АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================

Справа № 11-165/2011р.                                                      Головуючий  у І–й інстанції Чередніков О.М.  

Категорія: ч. 1 ст. 187 КК України –Т.З. Доповідач: Кисіль А.М.

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області  в  складі:

головуючого- судді     Кисіля А.М.             

суддів            Кожевнікова О.В., Лісіченко Л.М.

з участю прокурора     Попок О.В.                         

розглянувши, 17 лютого 2011 року у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві матеріали кримінальної справи за апеляцією помічника Лубенського міжрайонного прокурора на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від  2 грудня 2010 року, -

в с т а н о в и л а:

       Цим вироком :

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, освіта середня, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого:

-15.12.1994 року Лубенським районним судом за ч.І ст. 215-3 КК України до 3 років позбавлення волі;

-14.12.1998 року тим же судом за ст. 82 Ч.З КК України до 4 років позбавлення волі,

-14.04.2004 року Лубенським міським судом за ст. 185 Ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі звільненого від відбування покарання з іспитовим терміном на 2 роки;

-12.04.2005 року тим же судом за ст. 309 ч.І, 71 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі з іспитовим терміном на 3 роки;

-21.08.2006 року Лубенським міськрайонним судом за ст. 185 ч.З КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим терміном на 3 роки;

- 17.09.20ІО року Лубенським міськрайонним судом за ст. 164 ч.І, 71 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі,

засуджено за ч. І ст. 187 КК України на  три роки позбавлення волі, у відповідності до ч.4 ст.70, 71 КК України до призначеного судом покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Лубенського міськрайонного суду від 17.09.201О року і остаточно  ОСОБА_4 засуджено до чотирьох років чотирьох місяців позбавлення волі.

      За вироком  суду його визнано винним  у тому, що він 8 вересня 20ІО року близько 20 години, перебуваючи в стані алкогольног о сп’яніння по  АДРЕСА_2, з метою заволодіння майном потерпілої ОСОБА_5, вчинив на неї напад, де із застосуванням фізичного насильства  шляхом викручування кисті лівої руки заволодів її  шкіряною сумкою вартістю 350 грн., де знаходились документи на її ім’я, мобільниЙ телефон «Самсунг С200»вартістю І00 грн. з сім-карткою оператора мобільного зв’язку «Джинс»вартістю 1О грн., на рахунку якої знаходилось 30 грн., гроші в сумі 170 грн., фонендоскоп і тонометр вартістю в комплекті 120 грн., лікарська печатка, після чого відштовхнувши , з місця злочину зник.

В результаті таких дій ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому проксимального кінця середньої фаланги 4 пальця лівої кисті без зміщення, синця в ділянці 4 пальця лівої кисті, синця правої гомілки, правої ступні, садна правого ліктьового суглобу, що відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я.

          На вирок суду прокурор подав апеляційну скаргу, яку змінив і просив виключити із вироку суду посилання на застосування ст.71 КК України при призначенні покарання як зайво зазначену, інші учасники  судового розгляду вирок не оскаржили.

       Заслухавши доповідача, прокурора про підтримання апеляці, перевіривши матеріали справи та доводи наведені в апеляції, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задволення апеляції прокурора з таких мотивів.

Досудове та судове слідство у справі проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, підстав для скасування чи зміни вироку у справі не має, висновки суду про доведеність вини засудженого за ч.1 ст.187 КК України відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами у відповідності до ст. 299 КПК України, які ніким із учасників  судового розгляду не оскаржено.

Допитаний у суді першої інстанції засуджений свою вину і цивільний позов визнав повністю і пояснив, що за встановлених судом обставин він спричинив потерпілій вказані тілесні ушкодження і заволодів її майном  про що шкодує.

Зважаючи на це, колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч.1 ст.187 КК України, так як той своїми умисними діями вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, що є небезпечним для життя та здоров’я потерпілої, яка зазнала нападу.

Слід визнати правильним і призначення винному міри покарання, яке у відповідності із  ст.65 КК України, є у межах установлених у Законі, що передбачає відповідальність за такі вчинені діяння,  належним чином враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання, а саме, його позитивну характеристику, щире каяття, допомогу слідству у розслідуванні та розгляді справи, відсутність претензій з боку потерпілої, яка прохала суворо його не карати, незадовільний стан його здоров’я, наявність на утриманні неповнолітньої дитини.

Разом із тим, як вбачається із резулятивної частини вироку, суд незаконно послався на застосування ст.71 КК України, яка передбачає порядок складання призначених покарань за сукупністю вироків. При цьому, суд правильно зазначив про необхідність  застосування ч.4 ст. 70 КК України, тому що особа вчинила ряд злочинів і покарання повинно  бути призначено за сукупністю  злочинів.

За таких підстав необхідно змінити вирок суду, апеляцію прокурора задовольнитти повністю.

Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів, -

          у х в а л и л а :

апеляційну скаргу помічника Лубенського міжрайонного прокурора Полтавської області з внесеними змінами задовольнити.

Вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від  2 грудня 2010 року щодо ОСОБА_4 за ч.1 ст.187 КК України змінити.

Виключити із його резолютивної частини посилання суду на застосування ст. 71 КК України, у іншій частині цей вирок суду залишити, без зміни.

      с у д д і:

Кожевніков О.В.                          Лісіченко Л.М.                   Кисіль А.М