Справа  № 2018/2-а-1758/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"28" лютого 2011 р.                               Суддя Київського районного суду м. Харкова Садовський К.С., розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними,-

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2011 року до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1, в якій вона просить: 1) визнати дій відповідача такими, що були здійснені без урахування вимог ст. 92 Конституції України відносно нарахування та здійснення перерахування її пенсії згідно ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»; 2) зобов’язати відповідача перерахувати її пенсію згідно ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»із застосування показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік, що становить 1650,43 грн. та виплатити суми недоотриманої пенсії, в наслідок неправильного застосування показника середньої заробітної плати з 01.11.2010 р. по момент винесення рішення суду; 3) зобов’язати відповідача усунути порушення, а саме призначити їй в подальшому пенсію відповідно до положень ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»; 4) стягнути на її користь кошти затрачені нею на правову допомогу в розмірі 400 грн.; 5) зобов’язати відповідача утриматись від самостійного відходу від встановленого судом порядку нарахування пенсії.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував наступним.

Відповідач виплачує йому пенсію за віком. Після призначення пенсії та до теперішнього часу позивач продовжує працювати, тому згідно зі ст.ст. 40, 45 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” набув право на перерахунок пенсії. Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова здійснено перерахунок пенсії, проте її розмір встановлено неправильно, оскільки при перерахунку пенсії було застосовано показник заробітної плати в середньому на одну особу по Україні за 2007 рік, а не за 2009 рік. Оскільки показник заробітної плати в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік є меншим ніж показник за 2009 рік, позивач вважає, що діями відповідача порушуються його права, оскільки розмір пенсії в такому випадку зменшується.

У своїх запереченнях проти позову Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова посилається на те, що на сьогоднішній день відсутній механізм реалізації положень ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у зв’язку із чим перерахунки пенсій у 2009 році відповідно до підпункту третього пункту 11 постанови КМУ від 28.05.2008 № 530 проводяться із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік (1197,91 грн.).

Відповідно до ч.4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, вивчивши письмові матеріали справи, суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 з наступних підстав.

Згідно п.4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини першої статті 40 цього Закону».

Згідно із Законом України від 19.12.2006 р. № 489 «Про Державний бюджет України на 2007 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» дію ч.4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»було зупинено на 2007 рік.

Законом України від 28.12.2007 р.№ 107 було внесено зміни до  ст. 40 та викладено ч.4 ст.42 Закону № 1058 у такій редакції:

"4. У разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини першої статті 40 цього Закону».

Зміни, внесені до ч.4 ст.42 Закону № 1050 Законом № 107 за Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

У п. 5.3 та 5.4. Рішення Конституційного Суду України від  22.05.2008 р. № 10-рп зазначено: «5.3. У Рішенні від 14 грудня 2000 року N 15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) Конституційний Суд України зазначив, що "рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (частина друга статті 150)" (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини).

Ухвалюючи Рішення від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень статей 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України, статей 4, 27, частини другої статті 38 Кодексу при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет. Ця рекомендація ґрунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених у зазначеному Рішенні, відповідно до яких: стаття 38 Кодексу конкретизує вимоги частини другої статті 95 Конституції України щодо змісту закону про Держбюджет; у сукупності вказані статті Кодексу і Конституції України визначають вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет - встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзаци четвертий, п'ятий, шостий, восьмий пункту 4 мотивувальної частини). У зв'язку з цим Конституційний Суд України дійшов висновку, що "зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України" (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини).

При прийнятті оспорюваного Закону всупереч зазначеним правовим позиціям законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень законів (стаття 67 розділу I) і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них нечинними (розділ II).

5.4. Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя.

Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони».

Згідно ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Згідно ст. 6 та 19 Конституції Органи державної, виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 22 Конституції встановлює гарантію конституційних прав і свобод людини. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст.46 Конституції України «громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом».

Застосування показника середньої заробітної плати за рік, що передує зверненню пенсіонерів про перерахунок пенсії, згідно до ч.4 ст. 42 Закону № 1058 підтверджується положеннями підпункту 3 п.11 Постанови Кабінету міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», на яку посилається відповідач, як на підставу своїх заперечень проти позову, в якій записано: «11. Установити, що:…

3) у разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період, що настає після призначення пенсії, не підлягає виключенню згідно з абзацом третім частини першої статті 40 Закону.

Тобто застування Управлінням ПФУ у Київському районі м. Харкова  при перерахунку пенсії Позивачки у 2010 році показника середньої заробітної плати за 2007 рік суперечить положенням  Постанови КМУ від 28.05.2008 р. № 530 та ч.4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Згідно п.2  Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Постановою КМУ від 24.10.2007 р. № 1261, «Пенсійний Фонд України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням. Пенсійний Фонд України організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією…» У наведеному Положенні відсутні посилання на можливість керуватися у своїй діяльності спільними листами, які не є нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

Згідно ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»Порядок визначення показників  середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади у галузях статистики, економіки, праці та соціальної політики і фінансів.

Згідно п. 3.1 «Порядку визначення показників середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" враховується для обчислення пенсії»Формування даних, що використовуються для розрахунку показників заробітної плати доходу) для обчислення пенсії за рік та за місяць, здійснюється Пенсійним фондом України.

Розмір названого показника середньої заробітної плати оприлюднюється у встановленому законом порядку, у тому числі на офіційному веб-сайті Пенсійного фонду України, і вважається загальновідомим фактом.

Відповідно до статей 1, 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення»пенсія –є довічною, тобто не має обмежень у часі.

У статті 22 Конституції України записано, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягів існуючих прав і свобод.  

Факт звернення позивачки до Управління ПФУ у Київському районі м. Харкова 14 січня 2011 року підтверджується її заявою про перерахунок пенсії згідно до заробітної плати за 24 місяці.

Факт застосування Управлінням ПФУ у Київському районі м. Харкова для перерахунку пенсії позивачці у 2010 році показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за 2007 рік, підтверджується листом-відповіддю на адресу позивачки від 20.01.2011 р. № 1628-27102 та наданими письмовими запереченнями на адресу суду.          

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Позивач перебуває на обліку та отримує пенсію в Управлінні пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова..

За таких обставин, суд приходить до висновку, що до повноважень Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова відноситься нарахування у розмірі, встановленому законодавством,  та виплата підвищення до пенсії позивачу, а суд не повноважний визначати конкретний розмір пенсії та зобов’язувати проводити її виплати у конкретному розмірі та у майбутньому, і не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

Витрати позивача на оплату послуг з правової допомоги в сумі 300 грн. задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належить, зокрема, витрати на правову допомогу.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України витратами на правову допомогу є витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором.

Позивачем не надано суду копії договору з адвокатом або іншим фахівцем в галузі права на надання йому правової допомоги по даній справі. Таким чином, ці витрати не можуть бути віднесені до судових витрат позивача і відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3,6,8,19,22,46,55,92,116 Конституції України; статтями 8,11,19,64,65,69,84,97-99 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; статтями 4, 40, п.4. ст. 42 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»; Законом України «Про Кабінет міністрів України»; Рішеннями Конституційного Суду України від 11.10.2005 р. № 8-рп, від 07.10.2009 р. № 25-рп, від 09.07.2007 р. № 6-рп, від 22.05.2008 р. №10-рп; Постановою КМУ від 24.10.2007 р. № 1261 «Про затвердження Положення про Пенсійний Фонд України»; Постановою КМУ від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»; статтями 2, 6-9, 17, 69-71, 105, 159-163, 183-2, 256  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

          Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними –задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Київському  районі м. Харкова  перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 01 листопада 2010 року із застосуванням  показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за 2009 календарний рік у розмірі 1650,43 грн.(одна тисяча шістсот п’ятдесят грн.43 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн. (одна гривня 70 копійок).

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 –відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання сторонами копії цієї постанови.

СУДДЯ