Справа  №5–113/11

П О С Т А Н О В А

     09 лютого 2011  року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді:            Румянцева О.П.

при секретарі:                     Бакум І.М.

за участю прокурора:         Шарапов Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську справу за сумісним поданням ІВЦ №133 та міської спостережної комісії про умовно-дострокове звільнення засудженого:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Логвин, Володарського району, Київської області, українця, громадянина України, із середньо - спеціальною освітою, неодруженого, має 2-х неповнолітніх дітей, до засудження  не працював,  мешкав  за  адресою  АДРЕСА_1

                                                                           В С Т А Н О В И В:

За даною справою ОСОБА_4 засуджений 26.01.2010 року Апостолівським районним судом Дніпропетровської області за ст. 263 ч.2, 71 КК України до 2 років 3 місяців обмеження волі.

У поданні вказано, що адміністрація установи  ІВЦ  №133, та міська спостережна комісія клопочуть про його умовно-дострокове звільнення, посилаючись на те, що засуджений за час відбування покарання довів своє виправлення.

Прокурор не заперечував проти задоволення подання.

Розглянувши матеріали подання, заслухавши думку прокурора, представника виправної установи, засудженого, суд вважає, що подання підлягає задоволенню за наступними підставами.

В силу ст. 81 КК України, особам, які відбувають покарання, у тому числі у виді обмеження волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений  сумлінною працею та зразковою поведінкою довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;  не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі; не менше трьох чвертей  строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

ОСОБА_4 відбув більш 1/2 призначеного строку покарання, стягнень не має, а значить формально може бути звільнений умовно-достроково.

Згідно п. 17 ухвали Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміні невідбутої частини покарання більш м’яким»оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення справляє великий виховний і профілактичний вплив, як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органів, які здійснюють покарання. Також, слід ретельно встановити відношення засудженого до вчиненого злочину, працю, і його наміри відносно залучення до суспільно-корисної праці.

У судовому засіданні засуджений показав, що критично відноситься до скоєного злочину, приймав участь у суспільному житті відділення, що підтвердилось свідченням представника адміністрації виправної установи.

Виходячи із цього  суд вважає, що подання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 81 КК України, ст. 154 КВК України, 407 КПК України суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Засудженого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, звільнити від відбування покарання у виді обмеження волі умовно-достроково на «01» рік, «00» місяців, «14»днів від подальшого відбування покарання.

Постанова може бути оскаржена протягом 7 діб до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Суддя:                                                                                                                               О.П. Румянцев