ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2011 р. №2-А-566/2011
Суддя Великобурлуцького районного суду Харківської обл. Малюкіна Ю.П, розглянувши у приміщенні суду в порядку скороченого провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Великобурлуцькому районі Харківської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити перерахунок та виплату неодлаченої пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС,
ВСТАНОВИВ:
08.02.2011 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Великобурлуцькому районі Харківської обл.(далі УПФ) про поновлення строку та проведення перерахуноку призначених державної та додаткової пенсій, виплата яких передбачена статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ) за період із 13.01.2006 р. та проводити такі виплати в подальшому.
Позивач зазначив, що він як інвалід 11 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримував державну та додаткову пенсії, передбачені статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ. Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам, установленим цим Законом, та на відмову УПФУ привести їх у відповідність з останніми, ОСОБА_1., просив визнати дії відповідача неправомірними і зобов'язати його усунути зазначені порушення, провівши відповідні перерахунки починаючи із 13.01.2006 р. та проводити такі виплати в подальшому.
Справа розглядається в порядку скороченого провадження.
ОСОБА_1 є особою, яка постраждала під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і йому була встановлена 11 гр. інвалідності безстроково, яка пов’язана із цим, що підтверджується довідкою МСЕК та пенсійним посвідченням(ас.8-15).
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.2. ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому нормативному акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 11 групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам I1 групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІУ) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Розрахунок пенсій позивачу УПФ провело виходячи з розміру 19 грн. 91 коп., установленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (далі - постанова КМУ від 3 січня 2002 року № 1), а з 01.09.2008 р. згідно із постановою КМУ №654 від 16.07.2008 р..
Суд вважає, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на 2010 р., виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Законами України "Про Державний бюджет на 2006 рік" та "Про Державний бюджет на 2007 рік", «Про державний бюджет на 2008 рік»було призупинено дію ст. 48 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
При вирішенні даного адміністративного спору суд враховує рішення Конституційного Суду України про соціальні гарантії громадян № 6-рп/2007 від 09.07.2007, в якому були визначені такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) окремі положення Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", зокрема це стосується ст. 48 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Суд також вважає, що при прийнятті зазначеного рішення слід керуватись рішенням КСУ від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 згідно якого визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення підпунктів 1-6 пункту 19 розділу 11 "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. №107-У1..
В пункті 4 Рішення, Конституційний Суд України додатково зазначив, що його рішення має преюдиціальне значення, тобто є таким, що не потребує доказів при прийняті рішень для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів.
Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом -відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання допомоги на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України №8-рп/2005 від 11.10.2005 року (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Враховуючи те, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у відповідному розмірі.
Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.
Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ, а в пункті 2 постанови від 3 січня 2002 року № 1 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначених статей закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
При вирішенні спору суд вважає, що виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на 2009 р., з урахуванням яких визначається мінімальний розмір пенсії за віком, а положення частини 3 статті 28 Закону України №1058-1У від 9.07.2003 р. «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті. В зв’язку із викладеним суд не може застосувати названі відповідачем постанови КМУ №1 від 03.01.2002 р. та №654 від 16.07.2008 р., оскільки вони істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України №1058-1У від 09.07.2003 р. «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначив цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Відповідно до ч.1 зазначеної статті мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму. Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку, пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється відповідно з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч.2 ст.87 ЗУ «Про пенсійнезабезпечення»суми пенсії, неодержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Управління ПФУ в Великобурлуцькому районі Харківської обл. не надало суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.
В зв’язку із викладеним суд вважає, що дії УПФ України у Великобурлуцькому районі Харківської обл. при відмові ОСОБА_1 у перерахунку призначеної пенсії як інваліду 11 гр. як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС слід визнати неправомірними із 13.01.2006 р.. Суд також вважає необхідним зобов’язати УПФ України у Великобурлуцькому районі Харківської обл. здійснити відповідно до ст.ст.50,54 ЗУ від 28.02.1991 р. №796-Х11 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру пенсії за віком, визначеного ст.28 Закону України №1058-1У від 09.07.2003р. «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати із 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., із 22.05.2008 р. по 28.02.2011 р., та проводити такі виплати в подальшому.
Всі зазначені виплати проводити з урахуванням вже проведених виплат.
Керуючись ст.ст. 3, 19, 22, 46, 152 Конституції України, ст.ст. 48, 49, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст. 2, 9, 21, 71, 99, 102, 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Великобурлуцькому районі Харківської області при відмові ОСОБА_1 у перерахунку призначеної пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Великобурлуцькому районі Харківської області здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС інваліду 11 гр. відповідно до вимог ст.ст.50.54 Закону України від 28 лютого 1991 р. №796-Х11 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру пенсії за віком, визначеного ст.28 Закону України №1058-1У від 09 липня 2003 р. «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Відповідні виплати провести з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р., та з 22 травня 2008 р. по 28 лютого 2011 р., з урахуванням уже проведених виплат та проводити такі виплати в подальшому.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Великобурлуцький районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Суддя Великобурлуцького районного суду Ю.П. Малюкін