Справа №  2-а-659/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18.02.2011                                                                                                     м.Енергодар       

у складі головуючого судді: Курач І.В.,

при секретарі:                        Сеник Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Енергодар адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах недієздатної особи ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Енергодар Запорізької області, про визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України у м. Енергодар Запорізької області  щодо відмови в здійсненні перерахунку пенсії та спонукання перерахунку та виплати державної та додаткової пенсії особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач , діючи в інтересах своєї недієздатної доньки – ОСОБА_2, звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати дії посадових осіб УПФУ м. Енергодар, які пов’язані з не призначенням та не виплатою державної та додаткової пенсії за шкоду, причинену здоров’ю відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - неправомірними; зобов’язати УПФУ м Енергодар виконати призначення та виплату пенсій відповідно до статті 50 та ч.4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі: додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю – 100% мінімальної пенсії за віком та державної – 10 ( десять) мінімальних пенсій за віком, виходячи з мінімальної пенсії за віком для непрацездатних осіб, визначених в ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” – з 01.03.2008 року; зобов’язати УПФУ м. Енергодар проводити підвищення розміру державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю згідно ч.3 ст.67 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що її донька  є інвалідом 1-ї групи з дитинства, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи і знаходиться на обліку в УПФУ м. Енергодар, відноситься до 1 категорії, як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і у відповідності до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання пенсії у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком. Однак, відповідачем зазначені вимоги закону не виконуються, чим порушуються її права.

В судове засідання ОСОБА_1, яка на підставі рішення Енергодарського міського суду від 18.05.2004 року  ( а.с. 11) є опікуном ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 7)  не з’явилась в тексті позову зазначила про розгляд справи в її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання з’явився ( а.с.16), позовні вимоги не визнав, надав заперечення  ( а.с. 17), відповідно до яких просить суд застосувати  строку позовної давності відповідно до вимог ст. ст. 99,100 КАС України. Крім того зазначає, що ОСОБА_2  отримує пенсію як дитина – інвалід 1 групи, внаслідок захворювання пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС. Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України від 28.02.1991 року № 976-Х!! « Про  статус та  соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вказано, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою не можуть бути нижчими: - дітям – інвалідам 3 мінімальні пенсії за віком. Відповідно до ст. 50 цього закону щомісячна додаткова пенсія за шкоду , заподіяну здоров’ю у розмірах: - дітям- інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50% мінімальної пенсії за віком. Здійснення нарахування основної та додаткової пенсії ОСОБА_2 провадиться відповідно до постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 « Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», де встановлено , що з 22.05.2008 року розмір мінімальної  пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим: - для дітей інвалідів 630,0 грн. ; та  постанови КМУ від 16.07.2008 року № 654 « про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», де встановлено , що з 01.07.2008 року розмір мінімальної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою не можуть бути нижчим для дітей інвалідів – 710,0 грн.. Тобто вважає  дії УПФУ в м. Енергодар правомірними.   

Вислухавши доводи представника відповідача, дослідивши надані сторонами докази судом встановлено наступне.

ОСОБА_2 є інвалідом 1-ї групи з дитинства ( а.с. 6), пов’язаної з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС і відноситься до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ( а.с. 5).

Судом встановлено, що позивач отримує пенсію на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір якої повинен розраховуватися виходячи з мінімальної пенсії за віком. Відповідачем для визначення розміру пенсії застосовано Постанову КМУ від 16.07.2008 року  «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», та Постанови КМУ  від 28.05.2008 року № 530 « Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Згідно зі ст.49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:

а) державної пенсії;

б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до 1 категорії, які є інвалідами 1-ї групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ч.2 ст.54 зазначеного Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 1-ї групи, щодо яких встановлений зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 10 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсії позивача, відповідач повинен керуватися Законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, які з огляду на пріоритетність нормативно-правових актів над підзаконними нормативно-правовими актами є приоритетним для застосування. Постанова КМУ, яка визначає порядок виплати пенсії, призводить до звужування змісту, обсягу існуючих прав і свобод, що є порушенням ст.22 Конституції України.

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 зміни, внесені пп. 12, 12 п.28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року №107-VІ визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), та втратили чинність з 22.05.2008 року. Тобто після прийняття рішення Конституційним Судом України 22.05.2008 року, вихідним критерієм обчислення пенсії по інвалідності ЧАЕС виступає лише мінімальна пенсія за віком.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсії та щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається в порядку, встановленому ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині є  обґрунтованими.                         

Разом з цим встановлено, що позивач звернулась до суду з даною позовною заявою 12.01.2011 року.

Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково з урахуванням положень ч.2 ст.99 КАС України, з 12.07.2010 року.

Керуючись ст.ст.8, 22 Конституції України, ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.2, 6, 8, 9, 99, 104 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, яка діє в інтересах недієздатної особи – ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області щодо нарахування ОСОБА_2  основної та додаткової пенсії без урахування ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та ст.17 Закону України  „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області виконати призначення та виплату ОСОБА_2 державної пенсії та додаткової пенсії відповідно до ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 12.07.2010 року.  

Судові витрати віднести за рахунок держави.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                                                          І.  В.  Курач