УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22ц-9327/10
Категорія 48
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 січня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Жизневської А.В.
суддів: Малахової Н.М., Матюшенка І.В.
при секретарі судового
засідання ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 11 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -
в с т а н о в и л а:
У червні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів зі ОСОБА_2 за період з 01.10.2003 р. по 31.05.2010 року. Просила стягнути 103346,75 грн., надавши суду розрахунок.
Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 11.11.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 неустойку у розмірі 93429,68 грн. за період прострочення сплати аліментів з 01.05.2004 р. по 01.06.2010 року, судовий збір у розмірі 934,29 грн., витрати на ІТЗ у розмірі 120 грн.
В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове про відмову у задоволені позову. Вважає, що судом не з’ясовано, чи була його вина у простроченні сплати аліментів та чи повідомлявся він про наявність заборгованості державним виконавцем.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.Судом встановлено, що рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 16.10.2003 р. зі ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь позивачки на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини заробітку, але не менше Ѕ частини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, починаючи з 01.10.2003 року, до досягнення ним повноліття. Виконавчий лист за №2-2704/03 направлено для виконання до ВДВС Богунського району м.Житомира.
Згідно довідки-розрахунку заборгованості по аліментам, представленої ВДВС Народицького районного управління юстиції (а.сп.4) заборгованість за період з жовтня 2003 р. по травень 2010 р. складає 11702,96 грн.
Відповідно до ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Згідно п.22 роз’яснень постанови Пленуму ВСУ №3 від 15.05.2006 року „Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів” передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
В ході розгляду справи, як у суді І інстанції так і при апеляційному розгляді, ОСОБА_2 не надав суду доказів про відсутність його вини у простроченні сплати аліментів, а також про те, що він повідомляв органи виконавчої служби про зміни місця роботи та намагався погасити заборгованість по аліментам.
За таких обставин, суд І інстанції дійшов обгрунтованого висновку про підставність вимог позивачки щодо відповідальності ОСОБА_2 за прострочення сплати ним аліментів та про те, що правовідносини щодо відповідальності платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки врегульовані ст.196 СК України і на неї не поширюється обмеження щодо строку позовної давності.
З довідки-розрахунку ВДВС Народицького районного управління юстиції вбачається, що заборгованість по аліментам у розмірі 11702,96 грн. утворилася протягом 80 місяців, а розмір заборгованості щомісяця змінювався.
Оскільки судом встановлено, що 13.04.2004 р. відповідач був повідомлений про розмір заборгованості по аліментам та необхідність з’явитися до виконавчої служби для погашення заборгованості, але не намагався її погасити до моменту звернення позивачки до суду, то судом правильно обраховано неустойку, починаючи з 01.05.2004 року.
Проте, при проведенні розрахунку пені суд залишив поза увагою, що згідно з положеннями СК України аліменти призначаються та виплачуються щомісяця, тому за змістом ст.196 СК України пеня нараховується не на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилося стягнення аліментів. Сума заборгованності зі сплати аліментів за попередні місяці не додається за наступні, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того, скільки днів прострочено до сплати певної суми заборгованості.
Визначений законом розмір пені складає 1% за кожен день прострочення. Отже, розмір неустойки за кожен місяць прострочення становитиме 30% суми несплачених аліментів.
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом зменшення розміру стягнення неустойки з 93429,68 грн. до 3667,06 грн., державного мита з 934,29 грн. до 51 грн. У решті рішення підлягає залишенню без зміни.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 11 листопада 2010 року змінити, зменшивши розмір стягнутої неустойки з 93429,68 грн. до 3667,06 грн., державного мита з 934,29 грн. до 51 грн. У решті рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді: