Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22ц-7830/10                                                                         Головуючий у 1 й інстанції - Литвинчук В.П.

                                                              Доповідач  -  Перцова В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

     17 лютого 2011 року                 Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі :

                        Головуючого  судді :  Перцової В.А.

                        Суддів:                         Калиновського А.Б., Лисичної Н.М.     

                        При секретарі:             Керімовій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Баглійської районної ради м. Дніпродзержинська та Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної ради м. Дніпродзержинська  про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

    Постановою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 23 квітня 2010 року позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Баглійської районної ради м. Дніпродзержинська та Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної ради м. Дніпродзержинська задоволено частково; визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної ради м. Дніпродзержинська щодо нарахування та виплати позивачці допомоги по догляду за дитиною, донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року; зобов'язано вказаного відповідача перерахувати та доплатити на користь позивачки недоотриману допомогу по догляду за дитиною за вказаний період; вирішено питання щодо судових витрат;  в іншій частині позовних вимог відмовлено.

   Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної ради м. Дніпродзержинська звернулось до апеляційного суду із апеляційною скаргою і просить скасувати постанову суду в частині задоволення позову і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що суд не врахував вимоги бюджетного законодавства, те, що виплати відповідачем проводяться лише в межах виділених коштів, і на порушення позивачкою строку на звернення до суду.

    При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 має доньку –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. У зв'язку із народженням дитини позивачка має право на отримання державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка їй була призначена та виплачувалась відповідачем. При цьому, розмір допомоги позивачці у 2007 році відповідачем був визначений  з урахуванням положень п. 14 ст. 71  Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким було зупинено дію, в тому числі ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" щодо розміру такої допомоги та абз. 3 ч. 2 ст. 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким  передбачено, що розмір такої допомоги визначається як різниця між  50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менш 90  грн. для незастрахованих осіб  та не менш 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних застрахованих осіб.

    Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6рп/2007  положення п. 14 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" в частині зупинення на 2007 рік дії ст. 12, ч. 1 ст. 15 та п. 3 розділу УІІІ "Прикінцеві положення"  Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", були визнано неконституційними.

     Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими. Крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

    Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    ОСОБА_2 зверталась до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Баглійської районної ради м. Дніпродзержинська із заявою про необхідність здійснення їй перерахунку та доплати належної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, але листом від 25 вересня 2009 року відповідач повідомив її про те, що виплати ним проводяться у відповідності до діючого законодавства і фактично відмовив у здійсненні перерахунку (а. с. 13).

    Апеляційний суд вважає, що враховуючи вищезазначені обставини та норми закону, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок і виплатити їй державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період часу з  9 липня по 31 грудня 2007 року у відповідності до вимог ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", якою передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей до 6 років.

   Доводи в апеляційній скарзі відповідача щодо неправильного застосування судом норм матеріального права є необґрунтованими і зводяться до свого тлумачення ним норм права та переоцінки доказів.   

  Не може бути прийнято до уваги і посилання на те, що відповідач проводить виплати у межах виділених коштів, так як недостатність грошових коштів не є підставою для невиконання закону щодо виплати соціальної допомоги.  

  Посилання в апеляційній скарзі відповідача на пропуск позивачкою строку на звернення до суду не може бути прийнято до уваги, оскільки, про порушення свого права позивачка дізналась після отримання відповіді Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Баглійської районної ради м. Дніпродзержинська у вересні 2009 року, а до суду звернулась у листопаді 2009 року.

    В решті постанова суду не оскаржена.

    Тому, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача відхилити, а постанову суду в частині задоволення позову залишити без змін.          

    Керуючись ст.ст. 197, 198, 200 КАС України, апеляційний суд, -

У  Х  В  А  Л  И  В  :

   Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної ради м. Дніпродзержинська відхилити.

   Постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 23 квітня 2010 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 залишити без змін.

   Ухвала апеляційного суду  набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі; може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.    

                         Судді: