СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
14 вересня 2006 року |
місто Севастополь Справа № 2-7/7478-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Черткової І.В.,
суддів Фенько Т.П.,
Голика В.С.,
секретар судового засідання Алєєва А.М.
за участю представників сторін:
позивача ОСОБА_1, довіреність № НОМЕР_1 від 14.03.2006
відповідача не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 01.06.2006 у справі №2-7/7478-2006А
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (вул. АДРЕСА_1,Сімферополь,95005)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення в частині визначення податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість у сумі 4954,50 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові накладні та вантажна митна декларація оформлені належним чином.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.06.2006 у справі № 2-7/7478-2006 позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 задоволено. Податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим від 27.02.2006 № НОМЕР_2 визнано нечинним в частині визначення та сплати податкового зобов'язання у сумі 4954,50 грн.
Постанова господарського суду мотивована тим, що податкова накладна не вважається недійсною у випадку порушення порядку її заповнення, тому не має підстав для донарахування податку на додану вартість та застосування фінансових санкцій.
Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду скасувати, в позові відмовити.
Доводи відповідача, викладені в доповненні на апеляційну скаргу, полягають в тому, що податкова декларація, зміст якої не відповідає вимогам закону, не дає право позивачу на використання податкового кредиту.
Позивач надав судовій колегії відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що податкові накладні відповідають вимогам чинного законодавства, а перевіряючими належним чином не зафіксовані порушення позивачем порядку заповнення податкової декларації.
В судовому засіданні 11.09.2006 відповідач підтримав свої вимоги.
Позивач в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову господарського суду залишити без змін.
На підставі розпорядження в.о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.09.2006 склад судової колегії було змінено: суддів Волкова К.В., Дугаренко О.В. було замінено на суддів Голика В.С., Фенько Т.П.
В судовому засіданні оголошено перерву з 11.09.2006 до 14.09.2006.
Переглянувши постанову суду відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила таке.
20.02.2006 Державна податкова інспекція у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим провела планову перевірку фінансово - господарської діяльності позивача, про що складено акт № НОМЕР_3 (а.с. 8-10).
На підставі зазначеного акту, 27.02.2006 Державна податкова інспекція у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим прийняла та надіслала на адресу позивача податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 (а.с. 7) про донарахування податку на додану вартість у сумі 6437 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 3218,50 грн.
Позивач оскаржує зазначене податкове повідомлення - рішення в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 3303 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 1651,5 грн.
Підставою для донарахування податку на додану вартість у сумі 1547 грн. і застосування фінансових санкцій у сумі 773,5 грн. стали наступні обставини.
Податкова накладна, яка підтверджує право позивача на податковий кредит у сумі 1546,67 та яка була видана Закритим акціонерним товариством „Торговий дім ГЕСС і К”, не відповідає вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Ця податкова накладна не містила посилання на індивідуальний податковий номер і номер свідоцтва про реєстрацію покупця, як платника податку на додану вартість. Ця обставина підтверджується копією податкової накладної, яка завірена позивачем і надана відповідачем (а.с. 95 )
Що стосується податкової накладної, яку надав позивач (а.с. 19), то вона містить дані, які були відсутні в податковій накладній, яка була надана до перевірки і копія з якої була завірена позивачем. Крім того, податкова накладна, яку надав позивач для прилучення до матеріалів справи, містить відмітку "дублікат" (а.с. 19). Це підтверджує доводи відповідача про те, що надана ним копія податкової накладної відповідає оригіналу. Отже, матеріалами справи підтверджується, що до перевірки була надана накладна, що не відповідає вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. За таких умов позивач міг отримати право на податковий кредит у сумі 1546,67 грн. тільки за умови дотримання вимог абзацу 2 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Але позивач не звертався до відповідача із скаргою на постачальника, яка б давала право на податковий кредит. Цю обставину підтвердив представник відповідача у судовому засіданні. Позивач, в свою чергу, не надав доказів звернення до відповідача згідно із абзацем 2 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Оскільки позивач не виконав вимоги абзацу 2 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, він безпідставно скористався правом на податковий кредит у сумі 1546,67 грн., що давало право відповідачу донарахувати податок на додану вартість у зазначеній сумі та застосувати фінансові санкції у сумі 773,5 грн.
Підставою для донарахування податку на додану вартість у сумі 989 грн. і застосування фінансових санкцій у сумі 494,50 грн. стали наступні обставини.
Позивач включив до податкового кредиту суму податку на додану вартість 989,37 грн., сплачену при придбанні товарів у фірми "КВІН". Фірма "КВІН" видала позивачеві податкову накладну, яка не була скріплена печаткою.
Це є порушення вимоги пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165.
Відповідно до абзацу 2 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” при порушенні постачальником порядку заповнення податкової накладної платник податку на додану вартість для отримання права на податковий кредит зобов'язаний був здійснити дії, вказані в цьому абзаці. Але позивач такі дії не здійснив, а тому він не отримав права на податковий кредит з тих же причин, на які зазначалось вище стосовно попереднього епізоду донарахування податку на додану вартість.
При вирішенні питання про доведеність обставин, які стали підставою для донарахування податку на додану вартість у сумі 989 грн. і застосування фінансових санкцій у сумі 494,50 грн. слід враховувати наступне.
При зверненні до суду позивач надав податкову накладну видану фірмою "КВІН", яка відповідає встановленим вимогам (містить печатку). Але під час перевірки позивач надав іншу податкову накладну, яка не містила печатки, мала № НОМЕР_4, а також зазначення на адрес фірми "КВІН": вул.Лугова, 81. Ця обставина підтверджується копією податкової накладної, яку засвідчив позивач (а.с. 96). Податкова накладна, яку надав при зверненні до суду позивач, не відповідає податковій накладній, що була надана до перевірки (має № НОМЕР_5, адресу: місто Сімферополь, проспект Перемоги, 147 та інший номер телефону)(а.с. 11). Викладене дає підстави для висновку про те, що до перевірки позивач надав податкову накладну, яка заповнена з порушенням встановленого порядку.
Отже, податок на додану вартість у сумі 989 грн. відповідач донарахував правомірно, правомірно застосовані і фінансові санкції у сумі 494,50 грн.
Підставою для донарахування податку на додану вартість у сумі 767 грн. і застосування фінансових санкцій у сумі 383,50 грн. стали наступні обставини.
Як зазначається в акті перевірки (а.с. 9), податок на додану вартість у зазначеній сумі не був підтверджений податковою накладною. Але у відзиві на позов зазначається на те, що позивач скористався правом на податковий кредит на підставі копії 4 примірника вантажної митної декларації. На це зазначає відповідач і в апеляційної скарзі. При розгляді справи в апеляційній інстанції позивач надав оригінал 4 примірника вантажної митної декларації. Що стосується вантажної митної декларації, яка була надана до перевірки, то матеріали справи не дають можливості для висновку про те, що позивач до перевірки дійсно надав тільки копію 4 примірника вантажної митної декларації. Завірена позивачем копія не містить зазначення на те, що ця копія була зроблена не з оригіналу 4 примірника вантажної митної декларації, а з копії. Зазначення у копії, яку надав відповідач, на те, що це є документом, поданим до перевірки, не є достатнім для висновку про те, що позивач не надав до перевірки оригінал 4 примірника вантажної митної декларації. Як зазначається вище, в акті перевірки ці обставини взагалі не знайшли відображення, а підстави для донарахування податку на додану вартість у сумі 767,31 грн. взагалі викладені недостовірно. При імпорті товарів право на податковий кредит підтверджується не податковою накладною, як зазначається в акті перевірки, а вантажною митною декларацією ( підпункт 7.2.7 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”).
Отже, податок на додану вартість у сумі 767 грн. донараховано і фінансові санкції у сумі 383,50 грн. застосовано без достатніх правових підстав, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Таким чином, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим від 27.02.2006 № НОМЕР_2 підлягає визнанню нечинним в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 767 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 383,5 грн.
Підтвердження особами, які видали позивачеві податкові накладні, фактів продажу товарів позивачеві та фактів видачі податкових накладних не може бути підставою для задоволення вимог позивача в частині, в якій він скористався правом на податковий кредит на підставі податкових накладних, які заповнені з порушенням встановленого порядку.
З огляду на викладене, постанова господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Керуючись статтєю195, пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, частиною 2 статті 205, статтями 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим від 27.06.2006 задовольнити частково.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.06.2006 у справі № 2-7/7478-2006 скасувати.
3. Позов задовольнити частково.
4. Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим від 27.02.2006 № НОМЕР_2 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 767 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 383,5 грн.
5. В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий суддя І.В. Черткова
Судді Т.П. Фенько
В.С. Голик