Судове рішення #13652078

        

Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ


22ц-12446/10                                                                         Головуючий у 1 й інстанції - Башмаков Є.А.


                                                              Доповідач  -  Волошин М.П.



У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

16 лютого 2011 року                                                          м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

           головуючого судді   -   Волошина М.П.

           суддів                         -   Басуєвої Т.А., Демченко Е.Л.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області  на постанову Жовтневого районного суду м.  Дніпропетровська від 10 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області  про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, –

В С Т А Н О В И Л А:

          

У січні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до  Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області  та просив визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати відповідача зробити йому перерахунок підвищеної пенсії за період з 2008 року по 2009 рік відповідно до вимог законодавства, оскільки він відноситься до категорії  «діти війни».  

Постановою Жовтневого районного суду м.  Дніпропетровська від 10 червня 2010 року позовні вимоги задоволено частково, визнано дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_2 підвищення пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року. Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплати ОСОБА_2 підвищення пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить постанову суду скасувати та винести нову, якою відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог, оскільки суд при винесені постанови порушив норми матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши постанову суду в межах доводів скарги, дійшла  висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою на яку поширюється дія  статті  1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та має статус «дитина війни».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” і відповідно до статті 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.

Відповідно п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із Законів».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Зазначене рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим, крім того, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених Законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.

Таким чином з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції закону, яка діяла до 01 січня 2007 року, а відтак позовні вимоги, щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію у вказаний період є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок підвищення до її пенсії як “дитині війни” за 2009 рік включно. Відповідно до вимог ст. 54  ЗУ “Про Державний бюджет України на 2009 рік” від 26.12.2008 встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, визначається у розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Тобто, цей розмір складає 498 грн. Зміни до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у 2009 році не вносились, постанов Кабінетом Міністрів України, які б визначали інший порядок та розміри виплати відповідної допомоги у 2009 році - не приймалось.

Наведені положення законодавства були правильно враховані судом першої інстанції при прийнятті рішення про часткове задоволення позову.

Також судом правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімуму застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Колегія суддів також звертає уваги на те, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління пенсійного фонду України зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язано з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань.

Суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував  права та обов’язки сторін, обставини справи та дав їм належну правову оцінку, ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача не спростовують правильність висновків суду, тому постанову слід залишити без змін.

Керуючись Законом України від 02 грудня 2010 року «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами», ст.ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області   –відхилити.

Постанову Жовтневого районного суду м.  Дніпропетровська від 10 червня 2010 року –залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.




Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація