Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22-а-679/11
Категорія 30.2.1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Широкової Л.В.,
суддів Снітка С.О., Худякова А.М.,
при секретарі судового
засідання Пюра Г.В.,
з участю
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 15 травня 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», –
в с т а н о в и л а :
У лютому 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що він має статус громадянина, який постійно проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, і непрацюючого пенсіонера, а тому на підставі ст.ст. 37, 39 та 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі – Закон України № 796-ХІІ) має право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, доплати до заробітної плати в розмірі 2 мінімальних заробітних плат, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю.
Посилаючись на те, що зазначені грошова допомога, доплата до пенсії та додаткова пенсія виплачуються у розмірах менших, ніж встановлені Законом України № 796-ХІІ, позивач просив стягнути за період з 01.01.1998 року по 31.12.2007 року на його користь з відповідача 1067,40грн. недоплаченої грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування, доплату до заробітної плати в сумі 21552,64 грн. за період з 01.01.1998 року по 31.03.2005 року та в сумі 5337,00грн. за період з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року, а також 588,87грн. додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю.
Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 15 травня 2009 року позов задоволено частково. Визнано дії відповідача неправомірними та стягнуто на користь позивача з Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області 719грн. 60коп. грошової допомоги, передбаченої ст. 37 Закону за період з 01.09.2007 року по 31.12.2007 року, та доплату, передбачену ст. 39 Закону в сумі 21385,91 грн. за періоди з 01.01.1998 року по 31.03.2005 року та з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року в задоволенні решти вимог відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області просить скасувати судове рішення з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач проживає у с. Листвин Овруцького району Житомирської області, в період з 01.01.1998 року по 31.03.2001 року працював на посаді слюсаря Листвинської сільської ради, а в період з 16.04.2006 року по 31.12.2007 року перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області, має статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 року №17 с. Листвин Овруцького району Житомирської області віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до ст. 37 Закону України № 796-ХІІ, громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати.
Статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення в зоні гарантованого добровільного відселення, підвищуються на 2 мінімальні заробітні плати.
Відповідно до ч.2 ст. 51 Закону України № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
З матеріалів справи видно, що на виконання положень ст.ст. 37,39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідачем щомісяця виплачувалися позивачці передбачені ст.ст.37,39 Закону виплати в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами, обґрунтовано визнав, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягають саме норми статей 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.
За таких обставин правильним є висновок суду першої інстанції щодо неправомірності дій відповідача по виплаті грошової допомоги, доплати до заробітної плати та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірах, встановлених зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836.
Правильним є також висновок суду щодо відмови за безпідставністю в задоволенні позовних вимог щодо виплат передбачених ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки такі нарахування відповідно до положення про пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ від 24.10.207 року №1261 та Положення про управління Пенсійного фонду в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління ПФ України від 30.04.2002 року №8-2 (з наступними змінами) здійснюються саме цими органами, які забезпечують своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства.
Разом з тим, визнавши неправомірними дії відповідача щодо неналежного нарахування і виплати позивачу грошової допомоги, доплати до заробітної плати та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, суд першої інстанції допустив помилку, визначивши конкретну суму заборгованості по сплаті таких виплат.
При цьому суд не врахував те, що з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, поза увагою суду 1 інстанції залишилось те, що адміністративний суд повинен визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними і зобов'язувати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про визначення конкретних сум.
Враховуючи викладене та керуючись ч.1 ст. 41, ст.ст. 195,198,202,207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –
П о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області задовольнити частково.
Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 15 травня 2009 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області в частині не нарахування допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, призначеної ОСОБА_2 відповідно до ст.37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01.09.2007 року по 31.12.2007 року та доплати до заробітної плати, призначеної ОСОБА_2 відповідно до ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за періоди з 01.01.1998 року по 31.03.2005 року та з 09.07.2007 року по 31.12.2007року.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області здійснити нарахування ОСОБА_2 допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва відповідно до ст.37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01.09.2007 року по 31.12.2007 року та доплати до заробітної плати відповідно до ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за періоди з 01.01.1998 року по 31.03.2005 року та з 09.07.2007 року по 31.12.2007року з урахуванням виплачених коштів за вказаний період.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішення суду апеляційної інстанції.
Головуючий :
Судді: