ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1435/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Костенко Г.В.
при секретарі – Протас О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови, -
В С Т А Н О В И В:
18 лютого 2011 року позивач Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови про накладення штрафу.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 03.02.2011 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп. на Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області Головного Управління праці та соціального зхисту нселення Полтавської обласної державної адміністрації за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у справі № 2-а-373/2010 на підставі виконавчого листа, виданого Лубенським міськрайонним судом Полтавської області 05.11.2010 року. Вважає, що вказана постанова про накладання штрафу є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки рішення суду не виконане з незалежних від нього причин в зв'язку з тим, що Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області не являється розпорядником бюджетних коштів вищого рівня, про що свідчить Типове положення про Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затверджене наказом Міністерства праці та соціальної політики № 147 від 25 квітня 2006 року. За таких обставин, вважає, що виконання судового рішення може бути проведено тільки за рахунок коштів, які будуть додатково виділені Міністерством фінансів України для Міністерства праці та соціальної політики України на виконання судових рішень за минулі роки. Враховуючи вищевикладену позицію, вважає, що постанова винесена відділом ДВС від 28.01.2011 року про накладення штрафу є неправомірною та підлягає скасуванню.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про отримання повістки, причину неявки суду не повідомив, надав до суду заперечення проти позову в яких просить суд відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у наданих запереченнях.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Судом встановлено, що постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12.03.2010 року Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, Цент по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області зобов’язано виплатити ОСОБА_2 недоплачену одноразову грошову компенсацію на підставі статті 48 абзацу 3 частини 1 та частини 1 та частини 7 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в сумі 45 мінімальних заробітних плат, як інваліду 2 групи по захворюванню пов’язаному із ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на час отримання групи інвалідності з урахуванням виплаченої суми компенсації.
Для примусового виконання вказаного рішення суду Лубенським міськрайонним судом Полтавської області видано виконавчий лист №2-а-373/2010 від 05.11.2010 року.
Преамбулою Закону України “Про виконавче провадження ” визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України “Про виконавче провадження ” державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
На виконання наведеної норми Закону державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області 11.11.2010 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у справі та надано боржнику строк для добровільного виконання рішення суду.
03.02.2011року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп. на Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у справі №2-а-373/2010 на підставі виконавчого листа, виданого Лубенським міськрайонним судом Полтавської області 05.11.2010 року.
Твердження позивача щодо неможливості виконати рішення суду через відсутність фінансування суд оцінює критично, зважаючи на те, що відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. Аналогічне правило міститься і в частині 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов‘язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відсутність відповідного фінансування не може бути визнано поважною причиною невиконання судового рішення з огляду на те, що за своїм характером є або бездіяльністю, або юридично неспроможною дією і не вказує на належне ставлення боржника до процесу організації виконання судового рішення. При цьому суд бере до уваги, що судовим рішенням на позивача було покладено обов'язок здійснити дії по нарахуванню та виплаті грошових коштів.
Відсутність грошових коштів для їх виплати може бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення на підставі статті 33 Закону України “Про виконавче провадження”, проте не є підставою для ухилення від виконання судового рішення.
Представником позивача не надано суду доказів щодо виконання постанови Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у справі №2-а-373/2010, або поважних причин його невиконання.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, надаючи оцінку діям та рішенням суб’єкта владних повноважень, які є предметом оскарження, суд перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо; добросовісно, розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у прийнятті рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України “Про виконавче провадження ” державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Зміст дій, які повинен вчиняти державний виконавець з приводу примусового виконання судових рішень, передбачений зокрема статтею 87 зазначеного Закону.
Так, статтею 87 Закону України “Про виконавче провадження ” передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
На виконання вимог Закону України “Про виконавче провадження ” державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області виніс постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання без поважних причин рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області. Таким чином, спірна постанова ґрунтується на вимогах чинного законодавства України.
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
За викладених обставин суд приходить до висновку, що державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області при винесенні спірної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачений Конституцією України та Законами України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 04 березня 2011 року.
Суддя Г.В. Костенко