ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

22.02.11 р.                                                                                    Справа № 25/20                               

Суддя господарського суду Донецької області                  І.А.Бойко          

при секретарі судового засідання                                       О.М. Якименко          

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом  приватного акціонерного товариства „Страхова Компанія „Провідна” м. Київ

до відповідача  товариства з обмеженою відповідальністю „Флорія” м. Донецьк

про  стягнення   безпідставно набутих коштів за недійсним правочином та відшкодування збитків у розмірі  311840грн.76коп.

За участю представників  сторін:

від позивача: Пушкарь О.М. – начальник управління претензійно-позовної роботи та супроводу виконавчого провадження  (довіреність № 10/2014 від  20.12.2010);

від відповідача: не з’явився

Позивач - приватне акціонерне товариство „Страхова Компанія „Провідна” м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області  з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Флорія” м. Донецьк про  стягнення   безпідставно набутих коштів за недійсним правочином та відшкодування збитків у розмірі  311840грн.76коп., у тому числі  набуте за недійсним правочином  страхове відшкодування в сумі 294651грн.72коп., збитки в подвійному розмірі в сумі 17189грн.04коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на договір страхування майна юридичної особи № 10/0001751/0502/07 від 29.03.2007, рішення господарського суду Донецької області від 18.02.2009 по справі № 6/136, постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.08.2009, платіжну вимогу № 6-931/10 від 07.10.2009 на суму 300716,24грн., постанову про закінчення виконавчого провадження від 22.12.2009, рішення господарського суду Донецької області від 01.07.2010 по справі № 44/115пд, постанову Вищого господарського суду України від 06.12.2010 по справі № 44/115пд, посвідчення про відрядження, звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт.

Позивач через канцелярію господарського суду подав клопотання (вих. № б/н від 22.02.2011), в якому просить суд долучити до матеріалів справи письмові пояснення, копію ухвали господарського суду від 04.06.2009 по справі № 6/136, копію постанови ДАГС від 09.09.2010 по справі № 44/115пд.

Суд розглянув зазначене клопотання позивача та задовольнив його, перелічені документи долучив до матеріалів справи.

В письмових поясненнях позивач  зазначив, що в ході розгляду справи № 6/136 співробітники ПрАТ „СК „Провідна” у відрядження не направлялись. У судових засіданнях по цій справі брав участь житель м. Донецька ОСОБА_1, який працював в ПрАТ „СК „Провідна” до 09.10.2009. Також, пояснив, що за платіжною вимогою № 6-931/10 від 07.10.2009 з ПрАТ „СК „Провідна” списано у безспірному порядку 300716,24грн. в якості примусового стягнення на виконання наказу суду від 02.03.2009. Обставини списання цієї суми відображені в постанові про закінчення виконавчого провадження від 22.12.2009.

Представник відповідача в засідання суду не з’явився, документів, витребуваних ухвалами суду від 19.01.2011 та від  08.02.2011, без поважних причин не представив.  Через канцелярію господарського суду подав клопотання, в якому, посилаючись на зайнятість в іншому процесі, просить розгляд справи відкласти на іншу дату.

Суд розглянув дане клопотання відповідача та не задовольняє його, оскільки, по-перше, розгляд справи вже відкладався за клопотанням відповідача.

По-друге, відповідачу надавалося достатньо часу для виконання вимог суду щодо надання документів та захисту своїх прав та інтересів, яким останній без поважних причин не скористувався.

Знаходження у відрядженні та зайнятість в іншому процесі не перешкоджало через канцелярію суду подати документи в обґрунтування своїх заперечень та направлених на захист своїх прав та інтересів.

В силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом  ВСТАНОВЛЕНО.

29.03.2007 між закритим акціонерним товариством „Страхова Компанія „Провідна” (Страховик), правонаступником якого є приватне акціонерне товариство „Страхова Компанія „Провідна”, та товариством з обмеженою відповідальністю „Флорія” (Страхувальник) був укладений договір страхування майна юридичних осіб  № 10/0001751/0502/07.

Предметом цього договору є обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику (вигодонабувачу) відповідно до передбачених у цьому договорі умов, виключень і положень у разі пошкодження, знищення або викрадення застрахованого майна, що знаходиться у володінні, користуванні, розпорядженні страхувальника, а також обов’язок Страхувальника сплатити страхову премію у строки та в обсязі, що зазначені в цьому договорі, і виконати інші умови договору.

Додатком № 2 „Перелік (опис) застрахованого майна” до договору страхування майна юридичних осіб  № 10/0001751/0502/07 від 29.03.2007 Сторони узгодили, що до складу застрахованого майна серед іншого, зокрема, входить закрита стоянка - одноповерхова споруда, загальною площею 288кв.м.

Як зазначено в позовній заяві, 20.04.2007р. в будівлі закритої стоянки сталася пожежа, внаслідок чого значно пошкоджено та знищено майно, належне відповідачу.

У зв’язку з настанням страхової події відповідач, посилаючись на умови укладеного між сторонами договору страхування майна, звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування.

Позивачем  вимога про виплату суми  страхового відшкодування була відхилена, що послужило підставою для звернення відповідача з відповідним позовом до господарського суду.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.02.2009 по справі № 6/136, залишеним без змін апеляційною та касаційною інстанцією, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Флорія” м. Донецьк до закритого акціонерного товариства “Страхова Компанія “Провідна” в особі філії  закритого акціонерного товариства “Страхова Компанія “Провідна” у м. Донецьку, до  фізичної особи – підприємця Топалова Дмитра Костянтиновича м. Донецьк, за участю третьої особи - закритого акціонерного товариства “Банк Петрокоммерц-Україна” м. Київ про стягнення 297628,00грн., у тому числі 294651,72грн. – сума страхового відшкодування відповідно до договору страхування майна юридичних осіб  № 10/0001751/0502/07 від 29.03.2007, 2976,28грн. – франшиза, були задоволені частково та стягнуто     з закритого акціонерного товариства “Страхова Компанія “Провідна” м. Київ в особі філії  ЗАТ “СК “Провідна” у м. Донецьку  на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Флорія” страхове відшкодування у сумі 294651грн.72коп., витрати по сплаті держмита у сумі 2946грн.52коп., витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 118,00грн. та  витрати, пов’язані з оплатою послуг адвоката у сумі  3000,00грн.; в решті позовних вимог було відмовлено.

02.03.2009 господарським судом Донецької області на виконання вказаного рішення був виданий відповідний наказ  № 6/136.

Позивач наказ суду № 6/136 від 02.03.2009 виконав у повному обсязі, що підтверджується  постановою відділу ДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві про закінчення виконавчого провадження від 22.12.2009 та платіжною вимогою № 6-931/10 від 07.10.2009 на суму 300716,24грн.

В свою чергу, рішенням господарського суду Донецької області від 01.07.2010р. по справі № 44/115пд, залишеним без змін касаційною інстанцією, договір страхування майна юридичних осіб  № 10/0001751/0502/07 від 29.03.2007, укладений між ЗАТ „СК „Провідна” та ТОВ „Флорія”, був  визнаний недійсним, як такий, що укладений під впливом  обману.

Згідно ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Частина 1 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачає, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У відповідності до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

          Як вбачається з матеріалів справи,    відповідач   отримав   від   позивача    страхове відшкодування в сумі 294651,72грн. на підставі договору страхування майна юридичних осіб  № 10/0001751/0502/07 від 29.03.2007, який, в-подальшому, було визнано недійсним, як такий, що укладений під впливом  обману.

          Таким чином, з огляду на обставини справи та положення вищенаведених статей Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний повернути позивачу безпідставно отриману суму страхового відшкодування.

          Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про законність, обґрунтованість та доведеність вимог позивача про стягнення безпідставно набутих за недійсним правочином коштів в розмірі 294651грн.72коп.

Окрім вимог про стягнення суми 294651,72грн., позивач, з посиланням на ч. 2 ст. 230 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача збитки в подвійному розмірі, які становлять 17189грн.04коп.

Сума збитків складається з додаткових витрат позивача , які пов'язані із стягненням з нього судових витрат по справі № 6/136 за позовом ТОВ „Флорія” до ЗАТ „СК „Провідна”, а саме:

1) державне мито у сумі 2 946,52грн.;

2) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового пронесу   у сумі 118,00грн.;

3) витрати на правову допомогу у сумі 3000,00грн.;

та витрат, направлених на оплату відряджень його представників, у сумі 2530,00грн.

Вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір   збитків,   завданих порушенням    зобов'язання, доказується кредитором.

В силу приписів ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема,  відшкодування збитків (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Боржник,   який  порушив  зобов'язання,  має  відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України).

          В свою чергу, ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України передбачає, учасник господарських відносин,  який порушив господарське зобов'язання  або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,  повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під  збитками  розуміються  витрати,  зроблені  управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,   які  управнена  сторона  одержала  б  у  разі  належного виконання   зобов'язання   або   додержання   правил    здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225 Господарського кодексу України визначає, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість   втраченого,  пошкодженого  або  знищеного   майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів  тощо), понесені   стороною,  яка  зазнала  збитків  внаслідок   порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона,  яка зазнала   збитків,  мала  право  розраховувати  у  разі  належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна   компенсація   моральної   шкоди   у   випадках, передбачених законом.

Стаття 22 Цивільного кодексу України  визначає, особа,  якій завдано збитків  у  результаті  порушення  її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати,  яких  особа  зазнала  у  зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі,  а також витрати,  які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи,  які  особа  могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки  відшкодовуються  у повному обсязі,  якщо договором або законом не передбачено відшкодування у  меншому  або  більшому розмірі.

Якщо особа,  яка порушила право,  одержала у  зв'язку  з  цим доходи,  то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено,  не може бути меншим від  доходів,  одержаних особою, яка порушила право.

На  вимогу  особи,  якій  завдано шкоди,  та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути  відшкодована  і  в  інший спосіб,  зокрема,  шкода,  завдана майну,  може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості,  полагодження пошкодженої речі тощо).

Судові витрати,  які включають витрати на оплату державного мита, витрати на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрати на оплату послуг адвоката, понесені позивачем за іншою судовою справою (справа № 6/136), та витрати на відрядження з метою участі в судовому процесі  по розгляду справи № 44/115пд,  які також відносяться до судових витрат, за своєю правовою природою не є збитками у розумінні вищенаведених статей Цивільного та Господарського кодексів України, тому не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

До того ж, з наданих позивачем посвідчень про відрядження та  звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт,  не можливо вбачити для участі в яких судових процесах направлявся у відрядження уповноважений представник.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Позивач платіжним дорученням № 071580  від 29.12.2010 сплатив державне мито в сумі 4150грн.00коп.

Сума позову складає 311840грн.76коп. – спір майнового характеру

Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”  від 21.01.1993 держмито із заяв майнового характеру сплачується в розмірі 1% ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

З огляду на це, позивач при зверненні з позовною заявою до суду повинен був сплатити держмито в розмірі  3118грн.41коп.

Тобто, позивачем була сплачена сума державного мита в більшому розмірі, ніж передбачено Декретом.

Тому, зайво сплачена сума в розмірі 1031грн.59коп.  підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.          

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі  вищенаведеного, згідно ст. ст.  11, 22, 216, 230,236, 610, 611, 623, 1212 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського  процесуального  кодексу  України, суд

В  И  Р  І  Ш  И  В :

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства „Страхова Компанія „Провідна” м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю „Флорія” м. Донецьк про  стягнення   безпідставно набутих коштів за недійсним правочином та відшкодування збитків у розмірі  311840грн.76коп., у тому числі  набуте за недійсним правочином  страхове відшкодування в сумі 294651грн.72коп., збитки в подвійному розмірі в сумі 17189грн.04коп., задовольнити частково в сумі 294651грн.72коп.

В частині стягнення збитків в подвійному розмірі в сумі 17189грн.04коп. відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Флорія” (83013, м. Донецьк, вул. Софійська, 18Б, код ЄДРПОУ 33221749) на користь приватного акціонерного товариства „Страхова Компанія „Провідна”  (01032, м. Київ, бул. Шевченка, 37/122, код ЄДРПОУ 23510137) безпідставно набуті кошти за недійсним правочином в сумі 294651грн.72коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2946грн.59коп., витрати по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 223грн.00коп.

Позивачу видати довідку на повернення з державного бюджету України надмірно сплачене державне мито в сумі 1031грн.59коп.  

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна та резолютивна частини рішення були оголошені в судовому  засіданні 22.02.2011р. та долучені до матеріалів справи.

Повний текст рішення  складено та підписано 28.02.2011р.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, або в касаційному порядку після його перегляду в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Бойко І.А.                               

Вик. Тимошенко О.О.

тел.: 305-68-27