Справа №22-ц-155/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Ярошенко
Категорія - 46 Суддя-доповідач - Шевченко
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Шевченка В. А.,
суддів - Кононенко О. Ю., Семеній Л. І.,
при секретарі - Кияненко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5
на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01 грудня 2010 року
у справі за позовом позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання заповіту недійсним, відшкодування моральної шкоди, визнання права власності на 1/2 частину автомобіля, зміну черговості одержання права на спадкування,
за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, треті особи: Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області, ОСОБА_7, про визнання права власності на 1/2 частину автомобіля за кожним,
за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, відділ реєстрації актів цивільного стану Охтирського міськрайонного управління юстиції, про визнання свідоцтва про розірвання шлюбу недійсним, визнання садиби спільною сумісною власністю, визнання права влаcності на 1/2 її частину,
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з позовом, який у подальшому доповнила, вказуючи, що з серпня 1996 року по червень 2009 року проживала однією сім’єю з ОСОБА_8 Під час спільного проживання вони придбали автомобіль марки RENAULT Master 2.2 DCі, 2002 року випуску. В день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8, будучи хворим і не усвідомлюючи значення своїх дій, склав заповіт на ім’я ОСОБА_2 на буд. АДРЕСА_1.
У зв’язку з тим, що відповідачки оформили заповіт, використовуючи безпорадний стан ОСОБА_8, їй було завдано моральної шкоди в розмірі 1500 грн.
Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила встановити факт проживання однією сім’єю її з ОСОБА_8, визнати заповіт недійсним, відшкодувати завдану моральну шкоду, визнати право власності на 1/2 частину зазначеного автомобіля та надати їй право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги, як особі, яка з листопада 2007 року доглядала за тяжко хворим ОСОБА_9 і поховала його.
ОСОБА_2, ОСОБА_3 свій позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_6 мотивували тим, що лише їм, як спадкоємцям першої черги, після смерті ОСОБА_8 належить право власності по 1/2 частині автомобіля.
ОСОБА_4 у своєму позові посилалася на те, що вона з 1978 року по 1997 рік проживала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 і в цей період ними було придбано садибу по АДРЕСА_1. Після розлучення їй було видано свідоцтво про розірвання шлюбу в якому її прізвище вказано невірно.
З цих підстав вона просила визнати свідоцтво про розірвання шлюбу недійсним, а садибу - спільною сумісною власністю з визнанням за нею права влаcності на 1/2 її частину.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01 грудня 2010 року вказані позови задоволено частково.
Постановлено:
встановити факт проживання однією сім’єю ОСОБА_8 та ОСОБА_1 з серпня 1996 року по ІНФОРМАЦІЯ_1;
визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля RENAULT Master 2.2 DCі, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1;
визнати право власності за ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 1/4 частині на автомобіль RENAULT Master 2.2 DCі, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1;
визнати право власності за ОСОБА_10 на 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1.
Вирішено питання щодо судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати в повному обсязі, в тому числі і відносно розподілу судових витрат, та ухвалити нове про задоволення її позову.
ОСОБА_2, ОСОБА_3, представник ОСОБА_4 – ОСОБА_5, просять з тих же підстав рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в позові ОСОБА_1 і задоволення зустрічних вимог, а позовні вимоги ОСОБА_4 в частині визнання будинковолодіння спільною сумісною власністю та визнання права влаcності на 1/2 його частину залишити без розгляду, а в іншій частині задовольнити і здійснити перерозподіл судових витрат.
Колегія суддів вважає, що скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а скарга ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5, підлягає частковому задоволенню.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 та ОСОБА_4, перебуваючи з 28 січня 1978 року в зареєстрованому шлюбі, набули право власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, який був зареєстрований за ОСОБА_8 (т. 2, а. с. 16, т. 3, а. с. 61- 63).
31 січня 1997 року шлюб між ними в судовому порядку було розірвано. Запис акта про розірвання шлюбу вчинено за зверненням ОСОБА_8 09 вересня 1997 року. ОСОБА_4 видано свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_3 від 16 жовтня 2007 року (Т. 3, а. с. 67, 68-69).
З серпня 1996 року ОСОБА_8 став проживати однією сім’єю і вести спільне господарство з ОСОБА_1 по АДРЕСА_2, що знайшло своє підтвердження в зазначених у рішенні показаннях свідків та частково визнано відповідачами за первісним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – доньками ОСОБА_8
У цей період вони у 2007 році придбали автомобіль RENAULT Master 2.2 DCі, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_2, зареєструвавши його на ОСОБА_8 як фізичну особу (Т.2, а. с. 22, 37).
Крім того, вказані обставини спільного проживання ОСОБА_8 з ОСОБА_1 та придбання ними автомобіля встановлені рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області від 12 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_7, ОСОБА_6 та інших осіб про вилучення автомобіля, визнання угод недійсними, а дій незаконними.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 склав заповіт на житловий будинок і земельну ділянку за номером АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2, і в цей же день він помер (Т. 1, а. с. 9, 10).
До нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулися як його доньки, так і ОСОБА_1 (Т. 1, а. с. 87, 88, 93).
За таких умов суд обгрунтовано встановив факт проживання ОСОБА_8 з ОСОБА_1 однією сім’єю з серпня 1996 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, визнавши за нею право власності на 1/2 частину спірного автомобіля, що відповідає положенням ст. ст. 60, 61, 70, 74 СК України.
Згідно з ч. 2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
У даному ж випадку ОСОБА_1 таких фактів усупереч з вимогами ст. 60 ЦПК не довела.
Сама ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи, у зв’язку з чим отримує пенсію у незначних розмірах (Т.2, а. с. 224).
ОСОБА_8 з 29 березня 2005 року займався підприємницькою діяльністю, яка була припинена у зв’язку з його смертю, про що в державному реєстрі 25 червня 2009 року було проведено відповідний запис. Його валовий прибуток з 01 січня по 31 березня 2009 року склав 10000 грн.
За актом огляду МСЕК від 24 квітня 2008 року ОСОБА_8 з 18 квітня 2008 року було встановлено другу групу інвалідності із зазначенням того, що він міг працювати в спеціально створених умовах (Т. 3, а. с. 52-55).
У зв’язку з інвалідністю ОСОБА_8 також отримував пенсію
З 06 грудня 2007 року він періодично проходив курси стаціонарного лікування в Сумському обласному клінічному онкологічному диспансері, де останній його огляд відбувся 21 квітня 2009 року (Т. 2, а. с. 76).
З 05 по 09 червня 2009 року ОСОБА_8 перебував на стаціонарному лікуванні у ЛОР відділенні Охтирської ЦРЛ (Т. 1, а. с. 77).
З акта амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи від 11 жовтня 2010 року з посиланням на історію хвороби ОСОБА_8 слідує, що загальний стан його розцінювався як важкий з 08 червня 2010 року (Т. 2, а. с. 180).
Наведені дані спростовують обставини, на які посилалася ОСОБА_1 як на підставу своїх вимог щодо зміни черговості одержання права на спадкування.
В частині відхилення її вимог про визнання заповіту недійсним та відшкодування моральної шкоди рішення суду теж є правильним, як з мотивів, викладених у рішенні, так і з тих підстав, що позивачка не надала допустимих засобів доказування відносно того, що в момент складання заповіту ОСОБА_8 не усвідомлював значення своїх дій і не міг керувати ними.
З урахуванням того, що ОСОБА_1 має право на 1/2 частину автомобіля, право власності на іншу половину цього майна – по 1/2 частині, в порядку спадкування з огляду на норми ст. ст. 1226, 1258, 1267 ЦК України мають ОСОБА_2 і ОСОБА_3
Та обставина, що у законно виданому свідоцтві про розірвання шлюбу, про яке йде мова, замість прізвища ОСОБА_4 помилково вказане прізвище ОСОБА_8, не може бути підставою для визнання його недійсним, оскільки цей недолік зазначеного документа може бути виправлений в інший передбачений законом спосіб.
Таким чином, вирішуючи спір, суд повно і всебічно з’ясував обставини справи, права та обов’язки сторін, перевірив їхні доводи й заперечення і ухвалив рішення за переліченими позовними вимогами з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на заяву представника ОСОБА_4 про залишення без розгляду її вимог про визнання садиби спільною сумісною власності і визнання права власності на 1/2 її частину, рішення суду щодо вирішення цих вимог на підставі ч. 1 ст. 310 ЦПК підлягає скасування із залишенням їх без розгляду.
У зв’язку з тим, що при подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила 37 грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на неналежний рахунок – цю суму слід стягнути з неї на користь держави на вірний рахунок.
Внаслідок того, що судом було неправильно застосовано положення ст. 88 ЦПК щодо розподілу судових витрат, рішення суду в цій частині підлягає зміні шляхом стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 98 грн. на компенсацію витрат по сплаті судового збору та по 15 грн. – витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, а також по 76 грн. 68 коп. судового збору на користь держави за розгляд справи в суді першої інстанції.
З ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь держави слід стягнути по 36 грн. 34 коп. судового збору.
З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 необхідно стягнути по 30 грн. кожній на компенсацію витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та на користь держави 174 грн. 68 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
Виходячи з обсягу і ступеня складності наданої сторонам правової допомоги та наданих ними відповідних документів, з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 пропорційно до задоволених вимог слід стягнути по 437 грн. 50 коп. на компенсацію витрат по оплаті вказаної допомоги, а з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - по 500 грн.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, п. 4 ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 310, 316 ЦПК України, колегія
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01 грудня 2010 року в даній справі в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання будинковолодіння спільною сумісною власністю та визнання права влаcності на 1/2 його частину скасувати і залишити їх без розгляду.
Це ж рішення в частині вирішення питання про розподіл судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 98 грн. на компенсацію витрат по сплаті судового збору та по 15 грн. – витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи , а також по 76 грн. 68 коп. судового збору на користь держави за розгляд справи в суді першої інстанції.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь держави по 36 грн. 34 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 30 грн. кожній на компенсацію витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та на користь держави 174 грн. 68 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, а також 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Стягунти з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 437 грн. 50 коп. на компенсацію витрат по оплаті правової допомоги.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 500 грн. кожній на компенсацію витрат по оплаті правової допомоги.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -