Калинівський районний суд Вінницької області

2-а-149/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          04.02.2011   року   суддя  Калинівського районного суду Вінницької області  Павленко І.  В.

          розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Калинівському районі Вінницької області про визнання дій незаконними та зобов’язання перерахунку та виплати пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області посилаючись на те, що відповідач протиправно не нараховує та не виплачує їй  пенсію по втраті годувальника відповідно до ст.54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», так як вона є вдовою померлого ОСОБА_2, який помер 1996 року та мав  І групу інвалідності від захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.  

В силу п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, відкрито скорочене провадження у справі в частині зобов’язання  управління ПФУ у Калинівському районі Вінницької області провести перерахунок та нарахування пенсії по втраті годувальника відповідно до ст.54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

На виконання ухвали суду про відкриття скороченого провадження відповідачем 31.01.2011 року на адресу суду було надано заперечення на вказану позовну заяву, згідно якого відповідач вказує, що відповідно до ч.4 ст.54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї годувальника, які були на його утриманні…, у розмірі на одного непрацездатного члена сім’ї-50 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника. Така ж норма зазначена в ч.1 ст.37 ЗУ «Про  загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-УІ від 28.12.2007 року було внесено зміни до ч.4 ст.54 ЗУ «Про  статус і соціальний  захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вважає, що діє правомірно та в межах чинного законодавства.  

Згідно ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, вважає за можливе прийняти законне та обґрунтоване судове рішення в даній справі на підставі таких норм законодавства.

Згідно ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  (в редакції після 01.01.2008 року) пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні, у розмірі: на одного непрацездатного члена сім’ї  - 50 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника.

Відповідно до ч.3 ст.54 вказаного Закону у  всіх  випадках  розміри  пенсій  для  інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

- для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по I групі інвалідності – відповідно 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Однак, внесені законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» вищевказані зміни до ст.ст.50, 54 та інших статей Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» стали предметом дослідження Конституційного Суду України.

Так, Конституційний Суд України рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі № 1-28/2008 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до п.5 резолютивної частини вищевказаного рішення КСУ положення  Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, станом на 22.05.2008 року (дата ухвалення КСУ рішення) зміни до ст.50 та ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», втратили чинність.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що до вказаних правовідносин слід застосовувати норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» чинні до 01.01.2008 року. Вказані норми діють на час розгляду справи у суді.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до І категорії та у зв’язку з втратою годувальника,   в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів І групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 10 мінімальних пенсій за віком.

Статтею 37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається в розмірі на одного непрацездатного члена сім’ї – 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

Розмір пенсії за втратою годувальника має визначатися із розрахунку 50 % від основної державної пенсії по інвалідності, яку б міг отримувати годувальник при житті, розмір якої не міг бути нижчим, ніж 10 мінімальних пенсій за віком.  

Наявність такого права у позивачки є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого  надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачці застосуванню підлягає ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зі ст.54 Закону випливає, що під час визначення розміру пенсії, заподіяну здоров'ю, основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру
пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем
конституційної гарантії та права на отримання пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за
віком, як це встановлено ст.54 Закону.

Відповідно до ч.3 ст.67 Закону, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з  дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього  мінімуму.

Відповідно до ч.1 ст. 28  Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Виходячи з наведеного, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачці слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачці повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком. Питання про нарахування, здійснення перерахунку пенсії відноситься до компетенції управління Пенсійного фонду.

Крім того, ст.52 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлена щомісячна компенсація сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, тобто поряд з основним розміром пенсії за втратою годувальника, встановленим ст.54 вказаного Закону, додатково виплачується зазначена компенсація.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання   ОСОБА_1 є управління Пенсійного фонду України в  Калинівському районі Вінницької області.  

За таких обставин, суд не повноважний визначати конкретний розмір підвищення до пенсії позивачки у грошовому вимірі,   суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.   

При цьому з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні відносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії незаконними та зобов'язати відповідачів провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Клопотання УПФ України у Калинівському районі Вінницької області про залучення до справи в якості другого відповідача Державне казначейство України є безпідставним, оскільки у компетенцію Державного Казначейства України не входить проведення перерахунку та нарахування пенсій по втраті годувальника.

Вищевикладене дає суду підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Перерахунок пенсії позивачці ОСОБА_1, як дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів І категорії, смерть якого пов’язана з Чорнобильською катастрофою,  інваліда І групи, підлягає проведенню з 13 січня 2010 року, тобто з часу звернення її із заявою про перерахунок вищезазначеної пенсії до управління Пенсійного фонду України в Калинівському районі Вінницької області.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008,  ст.ст. 2, 6, 9, 10, 11, 18, 183-2, 256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Позов задовольнити.

          Визнати дії управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області у відмові перерахування пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 протиправними.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Калинівському району Вінницької області провести з 13 січня 2010 року перерахунок пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 після смерті чоловіка ОСОБА_2 відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», виходячи з розміру пенсії померлого інваліда І групи по захворюванню, пов’язаному з участю в ліквідації аварії на ЧАЕС, яка передбачена ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Законів України №3285 від 17.06.1993 року та №230 від 06.06.1996 року) у десять мінімальних пенсій за віком, розмір якої встановлено відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  а також щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка дорівнює 50 % мінімальної пенсії за віком.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України у Калинівському району Вінницької області 3 грн. 40 коп. держмита в доход держави.

Постанову допустити до негайного виконання.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.   

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії даної постанови.

Суддя:І. В. Павленко