ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
24.02.11 р. Справа № 25/5пд
Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко
при секретарі судового засідання О.М. Якименко
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 м. Єнакієве Донецької області
до відповідача відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка Донецької області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача, товариство з обмеженою відповідальністю „Свято-Донсервіс” м. Донецьк
про
- визнання неправомірною відмову ВАТ „Донецькобленерго” укласти договір на постачання електроенергії;
- спонукання ВАТ „Донецькобленерго” розірвати договір № 501 від 13.12.1990 про постачання електроенергії, укладений з ТОВ „Свято-Донсервіс”;
- спонукання ВАТ „Донецькобленерго” укласти договір з ФОП ОСОБА_1 про постачання електроенергії на об’єкт ФОП ОСОБА_1 – вбудоване приміщення в цокольному поверсі загальною площею 233,8кв.м у житловому будинку літ.А-9 за АДРЕСА_1
За участю представників сторін:
від позивача: не з’явився;
від відповідача: Позднякова І.О. – юрисконсульт (довіреність № 133-11 „Д” від 30.12.2010);
від третьої особи: не з’явився
Позивач - фізична особа – підприємець ОСОБА_1 м. Єнакієве Донецької області звернувся до господарського суду з позовом до відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка Донецької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю „Свято-Донсервіс” м. Донецьк, про:
- визнання неправомірною відмову ВАТ „Донецькобленерго” укласти договір на постачання електроенергії;
- спонукання ВАТ „Донецькобленерго” розірвати договір № 501 від 13.12.1990 про постачання електроенергії, укладений з ТОВ „Свято-Донсервіс”;
- спонукання ВАТ „Донецькобленерго” укласти договір з ФОП ОСОБА_1 про постачання електроенергії на об’єкт ФОП ОСОБА_1 – вбудоване приміщення в цокольному поверсі загальною площею 233,8кв.м у житловому будинку літ.А-9 за АДРЕСА_1.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу приміщення № 2563 від 11.06.2007, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, довідку КП „БТІ м. Донецька” № 71887 від 21.09.2010, лист про переукладення договору про постачання електричної енергії від 11.10.2010, відповідь за вих. № 11819 від 21.10.2010.
Відповідач через канцелярію господарського суду надав клопотання (вих. № 378 від 27.01.2011р.) про зупинення провадження по справі № 25/5пд до вирішення Ленінським районним судом м. Донецька справи за позовом ТОВ „Свято-Донсервіс”, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання договорів купівлі – продажу вбудованого приміщення в цокольному поверсі загальною площею 233,8кв.м у житловому будинку літ. А-9 за АДРЕСА_1 недійсними та застосування правових наслідків недійсності цих договорів.
В поясненнях (вх. № 02-41/6813 від 21.02.2010 та вх. № 02-41/7196 від 23.02.2010) третя особа – ТОВ „Свято-Донсервіс” також просило зупинити провадження по справі № 25/5пд до вирішення Ленінським районним судом м. Донецька справи за позовом ТОВ „Свято-Донсервіс” до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійсним договору купівлі – продажу вбудованого приміщення в цокольному поверсі загальною площею 233,8кв.м у житловому будинку літ. А-9 за АДРЕСА_1 та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Суд розглянув зазначені клопотання про зупинення провадження по справі № 25/5пд та не задовольняє їх, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження по справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з’ясувати: як пов’язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Пов’язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини мають бути такими, що мають значення для даної справи.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи та певної черговості розгляду вимог.
Предметом розгляду справи № 25/5пд є позовні вимоги про:
- визнання неправомірною відмову ВАТ „Донецькобленерго” укласти договір на постачання електроенергії;
- спонукання ВАТ „Донецькобленерго” розірвати договір № 501 від 13.12.1990 про постачання електроенергії, укладений з ТОВ „Свято-Донсервіс”;
- спонукання ВАТ „Донецькобленерго” укласти договір з ФОП ОСОБА_1 про постачання електроенергії на об’єкт ФОП ОСОБА_1 – вбудоване приміщення в цокольному поверсі загальною площею 233,8кв.м у житловому будинку літ.А-9 за АДРЕСА_1.
З огляду на вимоги позивача та документи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, суд дійшов висновку про те, що предмет спору у справі № 25/5пд не пов’язаний з предметом позову, що розглядається в Ленінському районному суді м. Донецька, а тому відсутні підстави, передбачені ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, для зупинення провадження у даній справі.
У відзиві на позовну заяву (вх. № 02-41/6913 від 22.02.2011) відповідач, з посиланням на ст. ст. 16, 641 ЦК України, ст. ст. 20, 179, 181, 184 ГК України, проти позовних вимог заперечує та просить провадження по справі № 25/5пд припинити на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.
В судовому засіданні 22.02.2011 було оголошено перерву до 24.02.2011 до 10год.30хв. для надання третьою особою документів в підтвердження клопотання про зупинення провадження по справі та дослідження додатково представлених сторонами документів.
24.02.2011 судове засідання було продовжено.
На виконання вимог суду третьою особою через канцелярію господарського суду було надано копію позовної заяви про визнання договору купівлі-продажу недійсним та застосування правових наслідків недійсності цього договору, скерованої до Ленінського районного суду м. Донецька, копію доповнення до позовної заяви, копію уточнень позовної заяви про розірвання договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння. В поясненнях (вх. № 02-41/7196 від 23.02.2010) третя особа клопотання про зупинення провадження по справі № 25/5пд підтримала.
Суд розглянув перелічені документи та долучив їх до матеріалів справи, пояснення, в якому третя особа просила зупинити провадження по справі, суд розглянув та дійшов висновку залишити його без задоволення, про що йшлося вище.
Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з’явилися.
Розглянувши матеріали справи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.
Стосовно вимог позивача про визнання неправомірною відмову ВАТ „Донецькобленерго” укласти договір на постачання електроенергії, викладену в листі – відповіді за вих. № 11819 від 21.10.2010, судом визначено наступне.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів. Зокрема, права та законні інтереси суб'єктів захищаються шляхом: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Окрім того, права і законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, відповідно до вимог ст. 21 Цивільного кодексу України, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, порушують права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
Водночас, статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство. 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції. 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Частина 2 статті 20 ГК України серед актів, визнання незаконними яких передбачено статтею 16 ЦК України, як спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, встановлює, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживача. Тобто, за змістом вказаної норми господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами осіб, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, а право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав мають особи, встановлені ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.
Як вже зазначалося, позивач в якості одного із способів захисту своїх порушених прав та законних інтересів обрав визнання неправомірною відмову ВАТ „Донецькобленерго” укласти договір на постачання електроенергії, викладену в листі – відповіді за вих. № 11819 від 21.10.2010.
Проаналізувавши положення ст. ст. 16, 21 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що чинним законодавством України не передбачений такий спосіб захисту цивільного права та інтересу, як визнання неправомірною відмову ВАТ „Донецькобленерго” укласти договір на постачання електроенергії, оскільки дослідження суті відмови ВАТ „Донецькобленерго” укласти договір на постачання електроенергії, викладеної в листі-відповіді (вих. № 11819 від 21.10.2010), є нічим іншим як встановлення певних фактів, що мають юридичне значення.
Ці факти можуть встановлюватися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Встановлення цих фактів - це елемент оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Така вимога є предметом доказування та не може бути предметом спору, і, відповідно, самостійно розглядатися в окремій справі.
Таким чином, розглядаючи вимогу про визнання неправомірною відмову ВАТ „Донецькобленерго” укласти договір на постачання електроенергії, суд не здійснює захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників правовідносин.
Підстави відмови ВАТ „Донецькобленерго” укласти договір на постачання електроенергії оцінюються судом у відповідності з вимогами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на вищезазначене, спір про визнання неправомірною відмову ВАТ „Донецькобленерго” укласти договір на постачання електроенергії не відноситься до підвідомчості господарських судів.
За таких обставин, спір такої категорії не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Вищенаведене є підставою для припинення провадження у справі в цій частині відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Стосовно спонукання ВАТ „Донецькобленерго” розірвати договір № 501 від 13.12.1990 про постачання електроенергії, укладений з ТОВ „Свято-Донсервіс”, то в вимогах позивача в цій частині слід відмовити, з огляду на наступне.
Стаття 188 Господарського кодексу України визначає загальний порядок зміни та розірвання господарських договорів.
Так, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Позивач просить суд спонукати ВАТ „Донецькобленерго” розірвати договір № 501 від 13.12.1990 про постачання електроенергії, укладений між ВАТ „Донецькобленерго” та ТОВ „Свято-Донсервіс”.
Отже, позивач в порушення вимог ст. 188 Господарського кодексу України просить суд розірвати договір, в якому він не є стороною.
Дана вимога не відповідає загальному порядку розірвання договору, передбаченому ст. 188 Господарського кодексу України, тому не підлягає задоволенню.
Окрім вищенаведених вимог, позивач просить суд спонукати ВАТ „Донецькобленерго” укласти договір з ФОП ОСОБА_1 про постачання електроенергії на об’єкт ФОП ОСОБА_1 – вбудоване приміщення в цокольному поверсі загальною площею 233,8кв.м у житловому будинку літ.А-9 за АДРЕСА_1.
У відповідності до ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.
У відповідності до ст. 179 Господарського кодексу майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню.
Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.
У разі якщо для створення можливості постачання електроенергії, газу за технічними умовами постачальника за рахунок споживача (інвестора, забудовника) або його силами збудовані додаткові мережі (об'єкти), у договорах про постачання зазначеної продукції (послуг) передбачаються передача збудованих мереж (об'єктів) постачальнику і відшкодування забудовнику, інвестору витрат на їх будівництво.
Типова форма відповідного договору, порядок визначення обґрунтованого обсягу витрат, що підлягає компенсації, форма відшкодування (викуп, у тому числі в розстрочку, оформлення корпоративних прав, надання пільг у визначеному розмірі) встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
В свою чергу ст. 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих
умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Частина 3 ст. 184 Господарського кодексу України визначає, укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Лист позивача про переукладення договору про постачання електричної енергії від 11.10.2010 не є пропозицією про укладення договору про постачання електричної енергії у розумінні вищенаведених положень Господарського та Цивільного кодексів України.
До того ж, п. 6.18. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442 (із змінами) встановлює, у разі звільнення займаного приміщення та/або
остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договору, і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.
Постачальник електричної енергії зобов'язаний припинити постачання електричної енергії за договором, а електропередавальна організація (основний споживач) - передачу електричної енергії (спільне використання технологічних електричних мереж) з заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією.
У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів, виходячи з умов відповідних договорів.
З новим споживачем укладаються договори відповідно до вимог законодавства України, зокрема цих Правил та нормативно-технічних документів після розірвання договорів із споживачем, який звільняє приміщення.
Документів, на підставі яких слід розглянути питання про укладення договору про постачання електричної енергії відповідно до вимог Правил користування електричною енергією позивач суду не представив.
Таким чином, суд вважає безпідставними та необґрунтованими вимоги позивача про
спонукання ВАТ „Донецькобленерго” укласти договір з ФОП ОСОБА_1 про постачання електроенергії на об’єкт ФОП ОСОБА_1 – вбудоване приміщення в цокольному поверсі загальною площею 233,8кв.м у житловому будинку літ.А-9 за АДРЕСА_1.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову позивачу в вимогах про спонукання ВАТ „Донецькобленерго” розірвати договір № 501 від 13.12.1990 про постачання електроенергії, укладений з ТОВ „Свято-Донсервіс”, та про спонукання ВАТ „Донецькобленерго” укласти договір з ФОП ОСОБА_1 про постачання електроенергії на об’єкт ФОП ОСОБА_1 – вбудоване приміщення в цокольному поверсі загальною площею 233,8кв.м у житловому будинку літ.А-9 за АДРЕСА_1; та про припинення провадження по справі в частині вимог про визнання неправомірною відмову ВАТ „Донецькобленерго” укласти договір на постачання електроенергії.
Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням припинення провадження по справі в частині вимог позивача, покладаються на позивача в частині вимог про спонукання ВАТ „Донецькобленерго” розірвати договір № 501 від 13.12.1990 про постачання електроенергії, укладений з ТОВ „Свято-Донсервіс”, та про спонукання ВАТ „Донецькобленерго” укласти договір з ФОП ОСОБА_1 про постачання електроенергії на об’єкт ФОП ОСОБА_1 – вбудоване приміщення в цокольному поверсі загальною площею 233,8кв.м у житловому будинку літ.А-9 за АДРЕСА_1; в частині вимог про визнання неправомірною відмову ВАТ „Донецькобленерго” укласти договір на постачання електроенергії судові витрати повертаються позивачу.
На підставі вищевикладеного, згідно ст. ст. 16, 638, 641 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 179, 181, 184 Господарського кодексу України, Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442 (із змінами), керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 77, 82-85, п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
В позовних вимогах фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 м. Єнакієве Донецької області до відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка Донецької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю „Свято-Донсервіс” м. Донецьк, про спонукання ВАТ „Донецькобленерго” розірвати договір № 501 від 13.12.1990 про постачання електроенергії, укладений з ТОВ „Свято-Донсервіс” та про спонукання ВАТ „Донецькобленерго” укласти договір з ФОП ОСОБА_1 про постачання електроенергії на об’єкт ФОП ОСОБА_1 – вбудоване приміщення в цокольному поверсі загальною площею 233,8кв.м у житловому будинку літ.А-9 за АДРЕСА_1, відмовити.
Провадження по справі в частині вимог фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 м. Єнакієве Донецької області до відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка Донецької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю „Свято-Донсервіс” м. Донецьк, про визнання неправомірною відмову ВАТ „Донецькобленерго” укласти договір на постачання електроенергії, припинити.
Позивачу видати довідки на повернення з Державного бюджету України державного мита в сумі 85грн.00коп. та витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу в сумі 78грн.67коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Вступна та резолютивна частини рішення були оголошені в судовому засіданні 24.02.2011р. та долучені до матеріалів справи.
Повний текст рішення складено та підписано 01.03.2011р.
Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, або в касаційному порядку після його перегляду в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя Бойко І.А.
Вик. Тимошенко О.О.
тел.: 305-68-27