Справа № 22а- 332/11 Головуючий у 1-й інстанції Разумовська О.Г.
Категорія 86 Доповідач апеляційного суду Довжук Т.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого Козаченка В.І.
суддів: Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,
при секретарі судового засідання Кулик О.В.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві справу
за апеляційною скаргою Департаменту праці та соціального
захисту населення м. Миколаєва
на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 вересня 2008 року за позовом
ОСОБА_2
до
Департаменту праці та соціального захисту населення м. Миколаєва
(далі – Департамент)
про здійснення перерахунку разової грошової допомоги та стягнення суми,
В С Т А Н О В И Л А:
25 червня 2008 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Департаменту, в якому просив зобов’язати відповідача провести перерахунок разової грошової допомоги до Дня Перемоги в період з 2004 року по 2008 рік та виплатити недоотримані кошти у розмірі 6895 грн. В обґрунтування свої позовних вимог він посилався на те, що має статус учасника бойових дій та право на щорічну разову державну допомогу до Дня Перемоги. Однак відповідач в період з 2004 року по 2008 рік відповідно до Законів України “Про державний бюджет України” на відповідні роки провів йому виплату цієї допомоги в розмірі, нижчому, ніж передбачено ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 вересня 2008 року позов задоволено в повному обсязі. Зобов’язано Департамент здійснити перерахунок щорічної грошової допомоги, як учаснику бойових дій за період з 2004 року по 2008 рік, та стягнути на користь ОСОБА_2 грошову допомогу у розмірі 6895 грн.
В апеляційній скарзі Департамент, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи адміністративний позов ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк на звернення до суду з цим позовом з поважних причин, а його позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Між тим, з таким висновком суду не можна погодитись, так як рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права та на підставі п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Так з матеріалів справи вбачається, що позивач є учасником бойових дій і має право на щорічну одноразову допомогу до 5 травня.
У відповідності до ч. 5 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХІІ (із змінами, внесеними Законом від 25 грудня 1998 року) у звязку з Днем Перемоги йому передбачена щорічна виплата до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.
Судом правильно встановлено, що на період виникнення правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно – правові акти (Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та закони України про Державний бюджет України на період з 2004 року по 2008 рік). Зазначені закони мають однакову юридичну силу, проте по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.
За змістом ст. 150 Конституції України, яка діяла на час виникнення спірних відносин (далі – Конституція України), рішення Конституційного Суду України є обов’язковими для виконання на території України. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тобто рішення Конституційного Суду України мають приоритетну дію.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Однак Законами України «Про Державний бюджет України на 2004 – 2006 роки» учасникам бойових дій, до яких відноситься позивач, виплата разової грошової допомоги у 2004-2006 роках була передбачена 120 грн., 250 грн. та 250 грн. відповідно.
Зазначені закони України в період з 5 травня по 30 вересня відповідних років, протягом якого позивач міг отримати грошову допомогу (ч.4 ст. 17-1 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ), не визнані неконституційними. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно – правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.
Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того, чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше.»
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.
Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що законами України «Про державний бюджет України на 2004-2006 роки» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення саме законів України «Про державний бюджет України» на відповідні роки.
Що стосується позовних вимог за період 2007-2008 роки, колегія суддів приходить до наступного.
Рішенням Конституційного Суду України про визнання змін, внесених законами України “Про державний бюджет України на 2007 рік” до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, щодо визначення розмірів щорічної разової грошової допомоги до 5 травня такими, що не відповідають Конституції України, було прийнято 09 липня 2007 року.
Рішенням Конституційного Суду України про визнання змін, внесених законами України “Про державний бюджет України на 2008 рік” до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, щодо визначення розмірів щорічної разової грошової допомоги до 5 травня такими, що не відповідають Конституції України, було прийнято 22 травня 2008 року.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно в період з 01 січня 2007 року до 09 липня 2007 року та з 01 січня 2008 року до 22 травня 2008 року закони України «Про державний бюджет України на 2007-2008 роки» були чинними та підлягали виконанню, а органи, уповноважені на здійснення цих виплат, у цей час діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Із дати прийняття рішення Конституційним Судом України особи мають право на виплату до 5 травня у розмірах визначених законом «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
При цьому, статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено право осіб, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Із системного аналізу зазначених нормативних актів випливає, що право на отримання щорічної одноразової допомоги до 5 травня у розмірах, установлених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», мають особи, які взагалі не отримали її з різних причин до 5 травня, у разі їх звернення за отриманням такої допомоги після поновлення дії норм цих законів у зв’язку з визнанням неконституційними змін до них, у строк до 30 вересня відповідного року.
З огляду на викладене, постановлене у справі судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 195, 202 207 КАС України, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціального захисту населення м. Миколаєва задовольнити.
Постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 вересня 2008 року скасувати та ухвалити нову.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до департаменту праці та соціального захисту населення м. Миколаєва про здійснення перерахунку разової грошової допомоги та стягнення суми щорічної грошової державної допомоги за період з 2004 року по 2008 рік відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді