17.02.2011
Справа № 22ц-79/2011р. Головуючий у першій
інстанції Майданік А.П.
Категорія 27 Доповідач у апеляційній
інстанції Єфімова В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2011 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Єфімової В.О.,
суддів: Колбіної Т.П., Саліхова В.В.,
при секретарі: Босенко Є.О.,
за участю: представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_4, представника ПАТ „Дочірній банк Сбербанку Росії” – ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 на рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 17 червня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства „Сбербанк Росії” Публічне акціонерне товариство „Дочірній банк Сбербанку Росії”, третя особа ОСОБА_6, про визнання недійсним кредитного та іпотечного договорів,
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ВАТ „Сбербанк Росії” ПАТ „Дочірній банк Сбербанку Росії”, у якому просив визнати недійсними, укладені 26 липня 2007 року між ним та ЗАТ „Банк НРБ”, Кредитний договір № 02-В/07/11/П та Іпотечний договір.
Вимоги позову мотивовані тим, що у порушення вимог ст.524 ЦК України та за відсутністю у відповідача ліцензії на здійснення операцій з валютними коштами, у кредитному договорі валюта зобов’язання визначена у доларах США. Іпотечний договір підлягає визнанню недійсним як наслідок визнання недійсності кредитного договору.
Рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя від 17 червня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Представник позивача ОСОБА_4 з рішенням суду не погодився, подав апеляційну скаргу, у якій ставить питання про його скасування з підстав невідповідності нормам матеріального і процесуального права, та ухвалення нового про задоволення позовних вимог його довірителя у повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.
Постановляючи рішення про відмову у задоволенні вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюванні договори відповідають положенням чинного законодавства.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів.
Частиною 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 26 липня 2007 року між ЗАТ „Банк НРБ” та ОСОБА_3 укладений Кредитний договір № 02-В/07/11/П, відповідно до умов якого відповідач на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру надав позивачу кредитні кошти у сумі 98 500 доларів США, зі сплатою 13 % річних з кінцевим строком погашення кредиту не пізніше 26 липня 2017 року(а.с.8-23).
Також, у забезпечення зобов’язань позивача, які випливають із зазначеного вище кредитного договору і можуть виникнути в майбутньому за цим договором, 26 липня 2007 року між сторонами по справі укладений Договір іпотеки(а.с.24-29).
Відповідно до Статуту ПАТ „Дочірній банк Сбербанку Росії”, зазначене товариство являється правонаступником всіх прав та обов’язків ЗАТ „Банк НРБ”, набув статус юридичної особи з моменту його державної реєстрації відповідно до вимог чинного законодавства України, входить в єдину банківську систему України(а.с.39-41).
03 листопада 2005 року Національним банком України ЗАТ „Банк НРБ” надано банківську ліцензію № 198 на право здійснення банківських операцій, визначених ч.1 та п.п.5-11 ч.2 ст.47 Закону України „Про банки і банківську діяльність” та письмовий Дозвіл № 198-1 на право здійснення банківських операцій, визначених п.п.1-4 ч.2 та ч.4 ст.47 Закону України „Про банки і банківську діяльність” згідно з додатком до цього дозволу (а.с.45,46).
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
На підставі викладеного, а також вимог ч.3 ст.533 ЦК України, ст.ст.2, 19, 47, ч.1 ст.49 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, ст.ст.5, 7 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” № 15-93 від 19.02.1993 року, п.2.3, 5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затверджених постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року № 275 колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно оцінивши викладене, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання кредитного договору, укладеного між сторонами по справі, з підстав зазначених у позові недійсним, оскільки відповідач на час укладення зазначеного правочину на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу мав право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема укладати кредитні договори у іноземній валюті. Отримання Банком індивідуальної ліцензії на проведення операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та операції з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, відповідно до чинного законодавства не потребується. Вимоги позову щодо визнання недійсним договору іпотеки також обґрунтовано залишені судом без задоволення, як похідні вимоги від вимог щодо визнання кредитного договору недійсним.
Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, висновків суду не спростовують.
Рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить, а тому відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України воно підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303, 305, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 17 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня оголошення.
Головуючий: В.О.Єфімова
Судді: Т.П.Колбіна
В.В.Саліхов