ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
24 січня 2011 року 13:30 № 2а-19404/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу у розмірі 1372,00 гривень,-
В С Т А Н О В И В:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Державна податкова інспекція у Дніпровському районі міста Києва (далі –позивач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) з позовом до фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (далі –відповідач, ФОП ОСОБА_1.) про стягнення податкового боргу у розмірі 1372,00 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згадана сума є податковим боргом, не сплаченим у встановлений строк. Вжиті податковим органом заходи по стягненню цієї суми не призвели до позитивного результату, а тому він просить стягнути дану суму у судовому порядку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 січня 2011 року відкрито скорочене провадження у справі та встановлено відповідачу строк до 24 січня 2011 року для подання заперечень проти позову та необхідних документів або заяви про визнання позову.
Ухвала про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі направлялись ФОП ОСОБА_1 за наявною у матеріалах справи адресою, яка внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У зв’язку поверненням поштового відправлення з незалежних від суду причин, ухвала відповідно до ч. 3 ст. 167 КАС України вважається врученою відповідачу.
Оскільки у строк, встановлений ч. 3 статті 183-2 КАС України, відповідач не подав до канцелярії суду заперечення проти позову, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для розгляду справи в порядку скороченого провадження та прийняття рішення по справі, а позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.
Відповідач –ФОП ОСОБА_1 зареєстрований Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 11.03.2009 року та включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (номер запису НОМЕР_2).
Відповідач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва.
Відповідно до п. 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»від 03.07.1998р. № 727/98 (далі –Указ Президента № 727/98) та п. 2 Наказу ДПА України від 29.10.99 р. № 599 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі» на підставі заяви відповідача від 23.03.2009 року про право застосування спрощеної системи оподаткування ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було видано ФОП ОСОБА_1 свідоцтво про сплату єдиного податку НОМЕР_3.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності, запроваджена Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” (в редакції Указу від 28.06.1999 № 746/99), передбачає особливий порядок оподаткування суб’єктів малого підприємництва шляхом сплати єдиного податку. Крім того, єдиний податок не включено до переліку видів податків і зборів (обов’язкових платежів), що справляються на території України, передбачених Законом України “Про систему оподаткування” від 25.06.1999 № 1251-ХІІ. Таким чином, терміни подачі розрахунку про сплату єдиного податку суб’єктом малого підприємництва встановлені саме вищевказаним Указом.
Згідно абзацу 2 п. 2 Указу Президента № 727/98, ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Як зазначалось вище, відповідач зареєстрований як платник податків та застосовує спрощену систему оподаткування, що покладає на нього обов’язок сплачувати єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем належний до сплати єдиний податок на підприємницьку діяльність з фізичних осіб за період з 21.04.2009 р. по 20.11.2009 р. до бюджету в повному обсязі не сплачувався. Так, за вказаний період було проведено нарахування по єдиному податку у розмірі 1 600,00 грн. (200 грн. ставка єдиного податку * 8 місяців), а сплачено відповідачем 230,00 грн. (за рахунок переплати). Розмір несплаченого податкового зобов’язання становить 1370,00 грн. Крім того, у зв’язку із простроченням сплати податкового зобов’язання, було нараховано пеню у розмірі 2,38 грн.
Доказів погашення зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.
Станом на день розгляду спору у відповідача згідно з обліковою карткою платника податків обліковується заборгованість по єдиному податку у розмірі 1370,00 грн. основного платежу та 2,38 грн. пені.
Враховуючи те, що податкові зобов’язання відповідача виникли у період з квітня по листопад 2009 року, коли був чинним Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вiд 21.12.2000 р. № 2181-III (далі –Закон № 2181), який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, порядок стягнення податкового боргу та порядок вжиття контролюючим органом заходів з метою погашення платниками податків податкового боргу, судом при вирішенні даної справи застосовують норми вказаного Закону.
Відповідно до пп. 5.4.1. п. 5.4. статті 5 Закону 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається
сумою податкового боргу платника податків.
Оскільки зазначені податкові зобов’язання не були сплачені у встановлений строк, то виходячи з положень вказаного Закону та обставин справи, суми податкових зобов’язань набули статусу податкового боргу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, з дотриманням вимог пп. 6.2.1, 6.2.2, 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 надіслав відповідачу поштою першу податкову вимогу №1/3779 від 22.06.2009 р. на суму 172,38 грн. та другу податкову вимогу № 2/408 від 15.02.2010 на суму 1372,38 грн..
Згідно з пп. 6.2.1. – 6.2.4. статті 6 Закону № 2181 (який діяв на момент спірних правовідносин) у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків першу та другу податкові вимоги, які вважаються врученими, якщо їх передано під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення (ч. 4 п. 6.2.4 закону № 2181).
Вищевказані податкові вимоги не були вручені відповідачу (повернуті поштовим відділенням з відміткою «за закінченням терміну зберігання»), у зв’язку з чим були розміщені податковим органом на дошці податкових оголошень, що підтверджується відповідними актами за № 1/1 від 11.01.2010 р. та № 5/1 від 30.03.2010 р., копії яких залучені до матеріалів справи.
Таким чином, вказані податкові вимоги слід вважати врученими відповідно до вимог п. 6.2.4 Закону № 2181.
Положеннями підпункту 20.1.8. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011 року, передбачено право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи те, що вжиті позивачем заходи щодо стягнення податкового боргу не призвели до позитивного результату (погашення податкового боргу), який станом на день розгляду справи становить 1372,38 гривень (до стягнення заявлено 1 370,00 грн.) та позивач не надав доказів його погашення, виходячи з приписів ч. 1 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування», пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України щодо обов’язку платників сплачувати податки, положень пп. 3.1.1. Закону № 2181 щодо примусового стягнення активів за рішенням суду, суд приходить до висновку про задоволення позову в межах заявлених позовних вимог.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, ч. 4 ст. 94, 160-162, 167, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) заборгованість у розмірі 1372,00 гривень (одна тисяча триста сімдесят дві гривні) на користь Державного бюджету України (УДК у Дніпровському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077906, Банк одержувач ГУ УДК у м. Києві, р/р 34122999700005, МФО 820019).
3. Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 183-2, 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя О.В. Патратій