Справа № 1-280/2011

В И Р О К

іменем України

24 лютого 2011 року                          Оболонський районний суд м. Києва

в складі:                                                    головуючого судді –Дев’ятка В.В.,

при секретарі –Ураковій В.В.,                                                                             з участю прокурора –Сімонова Я.Г.,

потерпілої –ОСОБА_1  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця              с. Степове, Тетіївського району, Київської обл., українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого 14.02.2007 Тетіївським районним судом Київської області за ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 186,   ч. 2 ст. 187 КК України, з застосуванням ст. 70 КК України до покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі

у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

встановив:

11.11.2010, близько 04 год. 30 хв., ОСОБА_2 перебуваючи біля магазину «Продукти», який розташований по пр-ту Оболонському, 21 в м. Києві, при наданні ОСОБА_3 першої медичної допомоги помітив на її шиї золотий ланцюжок         з хрестиком. В цей момент у ОСОБА_2 виник умисел спрямований на повторне відкрите викрадення чужого майна. Реалізуючи свій намір ОСОБА_2, скориставшись тим, що потерпіла ОСОБА_3 нахилила голову до низу, зняв з її шиї золотий ланцюжок з хрестиком загальною вагою 30 грамів та загальною вартістю 8000 гривень, чим спричинив ОСОБА_3 матеріальну шкоду на вказану суму. Викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_2 свою винність, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України визнав повністю, покаявся, підтвердивши обставини вчиненого ним злочину. Зокрема, пояснивши, що 11.11.2010, приблизно 00 год. 30 хв., він вирішив випити пива та вийшов в магазин, який розташований по пр-ту Оболонському, 21 в м. Києві, де придбав однолітрову пляшку міцного пива. Коли він вийшов з магазину, то побачив компанію хлопців та дівчат, які сиділи за столиком біля магазину та розпивали спиртні напої. Він приєднався до компанії та також вживав з ними спиртні напої. Пізніше між дівчатами виник конфлікт, в результаті якого дівчині на ім’я Росіта, як потім виявилось це була потерпіла ОСОБА_3, було розбито голову і він надавав їй допомогу, витирав кров на обличчі та голові. Надаючи допомогу він вирішив викрасти з її шиї золотий ланцюжок з хрестиком, які поклав собі до кишені куртки. Дівчина на ім’я Росіта почала кричати щоб він їй повернув її золоті прикраси, але він попросив, щоб остання від нього відчепилася та пішов додому спати, бо був п’яний. У подальшому ланцюжок загубив, де саме не пам’ятає.

На підставі ст. 299 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з’ясовано, що підсудний та потерпіла правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.

За таких обставин, суд вважає, що винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України доведена.

Дії ОСОБА_2 повинні бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки, він вчинив дії, що виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчинені повторно.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_2 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом’якшують покарання ОСОБА_2, згідно ст. 66 КК України, суд визнає, що підсудний щиро покаявся та відшкодував завдані збитки.

Обставиною, що обтяжує покарання, згідно ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину особою, що перебувала в стані алкогольного сп’яніння.

Крім цього, при обранні підсудному ОСОБА_2 міри покарання судом враховується його відношення до вчиненого, матеріали, що його характеризують, що він має на утриманні батьків пенсіонерів, характеризується позитивно.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, але, з урахуванням обставин справи та особи винного, суд дійшов висновку, що його перевихо вання та виправлення можливі без відбування покарання, та вважає за доцільне призначити ОСОБА_2 покарання з застосуванням ст. 75 КК України.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,

засудив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування  покарання з випробуванням з визначенням іспитового строку –1 рік. Зобов’язати його не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи       кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з’являтись на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_2 у виді застави до набрання вироком законної сили –залишити без зміни; після набрання вироком законної сили, заставу внесену ОСОБА_4 у розмірі 4000 гривень повернути заставодавцю ОСОБА_4.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя                                                                                                           В.В. Дев’ятко   01.03.2011 Справа № 1-280/11