СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
11 вересня 2006 року | Справа № 2-26/10407.1-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Маслової З.Д.,
Котлярової О.Л.,
за участю представників сторін:
позивача: не з`явився;
відповідача: не з`явився;
відповідача: не з`явився;
розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Санаторій "Саки" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Проніна О.Л.) від 24 липня 2006 року у справі № 2-26/10407.1-2006
за позовом закритого акціонерного товариства "Санаторій "Саки" (вул. Курортна, 4, м.Саки, АР Крим, 96500)
до Виконавчого комітету Сакської міської Ради (вул. Леніна, 15, м.Саки, АР Крим, 96500)
до Євпаторійського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації (вул. Нєкрасова, 45, м.Євпаторія, АР Крим, 97400)
про визнання права власності та спонукання зареєструвати право власності на нерухоме майно
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду АР Крим від 24.07.2006 року у справі № 2-26/10407.1-2006 у задоволенні позову закритого акціонерного товариства "Санаторій "Саки" про визнання права власності та спонукання до реєстрації право власності на нерухоме майно відмовлено.
При прийнятті рішення, суд першої інстанції виходив з того, що знаходження спірного майна на балансі закритого акціонерного товариства "Санаторій "Саки" не може бути безспірною ознакою набуття права власності. Господарський суд АР Крим також прийняв до уваги висновок Національної академії природоохоронного та курортного будівництва, складеного за результатами обстеження несучих конструкцій пляжних споруд по Євпаторійському шосе у м.Саки, яким встановлено, що спірні об`єкти є непридатними для експлуатації та підлягають демонтуванню.
Не погодившись з рішенням господарського суду АР Крим, закрите акціонерне товариство "Санаторій "Саки" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, полягають у тому, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, не прийняв до уваги той факт, що позивач набув право власності на підставі норм Цивільного кодексу України та Закону України „Про господарські товариства”. ЗАТ "Санаторій "Саки" також вважає, що відмова у позові на підставі непридатності майна до експлуатації суперечить вимогам статті 349 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.
Представники відповідачів у судове засідання не з`явились, причину неявки не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були сповіщені належним чином ухвалою від 22.08.2006 року. Клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило. За таких обставин, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності представників Виконавчого комітету Сакської міської Ради та Євпаторійського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації.
Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
З причини зайнятості в іншому судовому процесі судді Заплава Л.М. та відпустки судді Лисенко В.А., на підставі розпорядження першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду, у складі судової колегії було здійснено заміну на суддів Котлярову О.Л. та Маслову З.Д.
Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судовою колегією встановлено наступне.
09.03.2005 року закрите акціонерне товариство „Санаторій „Саки” звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Виконавчого комітету Сакської міської Ради, Євпаторійського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна –лікувального пляжу, розташованого на території Сакського міського пляжу та спонукання до реєстрації права власності.
Рішенням господарського суду АР Крим від 08.08.2005 року у справі № 2-8/6045-2005 позов ЗАТ "Санаторій "Саки" було задоволено у повному обсязі. Суд виключив з числа відповідачів Євпаторійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації, а також визнав за позивачем право власності на об'єкт нерухомого майна - об'єкт лікувального пляжу, розташований на території Сакського міського пляжу, а саме: навіс тіньовий (солярій) площею 277,2 кв.м. - літер 1; навіс тіньовий (солярій) площею 277,2 кв.м., - літер 2; навіс тіньовий (солярій) площею 277,2 кв.м. - літер 3; сполучну площадку площею 38,2 кв.м. - літер 4; пандуси площею 178,8 кв.м. - літер 4; зовнішні літні марші - 57,7 кв.м. - літер 4.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.10.2005 року вищезазначене рішення господарського суду АР рим було залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2006 року рішення господарського суду АР Крим від 08.08.2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.10.2005 року було скасовано. Судом касаційної інстанції зазначено, при розгляді спору судами першої та апеляційної інстанції було неповно вивчено обставини, що мають значення для справи.
Статтею 11112 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вказівки, які містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту виконання вказівок суду касаційної інстанції судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду АР Крим від 24.07.2006 року підлягає скасуванню з наступних підстав.
Судовою колегією встановлено, що 19.11.1965 року Виконавчим комітетом Кримської обласної ради було прийнято рішення про затвердження рішення Сакського райвиконкому від 08.07.1965 року № 247 "Про відведення ділянок землі з держземфонду під морські пляжі санаторіям та організаціям м. Саки".
10.12.1970 року Сакською міською Радою було прийнято рішення № 307, яким за Євпаторійською террадою було закріплено земельні ділянки площею 3,00 га на березі Чорного моря від межі міста Євпаторія на 200 метрів впродовж моря для розміщення лікувального пляжу імені В.І. Леніна.
На підставі акту державної комісії від 31.07.1974 року, закінчений будівництвом кліматопавільон "А", що входить до складу лікувального пляжу санаторію імені В.І. Леніна в місті Саки, було прийнято в експлуатацію.
22.11.1991 року президією Ради федерації незалежних профспілок України було прийнято постанову про створення на базі санаторно-курортних закладів, підприємств, об'єднань та установ профспілок України, за пайовим внеском Фонду соціального страхування України, акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофздравниця".
Відповідно до акту прийому-передачі майна Федерації незалежних профспілок України у власність акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофздравниця" від 24.01.1992 року, та згідно переліку було передано майно територіальних санаторно-курортних установ профспілок, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних та підсобно-допоміжних об'єктів, які були підвідомчі колишній Українській республіканській раді по управлінню курортами профспілок.
З переліку переданого майна вбачається, що до територіальних санаторно-курортних установ профспілок, санаторіїв, домів будинків, пансіонатів, лікувальних та підсобно-допоміжних об'єктів, які передаються акціонерному товариству "Укрпрофздравниця" увійшли, зокрема, Сакське об'єднання санаторно-курортних установ профспілок, розташоване за адресою: АР Крим, м.Саки, вул.Курортна 4, санаторій імені В.І. Леніна, санаторій "Саки".
З матеріалів справи вбачається, що закрите акціонерне товариство "Санаторій "Саки”, у якості внеску до статутного фонду, отримало майно (основні фонди) майнового комплексу санаторію "Саки", розташованого у м.Саки по вул.Курортній, 4, у тому числі об'єкт лікувального пляжу 1985 року введення, розташованого на території Сакського міського пляжу у місті Саки.
Згідно з пунктом 4.13 Статуту закритого акціонерного товариства "Санаторій "Саки", товариство є власником майна та цінностей, переданих йому засновниками у власність. У пункті 4.14 Статуту встановлено, що вкладами засновників товариства можуть бути будинки, споруди, інші матеріальні цінності, грошові кошти, право користування спорудами, обладнанням та інші майнові права, передані у власність товариства.
З інвентарної справи на об'єкт лікувального корпусу закритого акціонерного товариства "Санаторій "Саки" вбачається, що спірний об'єкт складається з наступного: літер № 1, № 2, № 3 та № 4 загальною площею 1106,3 кв.м., а саме:
· з навісу тіньового (солярій), площею 277,2 кв.м. - літер 1;
· з навісу тіньового (солярій), площею 277,2 кв.м. - літер 2;
· з навісу тіньового (солярій), площею 277,2 кв.м. - літер 3;
· сполучної площадки, площею 38,2 кв.м. - літер 4;
· пандусу площею 178,8 кв.м. - літер 4;
· зовнішніх літніх маршів площею 57,7 кв.м. - літер 4.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 12 Закону України „Про господарські товариства”, встановлено, що товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.
Статтею 115 Цивільного кодексу України також встановлено, що господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що зміст зазначених вище норм знайшов своє відображення у пункті 4.13 Статуту закритого акціонерного товариства "Санаторій "Саки”.
Згідно зі статтею 140 Господарського кодексу України, джерелами формування майна суб'єктів господарювання є, зокрема грошові та матеріальні внески засновників.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Дослідивши зміст оскаржуваного рішення від 24.07.2006 року, судова колегія приходить до висновку про те, що судом першої інстанції, при прийнятті рішення, зазначені вище норми законодавства не досліджувались.
Судова колегія приходить до висновку, що закрите акціонерне товариство "Санаторій "Саки" набуло право власності з моменту внесення до його статутного фонду спірного майна, а також майна переданого засновником - ЗАТ ЛОУПУ "Укрпрофздравниця" за актом прийому-передачі від 19.12.2002 року у якості внеску до статутного фонду закритого акціонерного товариства "Санаторій "Саки" в обмін на корпоративні права. Тому, таке майно є власністю закритого акціонерного товариства "Санаторій "Саки".
Відповідно до статті 48 Закону Україні від „Про власність”, власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.
Статтею 321 Цивільного кодексу України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожній особі надано право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.
Приймаючи до уваги той факт, що право позивача є підтвердженим матеріалами справи, позовні вимоги підлягають задоволенню.
При цьому, судова колегія вважає безпідставним покладення судом першої інстанції в основу рішення висновку Національної академії природоохоронного та курортного будівництва, складеного за результатами обстеження несучих конструкцій пляжних споруд по Євпаторійському шосе у м.Саки, яким встановлено, що спірні об`єкти є непридатними для експлуатації та підлягають демонтуванню.
Так, відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.
Висновок Національної академії природоохоронного та курортного будівництва під поняття письмових або речових доказів не підпадає, висновком судового експерта також не являється.
Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У даному випадку, судом першої інстанції, при прийнятті рішення, було надано перевагу одним доказам перед іншими, що на думку судової колегії призвело до прийняття невірного рішення.
Судова колегію також не може визнати правомірною відмову судом першої інстанції у позові на підставі непридатності майна до експлуатації. Даний висновок суперечить вимогам статті 349 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру. Таким чином, лише заява власника є підставою для припинення права власності. Наявність такої заяви судом не встановлено.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення господарського суду АР Крим є прийнятим при неповному дослідженні обставини справи, а також з порушенням норм матеріального права, у зв`язку з чим, підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 101, 103 п.2, 104 ч.1 п.п.1, 4, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Санаторій "Саки" задовольнити.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 липня 2006 року у справі № 2-26/10407.1-2006 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Виключити з числа відповідачів Євпаторійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації.
Позов закритого акціонерного товариства "Санаторій "Саки" задовольнити.
Визнати за закритим акціонерним товариством "Санаторій "Саки" право власності на об`єкт нерухомого майна - об'єкт лікувального пляжу, розташованого на території Сакського міського пляжу, а саме: навіс тіньовий (солярій) площею 277,2 кв.м. - літер 1; навіс тіньовий (солярій) площею 277,2 кв.м., - літер 2; навіс тіньовий (солярій) площею 277,2 кв.м. - літер 3; сполучну площадку площею 38,2 кв.м. - літер 4; пандуси площею 178,8 кв.м. - літер 4; зовнішні літні марші - 57,7 кв.м. - літер 4.
Стягнути з виконавчого комітету Сакської міської ради (вул. Леніна, 15, м.Саки, АР Крим, 96500) на користь закритого акціонерного товариства "Санаторій "Саки" (АР Крим, м.Саки, вул.Курортна, 4, р/р 26006307934011 в КРУ „Приватбанк”, МФО 384436) 1034,50 грн. держмита, а також 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Господарському суду Автономної республіки Крим видати наказ.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді З.Д. Маслова
О.Л. Котлярова