28.02.2011
_Апеляційний суд міста Севастополя_
Справа №22ас-253/2011р. Головуючий
в 1 інстанції Нестерук В.В.
Категорія 88 Доповідач в апеляційній
інстанції Володіна Л.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді: Володіної Л.В.,
суддів: Алєєвої Н.Г., Моцного М.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного Управління Пенсійного фонду України м.Севастополя, Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя про поновлення строку для звернення до адміністративного суду, стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги „Дітям війни”, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Гагарінського районного суду м.Севастополя від 30 квітня 2009 року, -
ВСТАНОВИЛА:
30.10.2008 року ОСОБА_4 звернулася до суду з названим позовом, просила поновити пропущений строк для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року, та зобов’язати відповідача нарахувати на її користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року в сумі 2733грн.30коп.
Вимоги мотивовані тим, що позивачка є дитиною війни та має право на пільги, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема, на підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте відповідачі цю надбавку до пенсії їй не виплачують, у зв’язку з чим вона вимушена звернутися до суду зі справжнім позовом.
Постановою Гагарінського районного суду м.Севастополя від 30 квітня 2009 року у позові ОСОБА_4 до Головного Управління Пенсійного фонду України м.Севастополя відмовлено.
Додатковою постановою Гагарінського районного суду м.Севастополя від 20 вересня 2010 року позов ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя задоволений частково. Постановлено стягнути з відповідача на користь позивачки недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з листопада по грудень 2007 року у сумі 246,60 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про скасування постанови суду від 30.04.2009 року, як ухваленої з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалення нової про задоволення позову, нарахування та виплату на її користь соціальної допомоги за жовтень-грудень 2007 року.
Заслухавши доповідь судді – доповідача, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Зі справи вбачається, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 являється пенсіонером за віком, має статус дитини війни (а.с.2,3), відтак і право на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, зокрема, на виплату передбаченої ст.6 цього Закону щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Дія зазначеної норми закону була зупинена Законом України „Про державний бюджет на 2006 рік” та Законом України „Про державний бюджет на 2007 рік”, у зв’язку з чим зазначена щомісячна соціальна допомога позивачу не виплачувалась.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 N6-рп/2007, п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинена дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватися зазначене підвищення до пенсії, то суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, установленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Суд належно оцінив викладене, врахував, що позивачка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя та обґрунтовано відмовив у позові до Головного Управління Пенсійного фонду України м.Севастополя.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачка мала право на виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком тільки з 09.07.2007 року. В зв’язку з тим, що позивачка за захистом порушеного права звернувся до суду лише 30.10.2008р. (а.с.1), та не надала належних доказів поважності причин пропуску строку, встановленого ст.99 КАС України, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив частково вимоги до Управлінні Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя.
Ухвалюючи постанову суд першої інстанції помилково стягнув з відповідача на користь позивачки державну соціальну допомогу в розмірі конкретної грошової суми, а також не зазначив термін, якого стосується судове рішення в цій частині.
Відповідно до ст.ст.105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю.
Встановивши, що Управління Пенсійного фонду України у Гагарінському районі м.Севастополя порушило норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції мав визнати такі дії відповідача протиправними та зобов’язати відповідача здійснити нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а не ухвалювати рішення про стягнення з відповідача щомісячної соціальної допомоги у конкретній сумі.
Крім того, в судовому рішенні про визнання протиправними дій відповідача та зобов’язання здійснити відповідне нарахування підвищення до пенсії повинні бути зазначені початкова та кінцева дати здійснення такого нарахування: з 30.10.2007 року (момент звернення до суду з адміністративним позовом), а оскільки дія закону № 489-V, закінчується 31.12.2007 року, то й перерахунок повинен здійснюватися до цієї дати.
Враховуючи, що суд першої інстанції допустив вказане порушення, і судове рішення є помилковим лише в цій частині, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни рішення в цій частині.
Підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, оскільки остання не суперечить вимогам ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.62 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, Рішенню Конституційного Суду України від 09.07.2007 N6-рп/2007, ст.99 КАС України.
Доводи позивачки висновків суду не спростовують, підставою для скасування постанови не являються.
Керуючись ст.ст. 195, 197, п.2 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.201, п.2 ч.1 ст.205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 – відхилити.
Постанову Гагарінського районного суду м.Севастополя від 30 квітня 2009 року, додаткову постанову Гагарінського районного суду м.Севастополя від 20 вересня 2010 року - змінити.
Викласти резолютивну частину постанови в наступній редакції:
Адміністративний позов ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у Гагарінському районі м.Севастополя задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Гагарінському районі м.Севастополя здійснити нарахування підвищення до пенсії, призначеної ОСОБА_4 відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у розмірі, встановленому статтею 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за період з 30.10.2007 року по 31.12.2007 року.
В решті постанову Гагарінського районного суду м.Севастополя від 30 квітня 2009 року, додаткову постанову Гагарінського районного суду м.Севастополя від 20 вересня 2010 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення рішення в повному обсязі.
Головуючий суддя: /підпис/ Л.В. Володіна
Судді: /підпис/ Н.Г. Алєєва
/підпис/ М.В. Моцний
З оригіналом згідно
Суддя Апеляційного суду
міста Севастополя Л.В. Володіна