копія

справа № 2-а-86                                            

2011 року

ПОСТАНОВА

іменем України

28 лютого 2011 року

          Суддя Чечельницького  районного суду Вінницької області Гарник М.С., розглянувши в скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області про оскарження дій суб'єкта владних повноважень, про зобов'язання провести перерахунок та виплату державної соціальної допомоги, як “дитині війни”, та особі, що проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю та має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, -

В С Т А Н О В И Л А:

          03 лютого 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з зазначеним позовом до відповідача управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області, позивач просить: 1) відновити пропущенний із поважних причин строк зверненя до суду ...; 2) визнати відмову відповідача щодо виплати недоотриманої щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком - протиправною; 3) зобов'язати відовідача здійснити нарахування невиплаченої щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2010 роки в належному розмірі; 4) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок додаткової пенсії, як особі, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи 4 категорії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 15 відсотків прожиткового мінімуму для непрацюючих осіб та виплатити різницю між перерахованою та виплаченою пенсією та здійснити підвищеннядо пенсії в розмірі однієї заробітної плати з урахуванням виплачених сум, врахувавши шести місячний строк звернення до суду.

          Ухвалою від 09.02.2011 року позовні вимоги позивача за період з 01.01.2006 року по 02.08.2010 року включно залишено без розгляду; відкрито провадження за період з 03.08.2010 року  включно.

          З письмових заперечень представника відповідача вбачається, що проти задоволення позову він заперечує. Виплата позивачу підвищення до пенсії як дитини війни здійснюється згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”. Виплати згідно ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»державним бюджетом не передбачені (а.с. 12-13).

          Оскільки розгляд справи відбувається в порядку скороченого провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

          Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

          Встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області (далі - Управління), має статус дитини війни (а.с. 5) і отримує підвищення до пенсії в розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” в розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп) дітям війни виплачується щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

          З матеріалів справи вбачається, що позивачу підвищення до пенсії у спірний період виплачується у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів  від 28.05.2008 року № 530. Цей розмір значно менший, ніж передбачено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Суд вважає, що при нарахуванні позивачу  підвищення до пенсії, як дитині війни відповідач зобов'язаний був керуватись Законом, оскільки цей правовий акт має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів (ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

          Визначаючи розрахункову величину, з якої має проводитись нарахування позивачці  державної соціальної допомоги, відповідачу слід врахувати, що Законом України "Про соціальний  захист  дітей війни" передбачено, що ця допомога має обраховуватись у відсотковому відношенні до розміру мінімальної пенсії за віком.

          Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" основні державні соціальні гарантії встанавлються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.

          При цьому, ст. 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України  визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

          Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України "Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії не встановлений, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлено названим законом, для розрахунку державної соціальної допомоги позивачці як дитині війни.

          Приймаю до уваги, що відповідно до ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей" фінансове забезпечення  державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Відсутність у державному бюджеті достатніх  коштів на виплату щомісячних   надбавок  дітям війни створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватись зазначена надбавка. Разом з тим, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом. Посилання відповідача на відсутність  коштів, як на причину не виконання своїх зобов'язань, судом не приймається до уваги.

          Європейський суд з прав людини (справа  "Кечко проти України" та інші) константував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину не виконання своїх зобов'язань.

          Позивач також посилається на те, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, перебуває на обліку у відповідача. Вважає, що відповідач нараховує і виплачує  їй пенсію не у відповідності із вимогами ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у неналежному розмірі. В зв’язку із викладеними обставинами позивач прость визнати неправомірними дії відповідача щодо невиплати пенсії, зобов’язати відповідача нараховувати та виплатити пенсію відповідно до вимог ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

          Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 с. Тартак Чечельницького району Вінницької області віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

          Як вбачається з копії паспорта позивача (а.с. 4), позивач прописаний в с. Тартак Чечельницького району Вінницької області.

          Відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(з урахуванням рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року за № 10-рп), громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата; пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Згідно ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(з урахуванням рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року за № 10-рп) особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія, заподіяна за шкоду здоров’ю, визначається у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком.

          Оскільки при розгляді справи було встановлено, що відповідач всупереч вимогам ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»нараховував та виплачував пенсію позивачу, такі дії відповідача є протиправними, в зв’язку із чим відповідача має бути зобов’язано нараховувати та виплатити позивачу пенсію відповідно до ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в межах встановленого законом строку для звернення до суду із позовом і позовних вимог позивача із 03.08.2010 року по 28 лютого 2011 року  із врахуванням проведених виплат.

          Вважаю, що при нарахуванні позивачці пенсії відповідач зобов'язаний був керуватись Законом, оскільки цей правовий акт має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року (ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

          Вважаю, що клопотання відповідача про залучення Державного казначейства України в якості другого відповідача є необбгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Оскіьки відповідно до п. 4 п.п. 2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління  Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року  № 8-2 завданням районного управління є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.                

          Вважаю, що клопотання відповідача про залучення Державного казначейства України в якості другого відповідача є необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Оскільки відповідно до п. 4 п.п. 2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління  Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року  № 8-2 завданням районного управління є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

          Судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин, тобто суд не наділений повноваженнями на прийняття рішення з приводу майбутніх правовідносин, які не настали.

          З огляду на наведене, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.              

          На підставі ст. ст. 8, 19, 22, 113 Конституції України, ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону Україну "Про державний бюджет України на 2010 рік", Закону Україну "Про державний бюджет України на 2011 рік", рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп, декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління  Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року  № 8-2,  керуючись ст.ст. 6, 9, 11, 17, 18, 71, 99, 158, 159, 161, 162, 183-2, 256 КАС України, –

П О С Т А Н О В И Л А:

          Позов задовольнити частково. Визнати дії управління Пенсійного фонду України у  Чечельницькому районі Вінницької області щодо відмови у виплаті  ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 03.08.2010 року по 31.12.2010 року протиправними.

          Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому  районі Вінницької області з 03.08.2010 року по 31.12.2011 року нарахувати та виплатити   ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум.

          Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 доплату до пенсії та додаткової пенсії відповідно до вимог ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 03.08.2010 року по 28.02.2011 року включно.

          Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату до пенсії відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі однієї мінімальної заробітної плати та додаткову пенсію відповідно до ст. 51 цього ж Закону у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком із 03.08.2010 року по 28.02.2011 року включно з врахуванням вже проведених виплат.

          Решту позовних вимог залишити без задоволення.

          Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору, як особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

          Постанова підлягає негайному виконанню.

          В задоволенні клопотання управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області про залучення в якості другого відповідача Державне казначейство України - відмовити.

          Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з моменту її отримання.

Суддя : підпис

Вірно: Суддя                                 М.С. Гарник