донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
23.02.2011 р. справа №10/272пн(11/126пн)
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Волкова Р.В.
суддівКалантай М.В. , Новікової Р.Г.
за участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_4 - паспорт НОМЕР_3 від 23.06.1997р.
ОСОБА_5 - довір. № 243 від 02.02.2011р.,
від відповідача:
від третіх осіб:не з'явився
не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від05.10.2010 року
по справі№10/272пн(11/126пн) (ОСОБА_7.)
за позовомфізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Золоте-1 Луганської області
до
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачафізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Луганськ
1) товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Астат", м. Луганськ
2) приватного підприємства "Зеніт-Сервіс", м. Луганськ
3) ОСОБА_8, м. Луганськ
про
зустрічний позов
до
провизнання права власності на майно та витребування його з чужого незаконного володіння
фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Луганськ
фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Золоте-1 Луганської області
визнання права власності на майно
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 05.10.2010р. по справі № 10/272пн(11/126пн) задоволено первісний позов та визнано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. народження, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 право власності на майно: холодильну камеру об’ємом 118,09 куб. м, до складу якої входять компресорно-конденсаторні агрегати “Maneurop” 44HM4YE № 1514194 та № 1514201 - 2 одиниці, воздухоохолоджувач “TERMSTER KRAKOV: WIIGZY Stok –13” - 2 одиниці, та 38 пенопластикових сандвіч-панелей; холодильну камеру об'ємом 214,54 куб. м, до складу якої входять: компресорно –конденсаторний агрегат “Maneurop” СМ 125-4JT № 118431, рессівер “FRIGABON CREMIEMU” 38460 RSV –10684, воздухоохолоджувач “KUBA GEPRUF” № 507384 та 48 шт. пенопластикових сендвіч-панелей, які розташовані за адресою: м. Луганськ, вул. Лутугинська, 121.
Зобов’язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. народження, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 холодильну камеру об’ємом 118,09 куб. м, до складу якої входять компресорно-конденсаторні агрегати “Maneurop” 44HM4YE № 1514194 та № 1514201 - 2 одиниці, воздухоохолоджувач “TERMSTER KRAKOV: WIIGZY Stok –13” - 2 одиниці, та 38 пенопластикових сандвіч-панелей; холодильну камеру обємом 214,54 куб. м, до складу якої входять: компресорно –конденсаторний агрегат “Maneurop” СМ 125-4JT № 118431, рессівер “FRIGABON CREMIEMU” 38460 RSV –10684, воздухоохолоджувач “KUBA GEPRUF” № 507384 та 48 шт. пенопластикових сендвіч-панелей, які розташовані за адресою: м. Луганськ, вул. Лутугинська, 121.
Рішенням суду відмовлено в задоволенні зустрічного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Луганськ до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Золоте -1 Луганської області про визнання права власності на майно.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач за первісним позовом, фізична особа-підприємець ОСОБА_6, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати судове рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні первісного позову, та задовольнити зустрічний з урахуванням уточнених зустрічних позовних вимог. Крім того, просить скасувати заходи забезпечення позову , вжиті ухвалою господарського суду Луганської області від 14.01.2010р. В обгрунтування своїх вимог посилається на те , що місцевий господарський суд дійшов хибного висновку, що саме позивач є власником спірного майна та факт придбання спірного майна підтверджується належними доказами, а подані документи (т. 1, а. с. 35-38) не підтверджують ті обставини, на які ОСОБА_4, позивач за первісним позовом посилається як на підставу своїх вимог. До того, ж як стверджує скаржник, на даний час володіє та користується спірним майном відповідач у справі.
Позивач за первісним позовом, ОСОБА_4, у відзиві на апеляційну скаргу вимоги скаржника не визнав. Рішення суду вважає законним атобгрунтованим, а вимоги скаржника такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.
Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.
Згідно долучених до матеріалів справи документів, фізична особа –підприємець ОСОБА_4 придбав у підприємця ОСОБА_10 майно, що підтверджується наступними документами: пенопластикові панелі в кількості 86 штук, що підтверджено товарним чеком ПП ОСОБА_10 №6 від 24.05.2006 (а.с. 35, т. 1); товарно-транспортною накладною №10 65 60 від 24.05.2006 (а.с. 38, т. 1); специфікацією до товарно-транспортної накладної №106560 від 24.05.2006 і товарного чеку №6 від 24.05.2006 (а.с. 122, т. 3). Згідно доданих документів, позивач купив у підприємця ОСОБА_10 пенопластикові сендвіч-панелі розмірами: 6000' х 1200 х 100 мм; 6000 х 1080 х 10 мм; 2700 х 1080 х 100 мм; 2800 х 1000 х 100 мм; 2700 х 100 х 100 х 100 мм в загальній кількості 86 шт.; квитанцією до прибуткового касового ордеру № 6 від 24.05.2006 про сплату позивачем ОСОБА_10 6250 грн. за пенопластикові панелі (а.с. 36, т. 5);товарним чеком №16 від 26.05.2006 (а.с. 36, т. 1) ПП ОСОБА_10 на агрегати марки "Maneurop" в кількості 3 штук та воздуходуви в кількості 3 штук вартістю 6300 грн.; накладною №17 від 26.05.2006 (а.с. 37, т. 1), виданою підприємцем ОСОБА_10 про відпуск позивачу агрегатів марки "Maneurop" в кількості 3 шт. та воздуходувів - 3 шт.; специфікацією до товарно-транспортної накладної №17 від 26.05.2006 і товарного чеку №16 від 26.05.2006 (а.с. 124, т. 3) на наступне обладнання :компресорно-конденсаторний агрегат "Maneurop" 44HM4YE №1514194, №1514201 - 2 одиниці; компресорно-конденсаторний агрегат "Maneurop" 125-4JT №118431, до складу якого входить рессірвер “FRIGABON CREMIEMU”38460 RSV-10584, повітряохолоджувач “TERMSTER KRAKOV: WIIGZY Stok-13”- 2 одиниці; повітряохолоджувач UBA GEPRUF”№507384; квитанцією до прибуткового касового ордеру № 16 від 26.05.2006 про сплату позивачем ОСОБА_10 6300 грн. за вказане обладнання (а.с. 36, т. 5).
Крім того, до матеріалів справи долучено письмові пояснення продавця ОСОБА_10, зі змісту яких вбачається, що спірне майно відчужено ОСОБА_4, а факт купівлі-продажу оформлено товарними чеками № 6 від 24.05.2006р., № 16 и № 17 від 26.05.2006р. та покупцю ОСОБА_4 надано специфікації на все устаткування.
За вимогами ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що факт укладення між позивачем та підприємцем ОСОБА_10 правочину купівлі-продажу спірного майна, факт передачі такого майна позивачу та його перевезення є доведеними та підтвердженими належними доказами в розумінні ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України.
В подальшому, після придбання вказаного майна, змонтовано холодильне обладнання на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3, що на підставі договору оренди знаходиться в користуванні ОСОБА_11 (третьої особи у справі).
Вказане підтверджено:
- договором земельного сервітуту від 10.05.2006р.
- трудовою угодою від 10.05.2006р.
- актом приймання-передачі устаткування від 02.06.2006 для монтажних робіт по спорудженню холодильної камери до трудового договору від 10.05.2006, яким позивач передав ОСОБА_12 компресорно-конденсаторні агрегати ”44HM4YE №1514194 та №1514201 - 2 одиниці; воздухоохолоджувач MSTER KRAKOV: WIIGZY Stok-13”2 одиниці та 38 пенопластикових сендвіч-панелей;
- актом приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів від 24.07.2006р., яким прийняв від ОСОБА_12 холодильну камеру об'ємом 118,0 9 м.куб. з вмонтованим в неї устаткуванням;
- актом приймання виконаних робіт від 24.07.2006р. до трудового договору від 10.05.2006р.
- актом від 21.07.2006р. приймання-передачі устаткування для монтажних робіт по спорудженню холодильної камери до трудового договору від 10.05.2006р., яким позивач передав ОСОБА_12 компресорно-конденсаторний агрегат 125-4JT №118431, рессірвер CREMIEMU”38460 RSV-1058 4, воздухоохолоджувач GEPRUF”№507384 та 48 шт. пенопластикових сендвіч-панелей;
- актом приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів від 28.09.2006р., яким позивач прийняв у ОСОБА_12 змонтовану з устаткування холодильну камеру об'ємом 214,54 м.куб;
- актом приймання виконаних робіт від 28.09.2006р., яким підтверджується, що ОСОБА_12 виконав за трудовим договором від 10.05.2006р. монтаж холодильної камери - 1 одиниці та монтаж холодильної машини - 1 одиниці.
- паспортом прив'язки стаціонарної малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності, затвердженої 08.11.2006р., згідно з яким МАФ є розбірні холодильні камери (некапітальні споруди), що розташовані за адресою: АДРЕСА_3, призначені для складування та торгівлі продовольчими товарами і власником яких є ОСОБА_4
- технічним паспортом про технічні характеристики компресорно-конденсаторних агрегатів та схемою роботи компресорно-конденсаторного агрегату "Maneurop" в складі типової холодильної установки.
До матеріалів справи також долучено письмові пояснення ОСОБА_11 (а.с. 15 –16, т.6) з яких слідує, що дві холодильні камери, віднесені до предмету позову, з вмонтованим в них холодильним устаткуванням знаходяться на земельній ділянці площею 0,1340 га за адресою: АДРЕСА_3. Вказане устаткування та панелі завезено позивачем, в його монтаж здійснено гр. ОСОБА_12 з червня по жовтень 2006 р. на підставі договору з позивачем за первісним позовом. Згода на розміщення двох холодильних камер на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3, надавалась лише ОСОБА_4. За поясненнями ОСОБА_11, нею також було укладено договір оренди нежитлового приміщення площею 170 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 з ОСОБА_6 Між тим, договір оренди нежитлового приміщення площею 170 кв. м. за адресою АДРЕСА_3 з ОСОБА_6 не має ніякого відношення до двох холодильних камер, які є власністю ОСОБА_4 і розташовані на земельний ділянці площею 0,1340га за цією ж адресою. Договір оренди нежитлового приміщення не давав ОСОБА_6 права користування земельною ділянкою (т. 6 а.с. 15-16).
За вимогами ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частина 2 ст. 16 Цивільного кодексу України як один із способів захисту цивільних прав та інтересів зазначає такий, як визнання права.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про визнання права власності на спірне майно за ОСОБА_4 підлягає задоволенню.
На момент винесення судового рішення сторонами у справі підтверджено факт користування спірним майном відповідачем за первісним позовом, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6.
Згідно вимог ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до о ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Враховуючи відсутність доказів на підтвердження того, що позивачем спірне майно відчужувалось на користь відповідача, а також те, що відповідач на момент прийняття омпорбюваного судового акту користується ним, судова колегія погоджується з висновком суду про те, що майно вибуло з володіння позивача не з його волі і позов в частині зобов’язання відповідача повернути спірне майно підлягає задоволенню.
В межах розгляду справи за № 10/272пн відповідачем за первісним позовом подано зустрічний позов, який фізична особа-підприємець ОСОБА_6 обгрунтвовує
тим, що спірне майно придбано ним у товариства з обмеженою відповідальністю “Науково –виробнича фірма “Астат”на підставі договору купівлі–продажу устаткування №1/2007 від 15.01.2007р. (а.с. 89, т. 1); акту приймання-передачі устаткування від 15.01.2007р. (а.с 90, т. 1); видаткової накладної №РН-01.15.3 від 15.01.2007р. (а.с 91, т. 1); акт приймання–передачі векселів по договору №1/2007 від 15.01.2007р. (а.с. 100, т. 4).
До матеріалів справи (а.с. 71, т. 4). долучено пояснення товариства з обмеженою відповідальністю “Науково –виробнича фірма “Астат”, які надавались останнім в межах розгляду справи № 11/126пн та зі змісту яких слідує, що ТОВ “Науково –виробнича фірма “Астат” придбало обладнання, яке в подальшому було продано ОСОБА_6, у приватного підприємства “Зеніт-Сервіс”, що підтверджено накладною № РН - 0000003 від 09.01.2007р.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Луганської області від 06.02.2009р. № 11/126пн позовні вимоги за первісним позовом задоволено у повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю; постановою Луганського апеляційного господарського суду від 16.04.2009р. у справі № 11/126пн рішення господарського суду Луганської області від 06.02.2009р. скасовано, прийнято нове рішення: у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено; постановою Вищого господарського суду України від 27.10.2009р. у справі № 11/126пн рішення господарського суду Луганської області від 06.02.2009р. та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 16.04.2006 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області. При цьому Вищий господарський суд України в постанові по справі 11/126пн зазначив, що судами не досліджено питання - яке саме майно передано приватним підприємством “Зеніт-Сервіс” за видатковою накладною № РН - 0000003 від 09.01.2007р. товариству з обмеженою відповідальністю “Науково –виробнича фірма “Астат”, а відповідно яке в подальшому продано ОСОБА_6
Відповідно до видаткової накладної № РН - 0000003 від 09.01.2007р. товариству з обмеженою відповідальністю “Науково –виробнича фірма “Астат”передавалось наступне майно:компресорно-холодильний агрегат "Maneurop" type GM 125-4JT –1 шт.; компресорно-холодильний агрегат "Maneurop" model 44HM 4YE - 2 шт.; сендвіч–панелі (камера) об’ємом 200,0 куб. м.; сендвіч –панелі (камера) об’ємом 100,0 куб. м., яке в подальшому було перелічено в договорі купівлі–продажу № 1/2007 від 15.01.2007р. між ТОВ “Науково –виробнича фірма “Астат” і ОСОБА_6
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов’язок доказування господарським процесуальним кодексом України покладено на сторони.
Разом з тим, враховуючи, що ФОП ОСОБА_6 не підтверджено належними доказами в розумінні ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України право власності на майно, і відсутність належних доказів унеможливлює ідентифікацію майна, зазначеного в договорі купівлі –продажу № 1/2007 від 15.01.2007р., з тим, що є предметом зустрічного позову, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову.
Посилання скаржника на акт опису та арешту майна від 04.11.2008р. складений Артемівським відділом ДВС Луганського МУЮ (т. З, а. с. 94-95), дозвіл на розміщення об'єкту торгівлі стаціонарної мережі № 5892 від 08.04.2007р., договір оренди не житлового приміщення від 01.01.2007р., договір оренди не житлового приміщення від 01.01.2008р., акт санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкту від 31.01.2007, висновок санітарно-епідеміологічної експертизи від 01.02.2007р., акт санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкту від 27.02.2008р., висновок санітарно-епідеміологічної експертизи від 27.02.2008р. (т. З, а. с. 96-106), висновок про оцінку майна (т. З, а. с. 137) ще не є підтвердженням права власності на спірне майно. Крім того, ухвалою господарського суду Луганської області від 05.10.2010р. скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 16.10.2008р. Тобто Акт опису й арешту майна від 04.11.08р. є скасованим.
Посилання скаржника на те, що договір земельного сервітуту від 10.05.2006р. укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 17) не пройшов державну реєстрацію та не є вчиненим, а тому висновок суду стосовно того, що ОСОБА_11 надавала ОСОБА_4 згоду на розміщення холодильних камер є помилковим також не тягне за собою скасування судового рішення. Договір земельного сервітуту від 10.05.2006 укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_4 не є предметом спору. Разом з тим, самою ОСОБА_11 підтверджено, що нею дійсно на підставі договору земельного сервітуту від 10.05.06р. надавалась згода ОСОБА_4 на розміщення двох холодильних камер на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3.
Інші висновки заявника апеляційної скарги також не підтверджують право власності ФОП ОСОБА_6 на спірне майно, не спростовують висновки суду першої інстанції та не тягнуть за собою скасування судового рішення.
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає рішення місцевого господарського суду законним, обгрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 05.10.2010р. по справі № 10/272пн(11/126пн) - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 05.10.2010р. по справі № 10/272пн(11/126пн) - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд.
Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.
Головуючий Р.В. Волков
Судді: М.В. Калантай
Р.Г. Новікова
Надрук. 7 прим.: 1- позивачу; 1- відповідачу; 2- третім особам; 1- госп. суду; 1-у справу; 1-ДАГС