Справа № 1-203/2011р.

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

м. Луцьк                                                                                              11 лютого 2011 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:

судді -                                                                                     Ющука О.С.,

з участю секретаря -                                                            Зубаля І.І.,

прокурора -                                                                      Музичука Р.А.,  

захисника -                                                                      ОСОБА_1,

потерпілої -                                                                      ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Батайск Ростовської області РФ, громадянки України, з середньо-спеціальною освітою, вдови, пенсіонерки, мешканки АДРЕСА_1 раніше не судимої,  

- у вчиненні злочину, передбаченого ст.121 ч.1 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Підсудна ОСОБА_3, 20 листопада 2010 року, близько 11 год., знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, яка розташована на п?ятому поверсі, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, будучи впевненою, що гр.ОСОБА_2, знаходиться під будинком, умисно кинула фарфоровий чайник з вікна квартири, чим спричинила потерпілій ОСОБА_2, тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з забійною раною тім?яної ділянки голови, вдавленим переломом тім?яної кістки справа та забоєм головного мозку, які згідно висновку судово-медичної експертизи №2024 від 24.12.2010 року, відносяться до категорії тяжких, за ознакою небезпеки для життя, дані тілесні ушкодження виникли від травмуючої дії тупого твердого предмета.

Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_3 свою вину у пред’явленому їй обвинуваченні не визнала та показала, що 20 листопада 2010 року була вдома по АДРЕСА_1 Близько 10.30 год. почула на вулиці гавкання собак, виглянувши в вікно побачила, що незнайома жінка під її вікном годує собак. Відчинивши кватирку вікна, вона попросила потерпілу, щоб вона не годувала собак, оскільки собаки мішають в ночі спати. Потерпіла щось відповіла, однак вона не почула і потерпіла знову продовжила годувати собак. Вона хотіла поспати, але гавкіт собак їй заважав спати. Після чого вона взяла чайник та кинула через вікно спальної кімнати в сторону собак. Через деякий час до неї прийшли працівники міліції, які показали та запитали чи це не її чайник, на що вона відповіла, що він належить їй. Пластмасову пляшку через вікно з водою не викидала. Коли кинула чайник то потерпілу не бачила під будинком. Вікно з якого вона викидала чайник виходить на грядки під будинком, пішохідної доріжки там немає.

          Незважаючи на невизнання вини підсудною ОСОБА_3, її вина у вчиненому злочині підтверджується зібраними на досудовому слідстві та дослідженими в судовому засіданні доказами,  а саме:

- показаннями потерпілої ОСОБА_2 про те, що 20 листопада 2010 року вона прийшла до містка заїзду в будинок неподалік ЗОШ №15 погодувати щенят. Годуючи щенят їй підсудна з вікна крикнула не годувати щенят, тому що вони їй мішають спати вночі, однак вона на це не звернула увагу. Коли йшла додому почула, що щось впало позаду неї, оглянувшись побачила пластмасову пляшку з водою. Піднявши голову побачила у вікні підсудну, але не звернувши на це увагу пішла далі. Проходячи повз вікна підсудної відчула сильний удар по голові, від чого впала на землю. Від будинку була на відстані 0,5-1м., піднявши голову, побачила, що тече кров. Піднявшись з землі, побачила розбитий чайник червоного кольору. Після чого незнайомий чоловік, який вийшов з під'їзду будинку викликав швидку медичну допомогу і її доставили в лікарню.         

- показаннями свідка ОСОБА_4 про те, що 20 листопада 2010 року  близько 11 год. знаходячись на балконі своєї квартири побачив потерпілу, яка стояла біля стінки будинку та трималася руками за голову, в неї йшла кров. Запитавши, що сталося потерпіла відповіла, що на неї хтось кинув чайник, який попав їй в голову. Він викликав швидку медичну допомогу та вийшов на вулицю, де побачив берет, який був ніби порізаний. Потерпіла повідомила, що чайник скинула жінка з п'ятого поверху будинку.

- показаннями свідка ОСОБА_5 про те, що 20 листопада 2010 року близько 11 год. будучи вдома почула шум на вулиці, виглянувши у вікно побачила потерпілу, яка витирала кров на голові. Вийшовши на вулицю дізналася, що потерпілій на голову впав чайник з вікна квартири підсудної, яка проживає на п'ятому поверсі.  

-          протоколом огляду місця події від 20.11.2010 року з фототаблицею до нього, а саме квартири АДРЕСА_1.  (а.с.12-14);

-          протоколом огляду місця події від 25.11.2010 року з фототаблицею до нього, а саме території земельної ділянки біля будинку АДРЕСА_1 (а.с.20-21);

висновком судово-медичної експертизи №2024 від 21.12.2010 року, згідно якого в потерпілої ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з забійною раною тім?яної ділянки голови, вдавленим переломом тім?яної кістки справа та забоєм головного мозку. Дані тілесні ушкодження виникли від травмуючої дії тупого твердого предмета, за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя. (а.с.35-36);

-          протоколом огляду речових доказів від 27.12.2010 року та постановою про визнання предметів речовими доказами. (а.с.80-83, 85).

Показання підсудної ОСОБА_3 про те, що вона не вчиняла злочину, передбаченого ст.121 ч.1 КК України, суд розцінює, як її намагання уникнути кримінальної відповідальності, а викидання з вікна квартири спочатку пустої 1,5 л. пляшки з під води "Моршинська" та пізніше чайника свідчить про її умисел (цілеспрямованість дій) на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій.

Підстав ставити під сумнів показання потерпілої ОСОБА_2 в суду немає, так як вони є чіткі, послідовні і відповідають обставинам справи, тому суд бере їх за основу при постановленні вироку.

Суд не бере до уваги показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 при постановленні вироку, оскільки вони не є очевидцями вчинення злочину.

Таким чином, суд приходить до висновку що ОСОБА_3 своїми умисними діями, спрямованими на нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, вчинила злочин, передбачений ст.121 ч.1 КК України.

При обранні покарання суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого, всі обставини справи і дані про особу винної.

Обставин, які пом'якшують та  обтяжують покарання підсудної суд по справі не вбачає.

Беручи до уваги, що підсудна ОСОБА_3 раніше не судима, вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, де позитивно характеризується (а.с.54), є особою похилого віку, потерпіла не настоює на суворому покаранні, пов'язаному з позбавленням волі, тому суд вважає, що її виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.

Враховуючи вищевикладені обставини в сукупності, суд приходить до висновку про можливість звільнення підсудної від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до ст. 75 КК України.

Враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, на підставі ст.ст.22, 23, 1166, 1167,  1206 ЦК України, ст.ст.28, 328 КПК України, цивільний позов Луцької міської клінічної лікарні до підсудної ОСОБА_3 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3 в користь Луцької міської клінічної лікарні 1128 грн. коштів витрачених на лікування потерпілої ОСОБА_2

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в сумі 3118,35 грн. - витрат на ліки та медичні препарати під час лікування, що підтверджується фіскальними чеками та 10 000 грн. моральної шкоди, а всього на загальну суму 13 118,35 грн.. Потерпілою ОСОБА_2 понесено матеріальних витрат на лікування в сумі 3118, 35 грн., що вбачається з  фіскальних чеків; витрати в сумі 400 грн., які були сплачені - як благодійний внесок, не є витратами, які були необхідні для лікування потерпілої, а сума 2481,65 грн., яка зазначена, як матеріальна шкода не підтверджується жодними підтверджуючими документами.    

Визначаючи розмір моральної шкоди суд виходить з засад  розумності, виваженості, справедливості, враховує характер і тривалість страждань, істотне вимушення змін в життєвих стосунках.

Речові докази (а.с.69) підлягають вирішенню згідно ст.81 КПК України.

Судові витрати за проведення експертизи (а.с.75-78) стягнути з підсудної.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст.121 ч.1 КК України та призначити покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки:

- не виїзджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання;

- періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід засудженій ОСОБА_3 залишити попередній - підписку про невиїзд, до вступу вироку в законну силу.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь Луцької міської клінічної лікарні 1128 (одну тисячу сто двадцять вісім) грн. коштів витрачених на лікування потерпілої ОСОБА_2

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в сумі 3118,35 грн. та 10 000 грн. моральної шкоди, а всього на загальну суму 13 118 (тринадцять тисяч сто вісімнадцять) грн. 35 коп.

Речові докази: фарфоровий чайник, дужка від фарфорового чайника, фарфорову цукорницю, які передані на зберігання в камеру схову речових доказів Луцького МВ УМВС України у Волинській області (а.с.85) –знищити.

Стягнути з засудженої ОСОБА_3 в доход держави судові витрати по справі за проведення судово-дактилоскопічної експертизи в сумі 187 (сто вісімдесят сім) грн. 80 коп.

На вирок суду може бути подана апеляція  до Апеляційного суду Волинської області  протягом п’ятнадцяти діб  з моменту його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Головуючий: