Справа №2-79/2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

14 лютого 2011 року                                                                                                                   м. Бахчисарай

Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Яніна І.А.,

при секретарях             Саттаровій Е.Е., Локтюкові А.В.,

за участю позивача      ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2,

відповідача                    ОСОБА_3,

представника                 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахчисарай цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи –Долинненська сільська рада Бахчисарайського району ради АРК, Бахчисарайська державна нотаріальна контора про визнання домоволодіння об’єктом спільної сумісної власності подружжя та права власності на Ѕ частку домоволодіння,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із позовними вимогами про визнання домоволодіння об’єктом спільної сумісної власності подружжя та права власності на Ѕ частку домоволодіння за підставами, викладеними у позовній заяві. Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона з 1988 року проживала у цивільному шлюбі з ОСОБА_6 в домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, при цьому вони вели спільне господарство, були пов’язані загальним побутом, мали друг до друга взаємні права та обов’язки, фактично являлися сім’єю. ОСОБА_6 належало 2/3 частки вказаного домоволодіння, при цьому 1\3 частка належала ОСОБА_7, якій свою частку житлового будинку зніс, та на тому місці побудував новий житловий будинок, який в подальшому був виділений йому у самостійне домоволодіння з присвоєнням НОМЕР_1. На протязі спільного життя позивач з ОСОБА_6 внаслідок сумісних трудових та грошових витрат, суттєво збільшили площу житлового будинку, побудували гараж, літню кухню, три сараї, лазню, що підтверджується повідомленням БТІ про самовільно побудовані споруди. У 1992 році ОСОБА_6 звернувся із заявою про оформлення права власності на будинок в цілому та отримав відповідні свідоцтва. Шлюб позивач та ОСОБА_6 уклали 26 березня 1993 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер. Позивач звернулася до нотаріусу із заявою про прийняття спадщини та дізналася, що вона має право лише на 1\3 частку будинку в порядку спадкування, оскільки такі ж саме заяви про прийняття спадщини подані відповідачами, при цьому нотаріус роз’яснила, що позивач не має права на 1\2 частку майна подружжя, оскільки майно, яке зареєстроване на ім’я ОСОБА_6, придбане останнім ще до реєстрації шлюбу з нею. Позивач заперечувала проти розподілу спадщини по 1\3 частки, оскільки вважала, що вона має право на 1\2 частку, як частку подружжя, та на 1\3 частку - в порядку спадкування, у зв’язку із чим звернулася до суду із вищезазначеними позовними вимогами.  

У судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, пославшись на обставини, викладені у позові, просили суд визнати домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, об’єктом спільної сумісної власності подружжя та визнати за позивачем право власності на його Ѕ частку, як частку подружжя.

Відповідач ОСОБА_3, а також представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали та пояснили, що спірний житловий будинок ОСОБА_6 придбав у власність задовго до укладення шлюбу із позивачем, а саме за договором купівлі-продажу, який був нотаріально посвідчений у виконавчому комітеті сільської ради ще у 1972 році. З появленням органів БТІ, у 1992 році здійснилася лише перереєстрація; житлова площа житлового будинку з 1972 року не збільшилася; у своїй цінності домоволодіння також істотно не збільшилося; самовільні споруди не зареєстровані в БТІ, рік їх побудови не визначений, тому вони не можуть бути об’єктом спадкування; позивач разом з ОСОБА_6 в домоволодінні робили лише поточний ремонт, капітальним ремонтом та будівництвом не займалися; вимоги позивача не відповідають вимогам законодавства України про шлюб і сім’ю.

Відповідач ОСОБА_4 згідно доручення Бахчисарайського районного суду АРК була допитана 16 липня 2010 року Стрежевським міським судом Томської обл. РФ на підставі Конвенції про правову допомогу і правових відносинах у цивільних, сімейних і кримінальних справах. Із протоколу судового засідання від 16 липня 2010 року вбачається, що вона позовні вимоги не визнає, спірне домоволодіння було у її батька –ОСОБА_6 ще за життя з попередньою дружиною –ОСОБА_8, включаючи лазню, літню кухню, сарай. К збільшенню розміру будинку позивач не має ніякого відношення.

Представники Долинненської сільської ради Бахчисарайського району ради АРК та Бахчисарайської державної нотаріальної контори у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, будь-яких заперечень щодо позовних вимог до суду не направили.

У відповідності зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі представлених сторонами доказів, а ст.ст.10,60 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, виходячи із засад змагальності сторін, межі судового розгляду, обов'язку сторін щодо доказування та подання доказів, вислухавши осіб, що з’явилися до суду, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають за наступними підставами.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу будинку від 29 травня 1972 року ОСОБА_6 купив у ОСОБА_9 2\3 частки житлового будинку із надвірними будівлями, розташованими в АДРЕСА_1. Житлова площа 2\3 часток будинку складає 48 кв.м. Договір нотаріально посвідчений виконавчим комітетом Залізничненської сільської ради депутатів трудящих 29 травня 10972 року, зареєстрований в книзі записів нотаріальних дій під №11 (а.с.122-123). Реєстрації права власності в БТІ на той час не існувало.

У відповідності до ст.227 ЦК Української РСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Згідно свідоцтва про право особистої власності на будівлі від 18 червня 1992 року домоволодіння, що розташоване в АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 (а.с.100).

Із витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 9 грудня 2009 року вбачається, що власником житлового будинку з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності від 22 липня 1992 року, є ОСОБА_6, розмір житлової площі складає 46,6 кв.м, самовільно збудовано: гараж, літня кухня, сарай-лазня, три сараю (а.с.14).  

Із свідоцтва про укладення шлюбу від 26 березня 1993 року вбачається, що позивач та ОСОБА_6 уклали шлюб 26 березня 1993 року (а.с.11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.12).

У відповідності до ст.13 Кодексу про шлюб та сім'ю України, який підлягає застосуванню на час виникнення відносин між позивачем та ОСОБА_6, права і обов'язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Час виникнення прав і обов'язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану.

На підставі ст.24 Кодексу про шлюб та сім'ю України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження є власністю кожного з них. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Таким чином, спільне проживання без реєстрації шлюбу позивача разом з ОСОБА_6 з 1988 року до 26 березня 1993 року не породжує прав та обов’язків подружжя, право спільної сумісної власності подружжя у позивача не виникло, оскільки спірне домоволодіння належало ОСОБА_6 на праві власності ще до його одруження з позивачем.

Крім того, на виконання вимог ст.10,60 ЦПК України, позивачем не доведені обставини стверджень про те, що внаслідок її сумісних трудових та грошових витрат, суттєво збільшено площу житлового будинку.

Із наданих суду доказів, технічної документації на домоволодіння, складеної станом на листопад-грудень 2009 року, а також показань свідків, допитаних у судовому засіданні, не вбачається, що домоволодіння, яке було власністю ОСОБА_6, за час його шлюбу із ОСОБА_1, істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат позивача, у зв’язку із чим позовні вимоги про визнання домоволодіння об’єктом спільної сумісної власності подружжя та права власності на Ѕ частку домоволодіння є необґрунтованими.

Право власності на 1\3 частку домоволодіння  в порядку спадкування, не є предметом спору, позивач не позбавлена можливості отримати у нотаріуса відповідне свідоцтво про право на спадщину.

Враховуючи викладене, виходячи із засад змагальності сторін, межі заявлених позивачем вимог, обов'язку сторін щодо доказування та подання доказів, керуючись ст.ст.10,11,60, ст.ст.213,215,218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд АРК, у строки апеляційного оскарження, передбачені ст.294 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: