Справа №2-281/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2007р. Святошинський районний суд м.Києва в складі:
головуючої - судді Бабич Н.Д.
при секретарі Семяністій С.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про розірвання шлюбу та поділ майна, суд,-
встановив:
ОСОБА_1. 18.09.2006р. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного сумісного майна подружжя, вказуючи на те, що шлюб носить формальний характер, спільне життя не склалось з вини відповідача, який став пиячити, пізно приходити додому та влаштовував сварки і бійки в присутності дітей. З січня 2006р. між ними припинені шлюбні відносини, спільне господарство не ведеться.
Також позивачка просить суд розділити спільне нажите майно, оскільки в добровільному порядку вони з відповідачем поділити майно не можуть. За час проживання в шлюбі подружжям ОСОБА_1, частково за кошти вітчима позивачки, була придбана трикімнатна АДРЕСА_1. В 2004р. ними було придбано автомобіль „Опель Астра", 1993р.в. Крім того, за час спільного проживання вони придбали: комп"ютер, пральну машину, меблевий гарнітур (стінку).
ОСОБА_1. просила суд визнати за нею право власності на вказану квартиру, інше майно - виділити відповідачу, стягнувши з останнього на її користь грошову компенсацію.
В процесі розгляду справи позивачка змінила та уточнила свої позовні вимоги в частині поділу майна, просила суд поділити лише трикімнатну АДРЕСА_1 визнавши за нею право власності на вказану квартиру.
В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.
Відповідач проти позову в частині розлучення не заперечував, в частині поділу квартири заперечував, вказуючи, що 1/2 її частини належить йому на праві власності, оскільки на її придбання кошти надавалися вітчимом позивачки та його матір"ю.
Суд, заслухавши пояснення сторін, свідка ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступних обставин.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що 21 липня 2000р. між ОСОБА_2та ОСОБА_1у Центральному відділі реєстрації шлюбів м.Києва з Державним центром розвитку сім'ї було зареєстровано шлюб (а.с.5).
Від даного шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дочок: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).
19 жовтня 2001р. сторони придбали трикімнатну АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири (а.с.9). Згідно вказаного договору ОСОБА_2. і ОСОБА_1. кожному в рівних частках належить спірна квартира.
Встановлено, що останній рік між подружжям погіршилися відносини, виникають сварки, бійки, різного роду непорозуміння. Встановлено, що з березня 2006р. сторони ведуть окреме господарство, останні три місяці не підтримують шлюбні відносини.
Сторони в судовому засіданні наполягають на розлученні, оскільки вважають, що примирення та збереження сім"ї є неможливим. Діти після розлучення будуть мешкати з матір"ю.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги вищезазначене, обставини справи, стосунки, які склалися між подружжям на сьогоднішній день, суд приходить до висновку, що збереження сім"ї між подружжям ОСОБА_1 є неможливим, а тому шлюб між ними підлягає розірванню.
Відповідно до ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або шлюбним договором.
Згідно з вимогами ст. 71 Сімейного кодексу України майно, що є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
В судовому засіданні було встановлено, що 19 жовтня 2001р. подружжя ОСОБА_1 придбало трикімнатну АДРЕСА_1
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.1998р. № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім"ю України", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело придбання зазначеного майна. Якщо котрийсь із подружжя зробив вкладення у придбання спільного майна за рахунок роздільного майна, то ці вкладення мають враховуватися при визначенні часток подружжя у спільній сумісній власності.
Позивачка зазначала, що дана квартира була придбана за 15 000 доларів США, з яких 10 000 доларів США надав їй вітчим ОСОБА_3 який напередодні продав свою квартиру. А тому лише 5 000 доларів США, що становить 1/3 частину квартири, є їх спільною сумісною власністю і підлягає поділу.
Пояснення позивачки про те, що спірна квартира була придбана частково за гроші надані вітчимом, а не за спільно нажиті в шлюбі кошти, заслуговують на увагу суду.
Так, свідок ОСОБА_3 допитаний судом в якості свідка в судовому засіданні підтвердив, що 13 жовтня 2001р. він продав належну йому на праві власності АДРЕСА_2за 10000 доларів США, які 19 жовтня 2001р. він передав ОСОБА_1. для придбання спірної квартири.
Відповідач ОСОБА_2. не заперечував проти того, що ОСОБА_3 надав їх сім'ї 10000 доларів США для придбання житла, однак, ці кошти він вважає спільними і квартира належить йому та дружині в рівних частках.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що лише 1/3 частина від усієї вартості АДРЕСА_1є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1. Тобто, кожному з подружжя належить по 1/6 частині спірної квартири, в той час як ОСОБА_1. має право на 2/3 частини квартири, що відповідає вартості - 10000 доларів США на момент придбання квартири.
Відповідно до висновку №10904 судової будівельно-технічної експертизи від 26 грудня 2006р. (а.с.48-50) дійсна вартість (ринкова) АДРЕСА_1становить 518 624 грн.
1/6 частина від вказаної вартості складає 86 437 грн. 33 коп. (518 624 : 6).
З врахуванням тих обставин, що між сторонами склалися неприязнені відносини, часто виникають сварки та бійки (а.с. 28), що негативно впливає на самопочуття та розвиток дітей, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1. належить 5/6 частин спірної квартири, суд вважає за необхідне виділити позивачці АДРЕСА_1, стягнувши на користь відповідача грошову компенсацію за 1/6 частину квартиру в сумі 86 437грн. 33 коп.
Крім того, суд вважає за необхідне відповідно до ст.ст. 81, 88 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивачки сплачене нею держмито в сумі 1700грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді 30 грн. та 523 грн. за проведення експертизи, а всього на загальну суму 2253 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 81, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 69, 70, 71, 109, 110-112 Сімейного кодексу України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Шлюб, укладений між ОСОБА_1та ОСОБА_2, який зареєстрований 21 липня 2000р. в Центральному відділі реєстрації шлюбів м.Києва з Державним центром розвитку сім'ї, A3 №1073, -розірвати.
При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу в органах РАГСу стягнути з ОСОБА_2 17 грн. на користь держави, ОСОБА_1. від сплати звільнити.
Виділити ОСОБА_1та визнати за нею право власності на АДРЕСА_1вартістю 518 624 грн.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ур. м.Києва, ідентифікаційний номер невідомий, на користь ОСОБА_2грошову компенсацію в якості відшкодування 1/6 частини вартості АДРЕСА_1з врахуванням судових витрат понесених ОСОБА_1. (2253 грн.) в сумі 84 184 (вісімдесят чотири тисячі сто вісімдесят чотири) грн. 33 коп.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.