УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Р і ш е н н я
Іменем України
03 березня 2011 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Широкової Л.В.,
суддів Снітка С.О., Худякова А.М.,
при секретарі судового
засідання Пюра Г.В.
з участю
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 11 січня 2011 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл автомобіля,-
в с т а н о в и л а :
21 жовтня 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, мотивуючі вимоги тим, що з 19.07.1986 року сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі, під час шлюбу ними був придбаний автомобіль „ВАЗ -210994”, дн НОМЕР_1, який зареєстровано на відповідачку. Просив визнати автомобіль спільною сумісною власністю подружжя та визнати за ним право на автомобіль в цілому зі сплатою відповідачці відповідної компенсації.
Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 11 січня 2011 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано за ОСОБА_3 право власності на легковий автомобіль „ВАЗ -210994”, дн НОМЕР_1, виділивши йому його в натурі. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 половину вартості автомобіля, що становить 21 095 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового, яким виділити ОСОБА_3 автомобіль „ВАЗ -210994”, дн НОМЕР_1 в натурі, після внесення останнім 21095 грн. на депозит суду та стягнути з нього цю суму. Апелянт свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що при вирішенні спору вона визнавала позовні вимоги з єдиною умовою –попереднього внесення на її депозитний рахунок суми половини вартості автомобіля.
Перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що спірне майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя і частки майна сторін є рівними, та того, що автомобіль є неподільною річчю, яка присуджується одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Проте з такими висновками суду погодиться не можна.
Згідно із вимогами ст. 60 СК України майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ст. 70 ч.1 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
На підставі ст. 71 ч. 4 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Згідно із ч. 5 ст.71 СК України, присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе лише за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо, у частки, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.
Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної власності подружжя, зокрема неподільної речі, у разі коли жоден з подружжя не вчинив дій, передбачених ст. 71 ч. 4, 5 СК України, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони з 19 липня 1986 року знаходяться у зареєстрованому шлюбі.
12 липня 2007 року, тобто під час шлюбу, ними був придбаний автомобіль „ВАЗ -210994”, що сторонами не заперечується.
Таким чином, на підставі ст.ст. 60, 70 СК України він є їх спільною сумісною власністю і частки подружжя є рівними.
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про поділ цього автомобіля, проте не вніс гроші на депозитний рахунок суду.
Виходячи з наведеного, припинення права спільної сумісної власності на автомобіль завдасть істотної шкоди інтересам відповідачки.
Таким чином, враховуючи, що спірний автомобіль є неподільною річчю і його не можна поділити реально, колегія суддів приходить до висновку про визнання ідеальних часток подружжя в автомобілі і залишення автомобіля у їх спільній частковій власності.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 323, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів
В и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 11 січня 2011 року скасувати з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл автомобіля задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право спільної власності на автомобіль „ВАЗ -210994”, 2007 року випуску, дн НОМЕР_1.
Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за кожним право власності на 1\2 частину автомобіля „ВАЗ -210994”, 2007 року випуску, дн НОМЕР_1, залишивши цей автомобіль у їх спільний частковій власності.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді:
22-ц-649/11