Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 лютого 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді: – Ковальчук Н.М.,
суддів – Шимківа С.С., Собіни І.М.
при секретарі – Сеньків Т.Б.
з участю представника позивача - ОСОБА_2,
відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_3,
представника відповідачів - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_3 на рішення Кузнецовського міського суду від 14 грудня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача публічне акціонерне товариство „Промінвестбанк” про стягнення матеріальних збитків,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Кузнецовського міського суду від 14 грудня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідачів солідарно на користь позивачки заборгованість в сумі 96894,98 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн., а також судові витрати на користь держави в сумі 968,94 грн..
Вважаючи рішення суду необґрунтованим і незаконним, відповідачі подали апеляційну скаргу. Стверджують, що між ними й позивачкою існувала домовленість про купівлю-продаж будинку АДРЕСА_1, на підтвердження якої остання внесла завдаток. Про намір укласти договір купівлі-продажу свідчить також і щомісячне внесення нею коштів на погашення банківського кредиту в рахунок виплати вартості будинку. Проживши у будинку з квітня 2007 року по вересень 2008 року і сплативши кошти тільки за п’ять місяців, позивачка відмовилася від його купівлі, мотивуючи тим, що будинок має недоліки, які для неї неприйнятні. Зазначають, що суд першої інстанції помилково застосував до даних правовідносин правові наслідки, передбачені для нікчемних правочинів. Наполягають на тому, що завдаток не підлягає поверненню, оскільки договір купівлі-продажу, після погодження всіх істотних умов, включаючи ціну в розмірі 130 000 доларів США, не був укладений саме з вини позивачки.
Заперечують суму покладеного на них стягнення як необґрунтовану, а також вказують на неправомірне покладення на них судових витрат, оскільки вони обоє постійно проживають в зоні посиленого радіологічного контролю, про що мають відповідні посвідчення четвертої категорії. Позивачка сама відмовилась купити будинок, а тому не може бути нарахована сума інфляції та 3% річних за невиконання грошового зобов”язання. Просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, таким, що постановлене з дотриманням норм матеріального й процесуального права із з’ясуванням усіх обставин справи та _____________________________________________________________________________
Справа № 22-240/2011р. Головуючий у І інстанції –Малков В.В.
Категорія: 19.27 Доповідач –Ковальчук Н.М.
встановленням необхідних фактів. Зазначає, що дійсно мала намір придбати житловий будинок у відповідачів, проте між ними не було досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, а саме: в ціні, в строках купівлі та в предметі купівлі по технічних характеристиках. Заперечує проти посилання апеляційної скарги на безпідставне стягнення з них судового збору, оскільки ними не було надано суду доказів того, що вони мають пільги по даному виду сплати. Вказує, що правовідносини між нею і відповідачами носять не договірний, а зобов’язальний характер. Просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про нікчемність договору купівлі-продажу від 27.04.2007р., оскільки при його укладенні не було дотримало вимог щодо нотаріальної форми, передбаченої законом. Відповідно, застосування наслідків, передбачених для нікчемних договорів, а саме повернення кожною стороною в натурі всього, що було нею отримано за договором або відшкодування вартості одержаного, виходячи з положень ст..216 ЦК України, є цілком правомірним.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується частково.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, у 2007 року сторони по справі дійшли згоди щодо можливості укладення договору купівлі-продажу належного відповідачам будинку по АДРЕСА_1. Протягом квітня 2007 року - лютого 2008 року ОСОБА_6 сплатила відповідачам кошти в сумі 47 986 грн та 5 430 доларів США в рахунок вартості вказаного будинку, однак договору купівлі-продажу між сторонами укладено не було. Відповідачі не повернули позивачу грошей, вважаючи, що гроші являються завдатком.
У відповідності до статті 570 ЦК України завдатком є грошова сума або нерухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Ознакою завдатку є те, що він одночасно виступає і способом платежу і способом забезпечення виконання зобов'язання.Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов’язання може мати місце лише у випадку наявності зобов’язання, яке б мало випливати із договору, укладеного сторонами.
Згідно ч.2 ст.570 ЦК України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Відповідно до вимог ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно (гроші) або зберегла його (їх) у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Судом встановлено, що договір купівлі-продажу будинку в установленому законом порядку між сторонами не укладено, передана ОСОБА_6 відповідачам сума є авансом, який підлягає поверненню позивачці у цьому ж розмірі. Тому, висновок суду першої інстанції про неправомірність дій відповідачів щодо неповернення позивачці грошової суми, є законним та обгрунтованим.
Оскільки договору купівлі-продажу майнових прав, який би за своєю формою і змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі укладено не було, а сторони лише виразили свій намір укласти такий договір в майбутньому, то у суду першої інстанції не було правових підстав визнавати нікчемним договір купівлі-продажу будинку. Окрім того, позивачка не просила вирішити спір з цих підстав.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів матеріальних збитків з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних із простроченої суми, яка передана відповідачам у гривнях, суд вірно виходив із того, що має місце прострочення зобов’язання відповідно до положень ч.2 ст. 625 ЦК України.
На підтвердження таких висновків у рішенні суду наведені відповідні мотиви, докази, зроблені розрахунки, з якими погоджується і апеляційний суд.
Як видно з матеріалів справи, і відповідачі цього не заперечують, 29 вересня 2008 року позивачка направила ОСОБА_3 вимогу повернути її кошти. Вимога про повернення грошей залишилась без виконання.
Що стосується посилань апеляційної скарги на безпідставне покладення витрат по оплаті судового збору, то вони заслуговують на увагу.
Встановлено, що відповідачі є потерпілими від аварії на ЧАЕС четвертої категорії, а відповідно до п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів „Про державне мито”, особи, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи звільняються від сплати державного мита.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення слід змінити в частині стягнення з відповідачі на користь держави судового збору.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314,316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Кузнецовського міського суду від 14 грудня 2010 року змінити, виключивши з резолютивної частини рішення вказівку про стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь держави судового збору в сумі 968 гривень 94 копійки, звільнивши відповідачів від сплати судового збору.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий суддя: Ковальчук Н.М.
Судді: Собіна І.М.
Шимків С.С.