Справа № 2а-260/2011 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

15 лютого 2011 року                                                                смт. Станиця Луганська

Суддя Станично-Луганського районного суду Луганської області Соболєв Є.О., розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, про визнання протиправною бездіяльність УПФУ щодо підвищення розміру пенсії дитині війни,

                                                    ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася з цим адміністративним позовом до суду, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Станично-Луганському районі щодо не нарахування та невиплати їй підвищення до пенсії Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату їй підвищення до пенсії як дитині війни з 01.01.10 р. по 31.12.10 р.; зобов’язати відповідача надалі виплачувати їй підвищення до пенсії відповідно до вимог закону довічно.

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що вона відповідно до ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»належить до соціальної групи «Діти війни»та, виходячи з вимог ст. 6 вказаного закону має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімального розміру пенсії за віком. Вона зверталася до відповідача з заявою про перерахунок їй підвищення до пенсії як дитині війни, але в цьому їй було відмовлено.

До початку судового засідання від сторін та третьої особи надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі у зв’язку з чим до початку розгляду справи було постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.           

Судом встановлено, що позивачка має статус дитини війни, що підтверджується матеріалами справи (пенсійним посвідченням позивача, а.с.   ).

Згідно із ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок —20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Ця норма закону з 22.05.08 р. до теперішнього часу не змінювалась та не зупинялась, отже є дійсною до теперішнього часу.

На цей час розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановлених для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ст. 2 ч. 2 ЗУ «Про прожитковий мінімум»від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлених розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

З письмової відповіді та заперечення відповідача видно, що позивачці з 01.01.09 р. підвищення до пенсії як дитині війни нараховувалось виходячи з положень постанови КМУ № 530 від 22.05.08 р. в розмірі 49,80 грн., що на цей час дорівнює менш ніж 10% від мінімальної пенсії за віком.

Аналізуючи наведені обставини, суд, виходячи з пріоритетності законів на підзаконними нормативно-правовими актами, вважає обґрунтованою вимогу позивачки про визнання неправомірною бездіяльність відповідача, який порушив її право отримання підвищення пенсії як дитині війни відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у зв’язку з чим УПФУ в Станично-Луганському районі слід зобов’язати здійснити перерахунок та виплату позивачці підвищення до пенсії як дитині війни виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком за той період часу, що просить позивачка.

Разом з цим, виходячи з вимог ст. 6 КАС України не підлягають задоволенню вимоги позивачки щодо зобов’язання відповідача в подальшому сплачувати їй підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки суд захищає порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень права, свободи або інтереси особи у реальному часі і не може їх захищати в майбутньому, тому що ці права, свободи або інтереси ще не було порушено.

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу —відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.  

Керуючись, Законом України «Про соціальний захист дітей війни»від  19.12.2006 року № 489-V, Законами України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

                                                 ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги  ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни, виходячи із розміру 30% мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

В іншій частині вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 грн. 70 коп.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Станично-Луганський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня отримання її усіма заінтересованими особами.

Суддя                                                                                                 Є.О.Соболєв