ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
____________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.03.11 Справа № 28/10/2011.
Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянувши матеріали за позовом
Виконуючого обов’язки Прокурора міста Лисичанська в інтересах держави в особі Лисичанської міської ради, м.Лисичанськ Луганської області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Лисичанськ Луганської області
про стягнення 6571 грн. 38 коп.
за участю представників сторін :
від заявника: Колесніченко В.І., посв. № 806 від 05.08.2009, старший прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури області;
від позивача: ОСОБА_3, дов. № 225-01/16 від 17.01.2011, завідуючий сектором зі спірних питань землекористування управління власності Лисичанської міської ради;
від відповідача: ОСОБА_4, дов. № 990 від 21.04.2010,
в с т а н о в и в:
Суть справи: стягуються збитки, заподіяні територіальній громаді м. Лисичанська, внаслідок зайняття без достатніх правових підстав земельної ділянки, об’єкта комунальної власності територіальної громади м. Лисичанська, за період з 26.06.2008 по 01.12.2010 у розмірі 6 571 грн. 38 коп.
Відповідач у відзиві вважає позов необґрунтованим та неправомірним, оскільки договір оренди спірної земельної ділянки недооформлений, а відповідач частково здійснював оплату за користування землею.
Втім листом від 09.02.2011 відповідач зазначив, що проти позову не заперечує, оскільки сума позову погашена у повному обсязі, а тому провадження у справі просить припинити /а.с. 28/.
Розглянувши матеріали справи, вислухав доводи представників сторін, суд встановив наступне.
Матеріали справи свідчать про те, що за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 23.11.2006 відповідач набув право власності на нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці площею 112 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.
Але до теперішнього часу право користування земельною ділянкою, яка є об’єктом комунальної власності та знаходиться під належною відповідачу спорудою, відповідач не оформив. Вказана земельна ділянка є об’єктом комунальної власності територіальної громади м. Лисичанська.
Згідно ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу.
Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельної ділянки за їх межами, на яких розташовані об’єкти комунальної власності.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»та ст. 78 Земельного кодексу України органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальної громади здійснюють права власника щодо належної земельної ділянки, в т.ч. передавати їх у постійне користування або здавати в оренду; порушені права власника земельної ділянки підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Позивач –Лисичанська міська рада –згідно наведених положень є власником спірної земельної ділянки, має законне право розпоряджатися зазначеною земельною ділянкою на свій розсуд, в тому числі здавати її в оренду, внаслідок чого повинна одержувати певні надходження до місцевого бюджету, але позбавлена цього права, внаслідок безпідставного зайняття відповідачем зазначеної земельної ділянки, що є порушенням права Українського народу на землю, гарантованого ст. 13 Конституцією України.
Відповідач порушив право власності земельної ділянки, оскільки користується нею всупереч вимогам ст. 206 Земельного кодексу України, яка передбачає, що використання землі є платним. Об’єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідач користується земельною ділянкою і всупереч ст. 509 Цивільного кодексу України, за якою одночасно з набуттям права власності на нерухоме майно відповідач одержав зобов’язання своєчасно оформити право на землю, відповідно до вимог ст. 125 Земельного кодексу України, та як наслідок, сплачувати плату за землю, у відповідності до ст. 206 Земельного кодексу України.
Прокурором заявлено позов в інтересах держави в особі Лисичанської міської ради про стягнення з відповідача на користь позивача збитків, відшкодування яких передбачено ст. 156 Земельного кодексу України, а порядок визначення та відшкодування зазначених збитків затверджено Постановою КМУ від 19.04.1993 № 284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та користувачам».
Відповідно до вищезазначених нормативних актів комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам у межах міст Лисичанська, Новодружеська, Привілля було складено відповідний акт № 20/08 від 25.12.2008, яким зобов’язано відповідача сплатити збитки за попередній період у розмірі 1169 грн. 22 коп. та сплачувати щомісячні внески у розмірі 225 грн. 09 коп. до оформлення права користування земельною ділянкою. Назване зобов’язання не було виконане відповідачем, внаслідок чого за розрахунком позивача визначений борг відповідача станом на 01.12.2010 у сумі 6 571 грн. 38 коп.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідні положення закріплені і у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, якою передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Як свідчать матеріали справи відповідачем додані докази про сплату ним заборгованості за користування земельною ділянкою за квитанцією № 15/19 від 03.07.2009 у сумі 1300 грн. за період з 01.07.2008 по 31.07.2009, за квитанцією № 10/11 від 19.01.2011 – за період 01.01.2010 по 31.12.2010 у сумі 4000 грн. /а.с. 21-22/.
В судовому засіданні 01.03.2011 відповідач також надав докази сплати суми за позовом за квитанцією № 3831.1014.1 від 28.02.2011 у розмірі 472 грн., за квитанцією від 09.02.2011 у розмірі 800 грн.
Таким чином відповідач здійснив оплату збитків за користування земельною ділянкою у сумі 6572 грн. 00 коп. Позивач листом № 144 від 28.02.2011 зазначив, що від відповідача отримані платежі в рахунок відшкодування збитків за безпідставне користування спірної земельної ділянки у сумі 6100 грн. В цьому листі також зазначено, що платіж у сумі 471 грн. 38 коп. до позивача на розрахунковий рахунок 31410544700051 не поступав. Однак, як вбачається з квитанції № 3831.1014.1 від 28.02.2011, сума 472 грн. перерахована на розрахунковий рахунок 31410544700051 –отримувачу – місцевому бюджету м. Лисичанська.
Отже сума, заявлена у позові, сплачена у повному обсязі.
Втім, оплата відповідачем боргу у сумі 1300 грн. здійснена 03.07.2009, що підтверджується квитанцією № 15/19 від 03.07.2009 /а.с. 22/. Оскільки звернення із позовом відбулося 31.12.2010 /згідно поштового штемпеля на конверті/, вимоги по сплаті збитків у сумі 1300 грн. є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Відносно решти вимог у сумі 5271 грн. 38 коп. суд вважає за ці вимоги обґрунтованими, однак, оскільки сплата суми 5272 грн. здійснена відповідачем після звернення із даним позовом, в цій частині провадження у справі слід припинити у зв’язку з відсутністю предмету спору згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно від суми, в якій провадження у справі припинено.
У судовому засіданні 01.03.2010 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, п. 1-1 ч.1 статті 80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
в и р і ш и в:
1. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків у сумі 1300 грн. 00 коп. відмовити.
2. Провадження у справі в частині стягнення суми збитків 5271 грн. 38 коп. припинити.
3. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1:
- в доход Державного бюджету України на поточний рахунок 31118095700006, МФО 804013, ОКПО 24046582, одержувач –УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, банк –ГУДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095 - державне мито в сумі 81 грн. 82 коп.;
- в доход Державного бюджету України на р/р 31217264700006, банк ГУДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську, МФО 804013, ОКПО 24046582, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264 - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 189 грн. 31 коп., видати наказ Державній податковій інспекції у м. Лисичанську.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 04.03.2011 .
Суддя І.В. Семендяєва