного Суду України, якими були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 і 2008 роки», в тому числі й щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

В судове засідання позивач не з’явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково, лише в межах строку позовної давності.

Дослідив матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що позивач має статус «Дитини війни», що підтверджується  пенсійним посвідченням.

Статтею 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»від  18.11.2004 було встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

З набранням чинності 01.01.2006 року Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»дія ст. 6 цього закону була призупинена на 2006 рік Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік”, а після внесення змін до останнього –було передбачено поетапне запровадження такого підвищення. Таким чином, судом було встановлено, що при виплаті пенсій дітям війни за 2006 рік ПФУ повинен був керуватися ЗУ „Про державний бюджет України на 2006 рік”.

Законом України «Про державний бюджет 2007»текст статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»був викладений внаступній редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»та ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”.

Рішенням Конституційного суду від 9 липня 2007року, N 6-рп/2007 визнано  таким,  що не  відповідає Конституції  України (є  неконституційними),  положення  пункту  12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік",  яким зупинено на 2007 рік
дію статті 6 Закону України "Про соціальний  захист  дітей  війни".

Законом України  «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»був викладений в такій редакції:

"Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”, який  втратив чинність, як такий, що  є  неконституційним, на підставі Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008.

Таким чином,  рішеннями Коституційного Суду України за N 6-рп/2007 від 09.07.2007, за N 10-рп/2008 від 22.05.2008 було відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" у  редакції  від  18.11.2004, яким встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

За загальним правилом, у разі встановлення  невідповідності положень правових актів Конституції України, суд застосовує положення Конституції України як норми прямої дії.

Відповідно до п.6 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Отже, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" покладено на УПФУ у Ленінському районі м. Запоріжжя, за місцем проживання позивача.

Враховуючи статус позивача, він, відповідно до ст. 6 Закону України  „Про соціальний захист дітей війни", має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.   Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.     

Позивач звернувся до суду  05 листопада 2010 року з вимогами про здійснення   нарахувань та виплати щомісячної грошової допомоги Дітям війни за період з  2007 по травень 2010  року, тобто з пропуском встановленого законом строку, на звернення з даним позовом до суду, який просить поновити.

Однак суд не вбачає підстав для поновлення строку, у зв’язку з чим позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачу, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з  2007 по травень 2010, повинні бути залишені без розгляду через пропуск строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач дізнався про порушення права на виплату 30 % надбавки до пенсії з відповіді Управління ПФУ в Ленінському  районі м. Запоріжжя. Також з відповіді УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя  вбачається, що свої дії щодо виплати соціальної допомоги дітям війни відповідач аргументує з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28.05.2008, № 530, якою встановлені виплати пенсіонерам, які мають статус «Діти війни»допомогу в розмірі 49,80 грн.

Таким чином, враховуючи норми  Конституції України, ЗУ „Про соціальний захист дітей війни" та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008, № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», аналізуючи у сукупності докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги законні та обґрунтовані, але підлягають задоволенню частково, з урахуванням шестимісячного строку звернення до суду з позовом за захистом прав, свобод та інтересів, шляхом визнання неправомірною бездіяльність УПФУ у Ленінському   районі   м. Запоріжжя,   по    невиконанню приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії, а також зобов’язання відповідача зробити позивачу перерахунок пенсії та здійснити  йому виплати у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", починаючи з 05 травня 2010 року  по 18 лютого 2011 року,  з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).   Таким чином на користь позивача повинно бути стягнуто понесені ним судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3.40 грн.

Керуючись ст.ст. 64, 92, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 6-14, 71, 94, 99, 159-163, 167, 186 КАС України, Рішенням Конституційного суду від 9 липня 2007року, N 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  суд -

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання  задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону  України  «Про  соціальний захист  дітей  війни»(у  редакції  від  18.11.2004,  чинній  у 2009 році)  в розмірі  30 % мінімальної пенсії за  віком, за період часу з 05 травня   2010 по 18 лютого  2011 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»та ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" за період часу з 05 травня 2010 року по 18 лютого 2011 року,  з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі  3.40 копійок.

В іншій частині заявлених позовних вимог  - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до адміністративного апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом  подачі через суд першої інстанції  апеляційної скарги  на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя:                                                                                          Нікітенко Н. П.