Справа № 22ц-812
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого-судді Ярмолюка О.І.,
суддів Юзюка О.М., Власенка О.В.,
при секретарі Щербань А.В.,
з участю відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Севастополі до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу із апеляційною скаргою управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Севастополі на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 серпня 2010 року,
встановила:
В листопаді 2009 року управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Севастополі (далі –управління Фонду) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу в сумі 77422 грн. 17 коп. Обґрунтовуючи свої вимоги, управління Фонду зазначило, що 8 вересня 2006 року близько 8 години 30 хвилин на автодорозі Ульянівка-Миколаїв з вини відповідача сталося зіткнення керованого ним автомобіля Passat»номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля R-124G»номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого останній загинув при виконанні трудових обов’язків, а управління Фонду до травня 2008 року здійснило страхові виплати сім’ї потерпілого і до нього перейшло право зворотної вимоги до ОСОБА_1 у розмірі виплаченого відшкодування.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 серпня 2010 року в позові відмовлено.
Суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вказаній дорожньо-транспортній пригоді не доведена і чинне законодавство про обов’язкове особисте страхуванням не передбачає право вимоги страховика до особи, відповідальної за заподіяну шкоду. Також суд виходив з того, що страхові виплати сім’ї ОСОБА_2 здійснені позивачем відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV (далі –Закон № 1105-ХІV), який поширюється на застрахованих осіб, страхувальників та страховика, і цим законом не врегульований правовий механізм відносин Фонду як страховика з іншими особами, відповідальними за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю застрахованої особи.
В апеляційній скарзі управління Фонду просить скасувати вказане рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач ОСОБА_1 зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.
Представник управління Фонду, який у встановленому законом порядку оповіщений про час і місце судового засідання, до суду не з’явився.
Заслухавши учасника процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом вірно з’ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Встановлено, що ОСОБА_2 працював водієм на малому приватному підприємстві «Связьмонтаж». Цьому підприємству належали автомобіль NIA R-124G»номерний знак НОМЕР_2 і напівпричіп AILOR»номерний знак НОМЕР_3.
8 вересня 2006 року близько 8 години 30 хвилин на автодорозі Ульянівка-Миколаїв (53 км + 400 м) сталося зіткнення автомобіля Passat»номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 і автомобіля CANIA R-124G»номерний знак НОМЕР_2 з напівпричепом »номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_2 помер на місці дорожньо-транспортної пригоди.
За результатами спеціального розслідування нещасний випадок, який стався з ОСОБА_2, було визнано таким, що пов’язаний з виробництвом, та складено акт форми Н-1.
До травня 2008 року управління Фонду здійснило страхові виплати сім’ї ОСОБА_2 на загальну суму 77422 грн. 17 коп.
Постановою старшого слідчого СУ УМВС України в Миколаївській області від 30 травня 2007 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст. 286 КК України відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діянні складу злочину. Органи досудового слідства прийшли до висновку, що в діях ОСОБА_1 не вбачається порушень правил дорожнього руху, які знаходяться у прямому причинному зв’язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.
Зазначені обставини підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.
Відповідно до ст. 1191 ч. 1 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Вказана норма, яка міститься в главі 82 ЦК України та регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.
Разом з тим, правовідносини, пов’язані зі страхуванням, регулюються главою 67 цього Кодексу.
В силу ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов’язані з: 1) життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Статтею 999 ЦК України визначено, що законом може бути встановлений обов’язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров’я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов’язкове страхування). До відносин, що випливають із обов’язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
У відповідності до цієї норми до страховика переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, лише в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.
Преамбулою Закону № 1105-ХІV встановлено, що цей Закон відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві. Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Статтею 5 Закону № 1105-ХІV визначені основні принципи страхування від нещасного випадку, якими, зокрема, є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов’язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах; обов’язковість сплати страхувальником страхових внесків; формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі; цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.
Згідно ст. 6 ч.ч. 4, 5 Закону № 1105-ХІV страховиком є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Об’єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров’я та працездатність.
Отже, страхування від нещасного випадку на виробництві є обов’язковим особистим страхуванням.
Оскільки, сфера дії Закону № 1105-ХІV поширюється виключно на застрахованих осіб, страхувальників та страховика й цим Законом, а також іншими нормативно-правовими актами не врегульований правовий механізм відносин Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як страховика з іншими особами, відповідальними за шкоду, завдану життю та здоров’ю застрахованої особи, то до таких правовідносин підлягають застосуванню загальні положення ЦК України щодо страхування.
Чинне законодавство не передбачає право страховика, який сплатив страхове відшкодування потерпілій особі, застрахованій за договором обов’язкового особистого страхування, на звернення з вимогою до винної особи про відшкодування сплачених страхових сум.
Крім того, задоволення таких вимог означало б заміну сторін у зобов’язанні, в якому права застрахованої особи на отримання відшкодування перейшли б до страховика, у той час як відповідно до ст. 515 ЦК України не допускається заміна кредитора в зобов’язаннях, нерозривно пов’язаних з особою кредитора, зокрема в зобов’язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що управління Фонду не має права зворотної вимоги (регресу) до особи, відповідальної за шкоду, завдану життю та здоров’ю застрахованої особи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
До того ж, шкода ОСОБА_2 завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, а у справі відсутні достатні докази про те, що ця шкода завдана з вини ОСОБА_1
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Севастополі відхилити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк
Головуючий у першій інстанції –ОСОБА_3 Справа № 22ц –812
Доповідач –Ярмолюк О.І. Категорія 57