Справа №22-ц-84/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Шульга

Категорія - 39 Суддя-доповідач - Кононенко

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2011 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Кононенко О. Ю.,

суддів -  Семеній  Л. І.,  Білецького  О. М.,

при секретарі - Кияненко Н.М.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на  рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 30 листопада  2010 року  

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про захист честі і гідності, відшкодування моральної шкоди, -    

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 30 листопада  2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

При цьому, зазначає, що судом не було повністю з’ясовано всіх обставин справи та не надано належну оцінку письмовим доказам та показанням свідків.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 який підтримав доводи апеляційної скарги, відповідача ОСОБА_2 який заперечував проти доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що 13 лютого 2010 року відповідач ОСОБА_2 звернувся з письмовою заявою до Липоводолинського РВ ГУМВС України в Сумській області у зв’язку з тим, що ОСОБА_1 обзивав його нецензурними словами та побив (а.с.2 відмовного матеріалу № 107).

Цього ж дня відповідач звернувся  за медичною допомогою до Липоводолинської райлікарні, де внаслідок його обстеження було виявлено крововилив в ліве око, забій верхньої губи та парадонтит четвертого верхнього зуба зправа (а.с.3 відмовного матеріалу № 107).

Саме ці дії відповідача ОСОБА_2 найбільш обурили позивача, оскільки ніякої бійки між ними не було, а йому довелось давати пояснення працівникам міліції та виправдовуватись.

Також встановлено, що постановою старшого ДІМ Липоводолинського РВ ГУМВС старшого лейтенанта міліції Василенка Ю.Л. від 15.02.2010 року відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ознаками складу злочину, передбаченого ст.296 КК України на підставі ст.б, п.2 КПК України (а.с.6).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, місцевий суд виходив з того, що звернувшись з заявою до Липоводолинського РВ ГУМВС України в Сумській області відповідач ОСОБА_2 реалізував своє конституційне право, передбачене статтею 40 Конституції України і ця обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, а сам позивач не довів факт поширення відповідачем недостовірної інформації.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.

Ст.ст. 3, 28 Конституції України визначають честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також гарантують право кожного на повагу до його гідності.

Ст. 32 Конституції України, ст.ст. 23, 297 ЦК України гарантовано захист своєї гідності та честі, а також право на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про інформацію» поширенням інформації є розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації». Тому, викладення певної інформації у заяві ОСОБА_2 до органів міліції не підпадає під законодавче визначення поняття «поширення», оскільки метою надання у його заяві таких відомостей є захист особою своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що звернення відповідача ОСОБА_2 з заявою до Липоводолинського РВ ГУМВС України в Сумській області не є поширенням недостовірної інформації, а допитані в судовому засіданні свідки не підтвердили факту поширення ОСОБА_2 недостовірної інформації відносно позивача.

Докази притягнення відповідача до відповідальності за завідомо неправдиве звернення до органів міліції в матеріалах справи також відсутні.

Таким чином, висновок суду щодо відсутності порушень з боку відповідача прав ОСОБА_1 на повагу до честі та гідності і, як наслідок, відсутності законних підстав для відшкодування моральної шкоди, є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 10, 213-215 ЦПК України вжив передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, обґрунтовуючи рішення відповідними доказами, дослідженими в судовому засіданні, надав належну оцінку показам свідків.

В апеляційній скарзі не наведено обставин та доказів, які б ставили під сумнів законність рішення місцевого суду, тому, доводи апеляційної скарги, на думку колегії суддів, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1  ст.307, ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

 Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 30 листопада  2010 року  залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.    

Головуючий -

Судді -