СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
1 березня 2011 року Справа № 5020-85/2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ткаченка М.І.,
суддів Проценко О.І.,
Фенько Т.П.,
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився (приватне підприємство „Цеоліт”);
відповідача - не з'явився (публічне акціонерне товариство „ВТБ Банк”)
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства „Цеоліт” на ухвалу господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 9 лютого 2011 року у справі № 5020-85/2011
за позовом приватного підприємства „Цеоліт”
(Мекензієви гори, „Севастопольське РТП”, місто Севастополь, 99056)
до публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк”
(бул.Т.Шевченка /вул.Пушкінська, 8/26, місто Київ, 01004)
про визнання недійсними кредитного договору, іпотечних договорів, спонукання приватного нотаріуса Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_1 виключити з Державного реєстру іпотек та з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна
В С Т А Н О В И В:
З матеріалів справи вбачається, що публічне акціонерне товариство „ВТБ Банк” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до приватного підприємства „Цеоліт” про стягнення заборгованості.
Підставою позовних вимог був кредитний договір, укладений між сторонами по справі. Для забезпечення умов цього договору були укладені іпотечні договори, якими земельні ділянки передані в іпотеку та внесено відповідний запис до Державного реєстру іпотек, а також внесено відповідний запис в Єдиний реєстр заборони відчуження нерухомого майна.
Не погодившись з позовними вимогами, приватне підприємство „Цеоліт” звернулось до господарського суду з зустрічною позовною заявою, в якій просило:
- визнати недійсним кредитний договір № 22-03-2007 від 29 березня 2007 року, укладений між акціонерним товариством „Мрія” та приватним підприємством „Цеоліт”;
- визнати недійсними іпотечні договори від 29 березня 2007 року, укладені між акціонерним товариством „Мрія” та приватним підприємством „Цеоліт”;
- зобов'язати приватного нотаріуса Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_1 виключити з Державного реєстру іпотек запис про внесення до реєстру земельних ділянок, що розташовані за адресою: місто Севастополь, Нахімовський район, Качінський тупик, 34, 36 та належить приватному підприємству „Цеоліт”;
- зобов'язати приватного нотаріуса Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_1 виключити з Єдиного реєстру заборони відчуження нерухомого майна запис про внесення до реєстру земельних ділянок, що розташовані за адресою: місто Севастополь, Нахімовський район, Качінський тупик, 34, 36 та належить приватному підприємству „Цеоліт”.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що вимоги про визнання недійсними іпотечного договору та виключення записів з відповідних реєстрів є похідними від основної вимоги, оскільки статтею 548 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 9 лютого 2011 року по справі № 5020-85/2011 (суддя Харченко І.А.) зустрічна позовна заява приватного підприємства „Цеоліт” до публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” в частині вимог про визнання недійсним кредитного договору та іпотечних договорів залишена без розгляду.
В частині вимог зустрічної заяви про спонукання приватного нотаріуса Севастопольського міського округу ОСОБА_1 виключити з Державного реєстру іпотек та з Єдиного реєстру заборони відчуження нерухомого майна записи про внесення до реєстру земельних ділянок, відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що спільний розгляд заявлених приватним підприємством „Цеоліт” вимог перешкоджає з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін і може суттєво утруднити вирішення спору, оскільки суд не може вирішити спір про визнання іпотечних договорів недійсними, не вирішивши спір про недійсність кредитного договору, судове рішення по якому повинно набрати законної сили.
Не погодившись з ухвалою суду, приватне підприємство „Цеоліт” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати на направити справу до розгляду до господарського суду першої інстанції.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2011 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду у складі колегії: головуючого судді Ткаченка М.І., судді Проценко О.І., судді Фенько Т.П. та призначена до розгляду на 1 березня 2011 року.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, а також вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.
Вказаною нормою встановлені правила об'єднання, зокрема, кількох позовних вимог в одній позовній заяві, а також дозволяється об'єднати вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
З вищевикладеного вбачається, що вимоги позову повинні випливати з тих фактичних обставин, на яких грунтуються ці вимоги. При цьому, однорідними слід вважати такі, що одночасно являють собою однаковий спосіб захисту права та мають ті самі чи однорідні підстави виникнення.
Позовна заява підлягає поверненню, якщо вона за формою та змістом не відповідає вимогам статтей 54-58 Господарського процесуального кодексу України.
Підставою повернення позовної заяви без розгляду визначені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно цієї статті суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:
1) позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
2) у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес;
3) у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтуються позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми;
4) не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі;
5) порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору;
6) не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;
(Пункт 7 частини першої статті 63 виключено на підставі Закону № 2705-IV від 23.06.2005 )
(Пункт 8 частини першої статті 63 виключено на підставі Закону № 2413-III від 17.05.2001)
9) до винесення ухвали про порушення провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору;
10) не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Як зазначено вище, оскаржувана ухвала мотивована тим, що спільний розгляд заявлених приватним підприємством „Цеоліт” вимог перешкоджає з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін і може суттєво утруднити вирішення спору, оскільки суд не може вирішити спір про визнання іпотечних договорів недійсними, не вирішивши спір про недійсність кредитного договору, судове рішення по якому повинно набрати законної сили.
Однак, судова колегія звертає увагу, що спільний розгляд позовної і зустрічної заяви є необхідною умовою всебічного дослідження обставин справи.
Господарський суд в своїй ухвали посилається на неможливість вирішити спір про визнання недійсними іпотечних договорів не вирішивши спір про недійсність кредитного договору. При цьому, в супереч доводам ухвали господарський суд повертає зустрічну позовну заяву саме про визнання недійсним кредитного договору.
Статтею 60 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач має право до початку розгляду справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути пов'язаний з первісним.
З матеріалів справи вбачається, що зустрічна позовна заява приватного підприємства „Цеоліт” пов'язана з первісним позовом, так як їх підстави виникли з одних правовідносин.
Крім того, доводи господарського суду про те, що вимоги оскарження нотаріальних дій підлягає оскарженню у місцевому загальному суді, судова колегія вважає помилковим, виходячи з наступного.
Статтею 34 Закону України „Про нотаріат” встановлено перелік нотаріальних дій. Цей перелік є вичерпним, і внесення даних до Єдиних та Державних реєстрів не є нотаріальною дією і відповідно не вноситься до реєстру нотаріальних дій.
Зі змісту зустрічної позовної заяви вбачається, що вона не містить вимог про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні. Крім того, положення Цивільного процесуального кодексу України про оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні виключено.
Виключення записів з реєстрів є вимогою похідною від задоволення позовних вимог про визнання недійсними кредитного та іпотечних договорів, оскільки у випадку задоволення вимог про визнання недійсними договорів, ці вимоги будуть виконанням рішення, що надає можливість власнику розпоряджатись майном.
Статтею 17 Закону України „Про іпотеку” передбачено, що іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому порядку. Такою реєсрацією є внесення відомостей до Державного реєстру іпотек.
Таким чином, вимоги про спонукання нотаріуса до виключення записів з Державного реєстру іпотек і Єдиного реєстру заборон об'єктів нерухомого майна не є оскарженням нотаріальних дій, а є похідним від основного зобов'язання, оскільки являється реєстрацією виникнення, зміни або припинення дії договору.
У зв'язку з наведеним, судова колегія вважає, що зустрічна позовна заява приватного підприємства „Цеоліт” про визнання недійсними кредитного та іпотечних договорів, а також спонукання нотаріуса до виключення записів з Державного реєстру іпотек і Єдиного реєстру заборон об'єктів нерухомого майна підлягає розгляду в рамках справи за позовом публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” до приватного підприємства „Цеоліт” про стягнення заборгованості.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 46, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу приватного підприємства „Цеоліт” задовольнити.
Ухвалу господарського суду міста Севастополя від 9 лютого 2011 року у справі № 5020-85/2011 скасувати.
Направити справу до господарського суду міста Севастополя до розгляду.
Головуючий суддя М.І. Ткаченко
Судді О.І. Проценко
Т.П. Фенько
Розсилка:
ПП „Цеоліт”
(Мекензієви гори, „Севастопольське РТП”, місто Севастополь, 99056)
публічне акціонерне товариство „ВТБ Банк”
(бул.Т.Шевченка /вул.Пушкінська, 8/26, місто Київ, 01004)