ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018,  м. Львів,  вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

22 лютого 2011 р.                                                                                    № 2а-8567/10/1370  

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді                              Ланкевича А.З.

за участі секретаря                              Гіщинської С.Я.

та представників

позивача                                                   Крука Б.М.

відповідача                                        Петровського Ю.І.,

                                                            Соляра В.В.                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Факро-Львів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові за участі Прокурора м.Львова, який вступив у справу з метою захисту інтересів держави в особі відповідача та третьої особи Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить скасувати  податкові повідомлення-рішення відповідача від 08 червня 2010 року №0000952301/0/10559 та від 25 серпня 2010 року №0000952301/1/16297.

Посилається на те, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання останнім вимог податкового, валютного  та іншого законодавства за період його господарської діяльності з 01 липня 2008 року по 21 грудня 2009 року складено Акт перевірки №321/23-2/25551988 від 25 травня 2010 року в якому зазначені необгрунтовані висновки про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій згідно договорів, укладених між позивачем та його контрагентами –ПП «Галич Тур», ПП «Будінвесткомфорт», ТзОВ «Славір», ПП «Укрторгсервіс», ПП «Фірма Ларекс», ПП «Киричук», НКВ ПП «Декорт-Інвест», ТзОВ «НТВ», ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес», ПП «ТК «Бізнесхолдінг», ПП «Укрзахідліс», ПП «Франківськ-центр-буд». Стверджує, що товарність операцій з таких договорів підтверджується первинними документами, зокрема договорами, актами, накладними та відомостями про оплату товару, що не брались до уваги на час перевірки. Повідомляє, що відповідач обгрунтовує свої висновки лише фактом перебування  контрагентів позивача в «групи ризику», тобто щодо яких є підвищена ймовірність здійснення ними удаваних операцій. Однак, як вказує позивач, таким вжито усіх можливих заходів для уникнення господарських відносин з «фіктивними»підприємствами, а саме щодо кожного контрагента витребувано нотаріально завірену копію свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника ПДВ, використовувалась інформація з бази даних Державної податкової адміністрації України із списками «податкових ям», в яких відсутні дані про контрагентів позивача. Стосовно висновку Акту перевірки про наявність неналежно оформлених товарно-транспортних накладних, позивач зазначає, що доставку здійснювали контрагенти позивача, а відтак такі є відповідальними за заповнення вказаних документів.

Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, в яких він просить в позові відмовити, посилається на те, що відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період його господарської діяльності з 01 липня 2008 року по 21 грудня 2009 року, за результатами якої складено складено Акт перевірки №321/23-2/25551988 від 25 травня 2010 року. Як вбачається з вищенаведеного Акту перевірки, пояснює відповідач, перевіряючими зроблено висновок про безтоварність операцій по договорах укладених між позивачем та його контрагентами - ПП «Галич Тур», ПП «Будінвесткомфорт», ТзОВ «Славір», ПП «Укрторгсервіс», ПП «Фірма Ларекс», ПП «Киричук», НКВ ПП «Декорт-Інвест», ТзОВ «НТВ», ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес», ПП «ТК «Бізнесхолдінг», ПП «Укрзахідліс», ПП «Франківськ-центр-буд», а відтак і про безпідставне включення позивачем витрат спрямовних на виконання цих договорів до складу валових. Зокрема на підтвердження обгрунтованості вказаних висновків вказує на те, що позивачем на час перевірки не надано первинних документів по операціях згідно договорів, укладених ним з вищенаведеними контрагентами, а саме належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, в яких було б вказано, яке саме підприємство здійснювало перевезення, місце відправлення вантажу та місце доставки вантажу, копії дорожніх листів, чи будь-які інші документи, які б підтверджували фактичне транспортування та отримання ДП «Факро-Львів» товарно-матеріальних цінностей. Вказує на те, що аргументи позивача не спростовують наявних порушень, зафіксованих в Акті перевірки та відповідно не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить задоволити позов з підстав наведених в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представники відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечили, просять відмовити в його задоволенні з підстав викладених в письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

В період з 31 березня по 28 квітня 2010 року на підставі направлень №55/23-2 від 31 березня 2010 року та №75/23-2 від 29 квітня 2010 року працівниками Державної податкової інспекції у м.Львові проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період його господарської діяльності з 01 липня 2008 року по 21 грудня 2009 року, за результатами якої складено Акт перевірки №321/23-2/25551988 від 25 травня 2010 року.

Як вбачається з змісту вищенаведеного Акту перевірки, зокрема п.3.1.2, відповідач дійшов до висновку про допущення ДП «Факро-Львів»вимог п.5.1, пп.5.3.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв’язку з чим завищено суму валових витрат за 9 місяців 2008 року на суму 1 469 575, 58 грн., за 2008 рік –3 284 776, 19 грн., за І квартал 2009 року –1 411 891, 39 грн., за І півріччя 2009 року –1 813 812, 25 грн., за 9 місяців 2009 року –2 655 853, 95 грн., за 2009 рік –4 016 338, 97 грн.

На підтвердження вказаної позиції відповідач в Акті перевірки вказує на те, що позивачем не надано підтверджуючих документів на суму 8 761 338, 18 грн., а саме належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, в яких було б вказано, яке саме підприємство здійснювало перевезення, місце відправлення вантажу та місце доставки вантажу, копії дорожніх листів, чи будь-які інші документи, які б підтверджували фактичне транспортування та отримання ДП «Факро-Львів» товарно-матеріальних цінностей від ПП «Галич Тур», ПП «Будінвесткомфорт», ТзОВ «Славір», ПП «Укрторгсервіс», ПП «Фірма Ларекс», ПП «Киричук», НКВ ПП «Декорт-Інвест», ТзОВ «НТВ», ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес», ПП «ТК «Бізнесхолдінг», ПП «Укрзахідліс», ПП «Франківськ-центр-буд» та оприбуткування товарів на складі.

Відповідачем на підставі вищенаведеного Акту перевірки винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000952301/0/10559 від 08 червня 2010 року, яким визначено позивачу зобов’язання з податку на прибуток в сумі 3 637 006 грн., в тому числі 1 837 136 грн. за основним платежем та 1 799 860 грн. –штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження позивачем вищенаведеного податкового повідомлення-рішення до Державної податкової інспекції у м.Львові, винесено податкове повідомлення-рішення №0000952301/1/16297 від 25 серпня 2010 року, згідно якого сума податкового зобов’язання залишилися без змін.

Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України №730 від 23 вересня 2010 року «Про реорганізацію ДПІ у м.Львові», Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Львові є правонаступником Державної податкової інспекції у м.Львові.

Позивачем з метою доведення його позиції про товарність усіх операцій згідно укладених між ним та його контрагентами договорів представлено суду відповідні договори з додатками, прибуткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти приходу сировини, митні декларації та доведено до відома суду інформацію, щодо способу використання в господарській діяльності позивача товарно-матеріальних цінностей, отриманих від вищенаведених контрагентів.

Згідно пунктів 1, 11 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: 1) здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); 11) застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством, а також стягувати до державного бюджету суми заборгованості суб'єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та нарахованої на неї пені у порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за №925/11205, з наступними змінами та доповненнями, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який  стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної  планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

У відповідності до п.2.3.4 п.2.3 вищенаведеного Порядку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Частинами другою та третьою ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операцій і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з пояснень сторін, відповідачу на час перевірки надавались договори та додатки до них, укладені між позивачем та його контрагентами, згідно умов яких, усі витрати, пов’язані із завантажуванням та транспортуванням товару до місця розвантаження несуть продавці (тобто контрагенти позивача).

Відповідно до вимог п.11.5 ст.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, товарно-транспортна накладна виписується замовником (вантажовідправником).

А відтак, позивач не несе жодної відповідальності за повноту та достовірність заповнення товарно-транспортних накладних щодо таких операцій.

Форма товарно-транспортної накладної встановлена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля». Однак судом береться до уваги те, що даний документ не було внесено до Державного реєстру нормативно-правових актів, у зв’язку з чим його норми носять рекомендаційний характер.

Посилання відповідача на відсутність в суб’єктів господарювання (контрагентів позивача) відповідних ресурсів для здійснення операцій не може бути достатнім підтвердженням його висновків про неможливість ведення підприємницької діяльності такими суб’єктами, оскільки вказані ресурси можуть залучатися на підставі договорів підряду.

А ймовірні порушення податкового законодавства контрагентами позивача, зокрема в частині неподання податкової звітності чи достовірності даних наведених в податковій звітності, не є безумовними підставами для визнання усіх господарських операцій між такими  суб’єктами та позивачем безтоварними.

Судом беруться до уваги вищенаведені представлені позивачем первинні документи, які підтверджують товарність вказаних операцій та використання товарів, отриманих внаслідок їх проведення, в господарській діяльності позивача.

Як вбачається з пояснень відповідача, таким стверджується про нікчемність правочинів вчинених між позивачем та його вищенаведеними контрагентами.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст.228 вищенаведеного Кодексу, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ними. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З вищенаведеного вбачається, що нікчемним є правочин лише у випадках прямо передбачених законом.

Однак, відповідачем не надано суду достатніх та належних доказів з яких можливо було б встановити спрямованість вищезгаданих договорів проти публічного порядку, що могло б слугувати підставою для розцінювання таких нікчемними.

Тому, зазначені в Акті перевірки висновки про безтоварність операцій, згідно укладених договорів між позивачем та його контрагентами, є нічим іншим як припущеннями, оскільки зроблені без наявності достатніх та відповідних на те доказів.

Судом також враховується те, що договори, які на думку відповідача є нікчемними, в судовому порядку недійсними не визнавались.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про правомірність включення позивачем до складу валових витрат витрати, здійсненні таким на виконання умов договорів укладених між ним та його контрагентами - ПП «Галич Тур», ПП «Будінвесткомфорт», ТзОВ «Славір», ПП «Укрторгсервіс», ПП «Фірма Ларекс», ПП «Киричук», НКВ ПП «Декорт-Інвест», ТзОВ «НТВ», ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес», ПП «ТК «Бізнесхолдінг», ПП «Укрзахідліс», ПП «Франківськ-центр-буд», в період охоплений перевіркою.

Крім цього, до такого ж висновку дійшов експерт за результатами економічного експертного дослідження, що підтверджується Висновком Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №4329 від 25 січня 2011 року.

Тому, позовні вимоги позивача підлягають до задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення –скасуванню.

На підставі ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати здійснені таким підлягають до компенсації.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задоволити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Львові №0000952301/0/10559 від 08 червня 2010 року та №0000952301/1/16297 від 25 серпня 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Факро-Львів» 3 (три) грн. 40 коп. витрат понесених останнім на сплату судового збору.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений вищенаведеним Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлено 27 лютого 2011 року.

                    Головуючий                                                             Ланкевич А.З.