ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 25 січня 2011 року   12 год. 29 хв                                    Справа №  2а-10279/10/0870

 Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді -  Лазаренко М.С.

при секретарі Гончаренко Н.А.

за участю представників

від позивача Гурильов С.Ю., Товстонос Я.В.

від відповідача Вапіров І.В., Каськова І.Є.

прокурора: Маркова І.О.

розглянувши у відкритому судовому засідання адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Полонія»

до: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2010 року №0000982302/0

ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Полонія» звернулося з адміністративним позовом до Держаної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000982302/0 від 23.11.2010 року, що винесене за результатами Акту перевірки №138/23-2/22143875.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити та дав пояснення в їх обґрунтування аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.              

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, відповідно до яких відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити, зазначаючи що висновки, викладені в акті перевірки є обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним.

Прокурор у судовому засідання підтримав заперечення відповідача та просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 06.09.2010р. по 05.11.2010р. на підставі направлень від 06.09.2010р. №300672, 18.10.2010р. №300790 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Полонія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р., за результатами якої складено Акт №138/23-2/22143875 від 08.11.2010р.

Перевіркою встановлено  порушення п.п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), підприємством занижено податок на прибуток за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р. всього у сумі 10769572 грн., у тому числі по періодах: І квартал 2009 року у сумі 2610054 грн.; півріччя 2009р. у сумі 5939267 грн.; 3 квартали 2009 р. у сумі 9224353 грн.; 2009 рік у сумі 9224353 грн.; півріччя 2010р. у сумі 1545219 грн.

За матеріалами перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.11.2010р. №0000982302/0, яки визначено позивачу податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств у сумі 21539144 грн., у тому числі податок на прибуток у сумі 10769572 грн., штрафні (фінансові) санкції у сумі 10769572 грн.

Не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду про визнання його протиправним та скасування.

Як вбачається з акту перевірки (стор.9 Акту) проведеною перевіркою відображеного показника за І квартал 2009р. у сумі 31720308 грн., півріччя 2009р. у сумі 72235702 грн., 3 квартали 2009р. у сумі 88808911 грн., 2009 рік у сумі 235442006 грн., І квартал 2010р. у сумі 69644348 грн., півріччя 2010 року у сумі 356684597 грн. на підставі банківський виписок за розрахунковими рахунками, видаткових накладних, журналу-ордеру та відомості по рахункам 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», банківських виписок, актів виконаних робіт, послуг, встановлено завищення задекларованих суб’єктом господарювання показників у рядку 04.1 «Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» всього на суму 43078286 грн., у тому числі по періодах: І квартал 2009 року у сумі 10440218 грн.; півріччя 2009р. у сумі 23757068 грн.; 3 квартали 2009 р. у сумі 36897411 грн.; 2009 рік у сумі 36897411 грн.; півріччя 2010р. у сумі 6180875 грн.

На порушення вимог п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), підприємством завищено валові витрати у розмірі 43078286 грн. внаслідок наступного:

В ході перевірки встановлено, що у період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р. ТОВ «Полонія» мало взаємовідносини з рядом контрагентів, які одночасно виступали як постачальниками так і покупцями нафтопродуктів, рівноцінними за якісними показниками  та одного призначення, які користуються одним попитом та мають єдиний ринок збуту, а саме:

-          ТОВ «Торгівельна Компанія «Ольвія» згідно договору купівлі-продажу нафтопродуктів №4 від 03.03.2008р.

-          ТОВ «ТФ «Борістен» згідно Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №307 від 01.07.2009р.

-          ТОВ «ТСЦ Юг» згідно Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №10 від 01.11.2008р.

-          ТОВ «ЗНТК» згідно Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №5 від 01.10.2008р.

-          ПП «Сталь Трейд ХХІ» згідно Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №201 від 01.05.2010р.

-          ТОВ «ТЦ Октавія» згідно Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №5 від 01.10.2008р.          

          Як зазначено в акті перевірки (стор.18 Акту) зазначені договори з даними контрагентами до перевірки не надані, посадовими особами підприємства в усній формі надані номери та дати їх укладання, що не уможливлює перевірити виконання умов щодо обсягів, номенклатури, цін транспортування та передбачених розрахунків за придбаний чи відвантажений товар.

          Відповідно наданих до перевірки журналів-ордерів за бухгалтерськими рахунками 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та 361 «Розрахунки з вітчизняними з покупцями» зазначеним контрагентам у періоді з 01.01.2009р. по 30.06.2010р. було відвантажено нафтопродуктів в асортименті на загальну суму 51693942 грн. 66 коп. в т.ч. ПДВ, і отримано від даних контрагентів нафтопродуктів в асортименті на загальну суму 49788828 грн. 67 коп., в т.ч. ПДВ.

          В податковому обліку ТОВ «Полонія» вартість товарів придбаних у ТОВ «Торгівельна Компанія «Ольвія», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ТФ Бористен», ТОВ «ТК Октавія», ПП «Сталь Трейд ХХІ», ТОВ «ТСЦ Юг» віднесено до складу витрат на придбання товарів та відображено у рядку 04.1 декларацій з податку на прибуток підприємства у відповідних звітних періодах.

          На стор.21 Акту перевіряючими зроблено висновок про те, що «вищевикладене свідчить про відсутність у керівників підприємств ТОВ «Торгівельна Компанія «Ольвія», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ТФ Бористен», ТОВ «ТК Октавія», ПП «Сталь Трейд ХХІ», ТОВ «ТСЦ ЮГ» реальних намірів створення підприємств з метою ведення фінансово-господарської діяльності». Тобто ТОВ «Торгівельна Компанія «Ольвія», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ТФ Бористен», ТОВ «ТК Октавія», ПП «Сталь Трейд ХХІ», ТОВ «ТСЦ ЮГ» здійснювали операції з продажу товару без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об’єкту оподаткування та несплати податків». В акті перевірки (стор.10-18 Акту) зазначено факти, відповідно до яких зроблено вказаний висновок, зокрема.

          Щодо ТОВ «Торгівельна Компанія «Ольвія» перевіряючими встановлено, що відповідно до акту від 27.08.2008р. перевірки фактичного місцезнаходження підприємства встановлено відсутність підприємства за юридичною адресою; відповідно до наданих ТОВ «ТК «Ольвія» розрахунків і 1-ДФ, крім директора Єріної Н.Д., на підприємстві отримували дохід 3 особи; додаток К1 до декларацій з податку на прибуток до Органів ДПС не надавалися, що свідчить про відсутність основних засобів на підприємстві. Крім того, декларація з податку на прибуток за 2009 рік подана з «нульовим показником» у р.7 «амортизаційні відрахування».

          Щодо ТОВ «ТФ «Борістен» перевіряючи встановлено, що відповідно до акту №3584 від 11.06.2010р. перевірки фактичного місцезнаходження підприємства встановлено відсутність підприємства за юридичною та фактичною адресою; відповідно до декларацій з податку на прибуток підприємства, які надавалися ТОВ «ТФ «Борістен» основні засоби у підприємства відсутні; за загальна чисельність працюючих відповідно до даних 1-ДФ склала у І кварталі 2009р. 3 особи, у ІІ кварталі 2009р. 4 особи, у ІІІ кварталі 2009р. 2 особи, у 4 кварталі 2009р. 2 особи.

          Щодо ТОВ «ТСЦ ЮГ» перевіряючими встановлено, що у період з 01.01.2009р. по 31.08.2009р. відсутня інформація щодо знаходження підприємства за адресами відповідно до договору піднайму приміщення від 12.02.2008р. №80/08-354, договору суборенди від 01.04.2008р. №32/08-32, договору суборенди від 01.09.2009р. №21/08-21; відповідно до декларацій з податку на прибуток підприємства, які надавалися підприємством, основні засоби відсутні.

          Щодо «ЗНТК» перевіряючими встановлено, що підприємство відсутнє за фактичною адресою; загальна чисельність працюючих в 2009 році становить 2 особи; відповідно до декларацій з податку на прибуток підприємства, які надавалися підприємством основні засоби у підприємства відсутні.

          Щодо ПП «Сталь Трейд ХХІ» перевіряючими встановлено, що відповідно до акту №1330 від 23.10.2009р. перевірки наявності підприємства за юридичною адресою встановлено відсутність за юридичною адресою; згідно штатного розкладу підприємство має 3 працівника; податкова звітність за травень, червень 2010 рік до ДПІ не надано.

          Щодо «ТЦ Октавія» перевіряючими встановлено, що слідчим відділом податкової міліції ДПА у Запорізькій області знаходиться кримінальна справа №6291002, що порушена відносно директора Товариства Чумаченко С.І. за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України; згідно висновку експерта №13 від 24.06.2010р. підписи на первинних документах ТОВ «ТЦ «Октавія» по взаємовідносинам з ТОВ «Полонія» у період з 06.04.2009р. по грудень 2009р. виконані не Чумаченко С.І., а іншою особою з імітуванням її підпису.

          При цьому в акті перевірки не має жодних посилань на докази та не надано таких доказів в судовому засіданні, щодо наявності судових рішень про визнання відповідних договорів та первинної бухгалтерської звітності недійсними, або про встановлення фактів нікчемності таких договорів, жодних обвинувальних вироків судів щодо посадових осіб зазначених підприємств

Суд вважає висновки відповідача щодо нікчемності зазначених правочинів такими, що не відповідають фактичним обставинам та не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Зокрема, правочин не може бути визнаний недійсним через його порушення однією зі сторін, яким би істотним воно не було (натомість, це може бути підставою для односторонньої відмови від правочину чи одностороннього розірвання договору).

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1–3, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів), тобто укладення правочину:

ч. 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства;

ч. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

ч. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

ч. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Спеціальні підстави (статті 218–235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

Згідно статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою цієї статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину.

Окрім того, як зазначив Пленум Верховного Суду України у п.5 Постанови від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», у разі оспорювання стороною правочину факту його нікчемності, такий правочин може визнаватися таким у судовому порядку.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509 від 04.12.1990 (із змінами та доповненнями) - «Функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних  державних податкових інспекцій», до функцій податкових органів не входить визнання договорів нікчемними або не визнання операцій по здійсненню таких правочинів господарською діяльністю підприємства та т.і.

Додатково слід зазначити, що відповідно до п.п. 2.3.4. п. 2.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 р., зареєстрованим в Мінюсті України 25.08.2005 р. за N 925/11205, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтвердження доказами, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 627 ЦК України, встановлено свободу договору. Тобто сторони вільні в укладені договору, визначені умов договору, тощо. З огляду на наведені принципи, Відповідачеві не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору складів, чисельності персоналу, місця передачі товару та переходу права власності на нього, умови його транспортування тощо. Відповідачем не наведено жодного нормативного акту який би обґрунтовував таку позицію контролюючого органу.

Суб’єкти господарювання самостійно визначають умови ведення господарської діяльності, економічної доцільності ведення тих чи інших господарських операцій. Визначення умови переходу права власності на товар, умов поставки товару є також правом сторін.

          Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові  витрати  виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зокрема до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт,  послуг),  а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;  або дата  оприбуткування  платником  податку  товарів,  а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених положень Закону випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату послуг, товарів, робіт до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих послуг та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський  облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особі, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Також слід враховувати, що пунктом 2.3.2  Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства також передбачено, що у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Як вбачається з матеріалів справи та обставин, встановлених в судових засіданнях, відповідачами під час проведення перевірки, не досліджені у повному обсязі первинні документи та не здійснено всіх належних дій щодо витребування їх.

Зокрема, представником відповідача подано клопотання про витребування додаткових доказів, а саме: договори купівлі-продажу нафтопродуктів, товарно-транспортні накладні виписані за вказаними договорами та документи, що підтверджують дозвіл (погодження) органів ДАІ на транспортування вогненебезпезпечних (вибухових) вантажів.

При цьому ТОВ «Полонія» надано пояснення, відповідно до яких вказані договори, первинні документи, товарно-транспорті накладні та інші документи (подорожні листи) були вилучені в ході проведеного 03.06.2010р. обшуку.

          Крім того, представниками позивача надано картки складського обліку матеріалів (форма М-12); копії свідоцтва про допущення транспортних засобів ТОВ «Полонія» до перевезення визначених небезпечних вантажів; копії маршрутів  дорожнього перевезення небезпечних вантажів, узгоджених з відділом ОДР УДАІ ГУМВС України; видаткові та прибуткові накладні, доручення та таблиці та журнали ордерів і відомостей по рахунках 631 та 361 за перевіряємий період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р.; акти звіряння взаємних розрахунків.

          Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності  суб’єктів  владних  повноважень адміністративні суди  перевіряють, чи прийняті  (вчинені) вони:

1)          на підставі, у межах повноважень  та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)          з використанням повноваження з метою, з якою  це повноваження надано;

3)          обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх  обставин, що  мають значення  для прийняття рішення (вчинення  дії);

4)          безсторонньо (неупереджено);

5)          добросовісно;

6)          розсудливо;

7)          з дотриманням принципу рівності перед  законом, запобігаючи несправедливій  дискримінації;

8)          пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного  балансу між  будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та  інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване  це рішення (дія);

9)          з урахуванням права  особи  на участь у  процесі прийняття рішення;

10)          своєчасно, тобто  протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних  повноважень  обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності  покладається на відповідача, якщо він заперечує  проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної  норми процесуального  права при розгляді судом спору щодо  правомірності рішення органу державної  податкової служби , яким платнику податків  донараховані податкові зобов’язання  чи зменшені  податкові вигоди, контролюючий  орган має  доводити недобросовісність платника податків.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «Полонія» правомірно включено до складу валових витрат  на придбання товарів (робіт, послуг) у розмірі 43078286 грн. за результатами взаємовідносин з ТОВ «Торгівельна Компанія «Ольвія», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ТФ Бористен», ТОВ «ТК Октавія», ПП «Сталь Трейд ХХІ», ТОВ «ТСЦ Юг», а висновки відповідача є такими, що не підтверджуються наявними доказами, відтак податкове повідомлення-рішення №0000982302/0 від 23.11.2010 року є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 94, 160, 163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 23.11.2010р. №0000982302/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полонія» судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо  його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного  провадження.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку,  передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було  повідомлено про можливість отримання копії постанови суду  безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне  оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після  закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії  постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову в повному обсязі буде виготовлено відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України.

Копію постанови у повному обсязі можуть отримати 03.02.2011 року.

Суддя                                 (підпис)                                  М.С. Лазаренко    

Постанову виготовлено у повному обсязі 31 січня 2011 року.