Справа  № 2018/2-а-309/11

П О С Т А Н О В А

        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01.03.2011

Суддя Київського районного суду м. Харкова Золотарьова Л.І.,

розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Харкова про визнання незаконною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії, -

                             ВСТАНОВИВ:

03.12.2010 року позивач  звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати діяльність відповідача незаконною, щодо недопризначення та недорахування позивачу державної пенсії та додаткової пенсі,  та зобов'язати відповідача провести з 03.08.2010 року перерахунок та виплату позивачу заборгованості з державної пенсії в мінімальному об'ємі у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та з додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, зобов'язати відповідача після здійснення відповідного перерахунку та виплати заборгованості з належних позивачу пенсійних виплат у необхідних розмірах призначити до виплати позивачу у законодавчо встановлених розмірах державну пенсію в мінімальному об'ємі у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що йому, як постраждаломк внаслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 3 групи необхідно виплачувати пенсію в розмірі, який дорівнює 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, розмір якої повинен складати - 50% мінімальної пенсії за віком, у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Оскільки розмір фактично виплачуваної пенсії був значно нижчим, він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, в письмовій формі, однак пенсія відповідачем не була перерахована, тому дії відповідача є незаконними.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова відкрите скорочене провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про перерахунок пенсії.

Позивач до судового засідання не з’явився, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив справу розглядати за його відсутності.

Представник відповідача Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, у запереченнях на позовну заяву позовні  вимоги не визнав,  в обґрунтування своїх заперечень зазначив, що  ч. 5 ст. 54 Закону №796 передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, а не ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», тому і пенсія відповідачу була призначена та виплачена відповідно до ПКМ України в повному обсязі, а тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити. Також, представник відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст. 99 КАС України. Надав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлені факти та відповідні до них правовідносини.

В ході судового розгляду було встановлено, та не заперечується сторонами, що позивач  перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, є постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та є інвалідом  ІІІ групи з 03.08.2010 року. (згідно із довідкою МСЕК серії 10 ААА № 279596).

Відповідно до ч.І ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення шодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року №796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(надалі по тексту Закон №796).

Відповідно до вимог ч. І  ст. 13 зазначеного Закону,  держава взяла на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язалася відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, як і постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Суд зазначає, що ст. 49 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що пенсії особам віднесено до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після визнання права на державну пенсію.    

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи”,  в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, особам, віднесеним до 1 категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам III групи –50% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт,  який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону № 796-ХІІ, а не постанова Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»,  яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Відповідно до частини п'ятої статті 54 Закону № 796-ХІІ, передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, однак надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Зі статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Положення ч. 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону № 796-ХІІ, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.     

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Наявність у позивача такого права є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 46 Конституції України).

Враховуючи вищезазначене, вбачається, що відмова відповідача у перерахунку пенсії у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом є протиправною.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року положення п.п. 12, п. 28 розділу II Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік”, яким внесені зміни до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визнані такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними.

Таким чином, положення п. 28 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік” втратило чинність 22 травня 2008 року. Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова повинно було здійснити перерахунок щомісячної додаткової та основної пенсії, передбаченої ст. 50, 54  Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у період з 22.05.2008 року.

Враховуючи вищезазначене, вбачається, що відмова відповідача у перерахунку пенсії у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 22.05.2008 року визначеного законом є протиправною.

Відповідно до ст. 54 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік»№835 VІ від 26.12.2008 року прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, визначається в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визначені неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»та Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»дію Закону України «Про соціальний статус громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»не зупинено. Таким чином, відповідач у 2009–2010 рр. повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.ст. 50, 54 Закону України «Про соціальний статус громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд  вважає, необхідним зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії позивачу, враховуючи положення ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яка визначає що нараховані суми не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь яким строком з нарахуванням втрати частини доходів.

Також суд зазначає, що згідно вимог ст.76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров*ю особи, не обмежується строком давності.      

Позивач просить здійснити перерахунок та виплату з 03.08.2010 року, тобто в межах строку передбаченого ст. 99 КАС України.

Таким чином, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та законними, а позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796 ХII від 28 лютого 1991 року зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 17 листопада 2005 року №3108 року IV, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 8-14, 71, 155, 159, 160 –164, 167, 185, 186  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                       ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний  позов  задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова, щодо відмови в перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за період з 3 серпня 2010 року всупереч вимогам ст. ст. 50, 54 Закону України  “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м.Харкова провести перерахунок пенсії  ОСОБА_1 з 3 серпня 2010 року відповідно до вимог ст. ст. 50,54 п.3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, щодо мінімального розміру державної пенсії не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров*ю у розмірі  50 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з виплатою недоотриманих сум пенсії за результатами здійсненого перерахунку.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Київський районний суд м. Харкова  шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

     Головуючий -