ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2011 року м. ПолтаваСправа № 2a-1670/667/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Костенко Г.В.,
при секретарі – Протас О.М.,
за участю: представника позивача - Козачук О.С.
представника відповідача - Зайця С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімгаз" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -
В С Т А Н О В И В:
19 січня 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімгаз" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією (далі –Кременчуцька ОДПІ) була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімагаз" (далі – ТОВ "Оптімагаз") з питань правомірності та повноти сплати податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Елфра Дисплей" за період з 01.01.2010 року по 17.11.2010 року. За результатами перевірки був складений акт перевірки № 6953/23-209/34958306 від 16.12.2010 року. На підставі даного акту Кременчуцькою ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0007232301/0/4587 від 29 грудня 2010 року про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1680,00 грн., з них за основним платежем – 1400,00 грн. та штрафні санкції в сумі 280,00 грн. Позивач вважає вказане рішення винесене з порушенням вимого чинного законодавства, оскільки позивач нарахував та сплатив до бюджету нараховані за жовтень 2010 року податкові зобов’язання по ПДВ, та просить суд скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
В судовому засіданні та у письмових запереченнях представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, у запереченні на позовну заяву посилається на те, що перевірка проведена відповідно до вимог законів України та відомчих нормативних актів.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
В період з 07.12.2010 року по 13.12.2010 року Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланова виїзна перевірка ТОВ "Оптімагаз" з питань правомірності та повноти сплати податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Елфра Дисплей" за період з 01.01.2010 року по 17.11.2010 року.
За наслідками перевірки складено акт № 6953/23-209/34958306 від 16.12.2010 року (далі –Акт), в якому зафіксовано порушення позивачем:
- пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1 п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97 –ВР від 03.04.1997 року, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. В результаті ТОВ "Оптімагаз" по взаємовідносинах з ТОВ "Едфра Дисплей" занижено суму ПДВ яка підлягає до сплати в бюджет за жовтень 2010 року в сумі 1400,00 грн.
На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення –рішення 0007232301/0/4587 від 29 грудня 2010 року про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1680,00 грн., з них за основним платежем – 1400,00 грн. та штрафні санкції в сумі 280,00 грн.
Позивач не погодився з даним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.
Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Досліджуючи питання правомірності визначення Кременчуцькою ОДПІ податкових зобов`язань з податку на додану вартість, суд встановив наступне.
Згідно ст. 11 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (далі – Закон України № 509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невинні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), крім Національного банку та його установ.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (надалі Закон - № 168/97) встановлено, що податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.
Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України № 168/97, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України № 168/97 підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України № 168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6.).
При цьому підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України № 168/97 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.
Аналогічні вимоги містяться і в пункті 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за №233/2037), який визначає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Згідно із пунктом цього 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Відповідно до підпункту 7.7.1. Закону України № 168/97, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно підпунктом 7.7.2., якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Частиною першою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Як зазначається в акті перевірки ТОВ "Оптімагаз" мав взаємовідносини з ТОВ "Елфра Дисплей" та були укладені угоди, на виконання яких, виписані податкові накладні № 14617 від 02.08.2010 року та № 14618 від 26.08.2010 року.
Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту та відображено в реєстрах отриманих податкових накладних за жовтень 2010 року в сумі 1400,00 грн. ПДВ.
В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ "Елфра Дисплей" анулювано реєстрацію платника податку на додану вартість, датою анулювання є 05.05.2010 року.
Згідно декларації з ПДВ за жовтень 2010 року, поданої позивачем до Кременчуцької ОДПІ 12.11.2010 року за № 112298, відхилення становить – позитивне різниці між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту, ряд. 18.1 Декларації становить 1400,00 грн.; суми ПДВ яка підлягає до сплати в бюджет р.27 декларації становить 1400,00 грн. Таким чином, завищено суму податкового кредиту за жовтень 2010 року в сумі 1400,00 грн.
Перевіряючими зроблений висновок про порушення позивачем пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1 п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97 –ВР від 03.04.1997 року, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. В результаті ТОВ "Оптімагаз" по взаємовідносинах з ТОВ "Елфра Дисплей" занижено суму ПДВ яка підлягає до сплати в бюджет за жовтень 2010 року в сумі 1400,00 грн..
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до протоколу виїмки від 02.12.2010 року, всі оригінали фінансово-господарських документів по взаємовідносинах ТОВ "Оптімагаз" та ТОВ "Елфра Дисплей" були вилучені на підставі постанови від 17.11.2010 року податкової міліції про проведення виїмки.
Як зазначає позивач, підприємство не мало фактичних взаємовідносин з ТОВ "Елфра Дисплей", що підтверджується даними бухгалтерського обліку, первинними та іншими документами. Директором підприємства неодноразово надавались пояснення з приводу помилково задекларованої суми. Віднесеної до складу податкового кредиту. Декларування в жовтні 2010 року суми, віднесеної до складу податкового кредиту відбулось внаслідок помилки особи, що надавала бухгалтерські послуги ТОВ "Оптімагаз".
Також, представником позивача в судовому засіданні зазначено, що підприємство самостійно виявлено вказану помилку та сплатило до бюджету суму ПДВ в розмірі 1400,00 грн.
Виходячи із встановлених судом фактичних обставин взаємовідносин сторін, суд, вирішуючи спір по суті, виходить з наступного.
Відповідно до п. 1.11. Закону № 2181 податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Відповідно до п. 5.1. податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України N 2181-III від 21 грудня 2000 року "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.
У взаємозв’язку з наведеним судом також встановлено, що сума, яка відповідно до зазначеної декларації підлягала сплаті до бюджету у розмірі 1400,00 грн. була сплачена позивачем 30.12.2010 року, що підтверджується наявною у справі копією платіжного доручення № 209 від 30.12.2010 року.
Судом встановлено, що позивачем не заперечується факт невірного визначення ним даних у податкових деклараціях за періоди, що перевірялись. Проте, як підтверджується матеріалами справи, зокрема, і відомостями, які містяться у вищезгаданому поясненні головного бухгалтера позивача, виявлені помилки було самостійно усунено позивачем.
В судовому засіданні представником відповідача надано до суду зворотній бік облікової картки платника ТОВ "Оптімагаз", відповідно до якого вбачається, що 16.12.2010 року позивачу було донараховано в поточному році основного платежу за актом перевірки 1400,00 грн. Спірне податкове повідомлення рішення складено 29.12.2010 року. 30 грудня 2010 року позивачем сплачена доплата податку на додану вартість за жовтень 2010 року в сумі 1400,00 грн. Вказана сума зарахована Кременчуцькою ОДПІ 20.01.2011 року.
Суд не приймає до уваги послання представника відповідача на те, що в платіжному дорученні № 209 від 30.12.2010 року не було зазначено, що даний платіж здійснений на підставі спірного повідомлення-рішення, оскільки платіж був проведений 30.12.2010 року, а податкове повідомлення-рішення № 0007832301/0/4587 від 29 грудня 2010 року отримане позивачем 04 січня 2011 року, що підтверджується копією поштового конверту.
Таким чином, на момент здійснення платежу позивачу не було відомо відносно прийнятого Кременчуцькою ОДПІ податкового повідомлення-рішення № 0007832301/0/4587 від 29 грудня 2010 року.
Відтак, судом не встановлено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства у зв’язку із виконання своїх зобов’язань перед бюджетом.
Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи наведене в сукупності та виходячи з встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних рішень, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімгаз" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0007832301/0/4587 від 29 грудня 2010 року.
Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімгаз" витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 28 лютого 2011 року.
Суддя Г.В. Костенко