АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
========================================
Справа № 11-1069-108/2011р. Головуючий по 1 інстанції Халявка В.І..
Категория: ч. 1 ст. 286 КК України –Н. Т. Доповідач: Кисіль А.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ
Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Кисіля А.М.,
суддів Тараненка Ю.П., Бурди К.І.
за участю прокурора Деряги Л.М.
засудженого ОСОБА_3
адвоката ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5
розглянувши, 10 лютого 2011 року у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали кримінальної справи за апеляцією помічника прокурора Семенівського району Полтавської області і засудженого ОСОБА_3 на вирок Семенівського районного суду від 9 листопада 2010 року, -
в с т а н о в и л а:
Цим вироком
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, непрацюючого, раніше не судимого,-
засуджено за ч.1 ст.286 КК України до штрафу у розмірі 3400 грн. з позбавленням права керувати усіма транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Цивільний позов прокурора Семенівського району задоволено повністю і стягнуто із нього на користь Фінансового Управління Семенівської райдержадміністрації на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого 2132 грн.40 коп., а на користь потерпілого ОСОБА_6 3000 грн. матеріальної шкоди та 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди, на користь потерпілого ОСОБА_5 стягнуто - 9148 грн. завданої матеріальної шкоди.
За вироком суду його визнано винним у тому, що він 26 червня 2009 року близько 5 години, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керував автомобілем ЗАЗ-1102 «Таврія»у якому знаходилися пасажири ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та рухався у напрямку міста Хорола по автодорозі Кременчук-Хорол, де на відрізку шляху поблизу повороту на с. Чапаєвка, ОСОБА_3 з метою обгону в переді рухаючого автомобіля не впевнившись у безпечності свого маневру, виїхав на зустрічну полосу руху. Йому назустріч рухався інший автомобіль. Намагаючись уникнути зіткнення, він не переконавшись у тому, що може повернутися на займану смугу, одразу повернув кермо праворуч та допустив зіткнення правою передньою частиною автомобіля, яким керував ОСОБА_8
В результаті зіткнення автомобілі отримали механічні ушкодження. Пасажир ОСОБА_6 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження у виді закритого перелому правої ключиці зі зміщенням, ран на голові та обличчі, нагноєної гематоми лівого ліктьового суглоба, саден грудної клітки та верхніх кінцівок.
Водій ОСОБА_3 не виконав вимог пунктів 10.1 та 14.2 (2) Правил дорожнього руху України, де зазначено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеку іншим учасникам руху. Перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що після обгону зможе, не створюючи перешкоди транспортному засобу, якого він обганяє, повернути на займану смугу.
З даним вироком суду не погодилися прокурор, який не оскаржуючи фактичні обставини справи, просить у апеляції в порядку ст. 324 КПК України вирішити питання із речовими доказами по справі та з неналежним обгрунтуванням цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 9148 грн. на користь ОСОБА_5, який просить скасувати і в цій частині справу направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
У поданій апеляції засуджений ОСОБА_3 вказує, що суд незаконно визнав потерпілим ОСОБА_5, який отримав легкі тілесні ушкодження, він може бути лише цивільним позивачем. Суд безпідставно застосував до нього додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Неправильно вирішено цивільний позов обох потерпілих, тому що він мав страховий поліс цивільно-правової відповідальності і потерпілі взмозі були звернутися за відшкодуванням їм шкоди в установленому законом порядку, що не зробили і це на його думку є неповнотою судового слідства.
Просить змінити вирок суду та виключити із нього посилання на застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування усіма транспортними засобами і цивільні позови ОСОБА_5 і ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Інші учасники судового розгляду вирок суду не оскаржили.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_3 та його адвоката на підтримання апеляції, заперечення цивільного позивача ОСОБА_5, який просив його цивільний позов залишити без зміни як вирішив місцевий суд, думку прокурора, який не підтримав апеляцію у частині про вирішення питання про долю речових доказів і підтримав апеляцію про скасування вирішення цивільного позову ОСОБА_5, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій учасників судового розгляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляції прокурора та засудженого слід задовольнити частково, а вирок суду змінити з таких з таких мотивів.
Винність ОСОБА_3 П. у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, доведена зібраними у справі доказами, у тому числі його показаннями, у яких він визнав себе повністю винним та іншими матеріалами кримінальної справи, правильно вирішено і цивільний позов судом у порядку ст. 299 КПК України, а його злочинні дії судом правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України.
Покарання ОСОБА_3 призначено з урахуванням положень ст. 65 КК України та є необхідне і достатнє для його виправлення.
Разом з тим суд першої інстанції при вирішенні цивільного позову ОСОБА_5 допустив неповноту і належним чином не перевірив його доводи про затрати на ремонт автомобіля, який той отримав від пошкодження внаслідок ДТП, не витребував відповідні документи в обґрунтування таких вимог, не усунув протиріччя у показаннях цивільного позивача та свідка ОСОБА_8 про вказаний ремонт та затрати на нього, а тому у цій частині вирок суду є необґрунтований, а позов не доведений.
Разом із тим, посилання засудженого ОСОБА_3 на безпідставність задоволення позовів ОСОБА_6 оскільки відповідно до Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»він застрахував свою відповідальність, є безпідставними, тому що на вимогу суду він не зміг надати таких даних. П. 21.4. вказаного Закону передбачено, що у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, з урахуванням норм абзацу третього пункту 21.1 цієї статті, на який послався засуджений, то водій такого транспортного засобу несе відповідальність встановлену законом.
Крім цього, засуджений безпідставно вказав, що особи, які отримала шкоду повинні були самостійно звернутися до страхової компанії за відшкодуванням завданої ним шкоди, що не було ними здійснено. Такі твердження спростовуються вимогами викладеними у ст. 23,1187 ЦК України, де вказано, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом і який створює підвищену небезпеку. ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні ДТП, він і сам у цьому не заперечує, а тому повинен відшкодувати завдану як матеріальну так і моральну шкоду потерпілим.
У вироку суду наведено мотиви і підстави за яких суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_6 і наведені відповідні дані в обґрунтування вирішення такого цивільного позову і він відповідає матеріалам справи.
Необхідність у вирішенні долі речових доказів, про що вказує прокурор у своїй апеляції, то їх можливо вирішити місцевим судом у порядку ст. 409,411 КПК України.
З урахуванням наведеного апеляції учасників судового розгляду слід задовольнити частково, а вирок суду щодо ОСОБА_3 змінити, керуючись статтями ст. 365,366 КПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
апеляції помічника прокурора Семенівського району і засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок суду в частині стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 9148 грн., завданої матеріальної шкоди скасувати, а справу у цій частині направити на новий судовий розгляд у той же суд в порядку цивільного судочинства.
В іншій частині вирок Семенівського районного суду Полтавської області від 9 листопада 2010 року щодо ОСОБА_3 за ч.1 ст. 286 КК України, залишити без зміни.
с у д д і:
Бурда К.І. Кисіль А.М. Тараненко Ю.П.