ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                    Справа №2-а-1857/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

            21 лютого 2011 року                                                                         м.Тернопіль

               Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області І.М.Черніцька розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі про визнання неправомірними дій та зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії відповідно до вимог ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», -

    В С Т А Н О В И В :

У січні 2011 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі (далі управління ПФУ) про визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р. та зобов»язання відповідача проводити такі виплати надалі.   

Ухвалою суду при відкритті провадження позовні вимоги поза межами строку звернення до адміністративного суду, зокрема, за період з 01.01.2008р. по 16.07.2010р. включно, залишені без розгляду, у зв'язку із пропуском строку звернення до суду та відсутністю підстав для його поновлення.

Суд вважає, що наявні достатні підстави для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення в порядку скороченого провадження щодо позовних вимог в межах строку звернення до суду за період з 17.07.2010 року по 31.12.2010р.   

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги в межах строку звернення до суду, підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступних підстав.

          Судом встановлено, що позивач належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитина війни, що стверджується матеріалами справи.

Згідно з вимогами ст. 6 Закону України №2195-ІV (у редакції від 18.11.2004) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.            

          Вимогами пп.2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року №107-VІ було змінено положення ст.6 Закону України  №2195-ІV.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року ці зміни визнані неконституційними, оскільки за правилами ч.2 ст.3 Закону України №2195-ІV державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, положення пп.2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року припинили свою чинність відповідно з 22 травня 2008 року.

З наведеного слідує, що починаючи з 22 травня 2008 року і по даний час діє положення ст. 6 Закону України №2195-ІV (у редакції від 18.11.2004 року), відповідно до якого позивач має право на одержання підвищення до пенсії як дитина війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком  щомісячно.

Однак, таке підвищення до пенсії позивачу виплачувалось у неповному розмірі у відповідності до вимог ст. 7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка є підзаконним нормативно-правовим актом та її норми суперечать вимога ст. 6 Закону України №2195-ІV.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що відповідачем було порушено права позивача на перерахунок та виплату підвищеної пенсії, відповідно до вимог ст. 6 Закону України  №2195-ІV у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за періоди з 17.07.2010р. по 31.12.2010р. включно, які підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача провести позивачу відповідні нарахування та виплату пенсії.

Бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії є протиправною. Якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотриманні всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє (Європейський Суд у рішенні від 08.11.2005 року п. 23).

Відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення до пенсії не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань та не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань .

Так, Європейський Суд у рішенні від 08.11.2005 року по справі “Кечко проти України” не прийняв до уваги аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність засобів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Крім того, безпідставними є позовні вимоги позивача про зобов’язання відповідача здійснювати виплату пенсії з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком надалі, так як судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, а не такі, які можуть бути порушені у майбутньому. Діючим законодавством не передбачено такий спосіб захисту порушених прав як зобов’язання вчинити певні дії у майбутньому.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.  8, 9, 11, 18, 71, 72, 183-2 КАС України, ст.ст. 22,64, ч.2 ст. 152 Конституції України, ст.ст. 1,6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(від 18.11.2004 року, із змінами та доповненнями) №2195- ІV, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року №1058- ІV, Пп. 2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року №107-VІ, рішенням Конституційного Суду України за №10рп/2008 від 22.05.2008 року, п. 34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»за № 7-93 від 21.01.1993 року,  суд, -

                              П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління  Пенсійного фонду України в м.Тернополі про визнання неправомірними дій та зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії відповідно до вимог ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»задовольнити частково.  

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України  в м.Тернополі щодо ненарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 17 липня  2010 року по 31 грудня 2010 року включно –протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі нарахувати і виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком щомісячно, відповідно до положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 17 липня 2010 року по 31 грудня 2010року включно, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням виплачених сум.

Стягнути з державного бюджету в користь ОСОБА_1 03грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Роз'яснити відповідачу його обов'язок виконати постанову негайно, відповідно до вимог ст. 256 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя