ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2011 року Справа № 2а/0370/21/11
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши в місті Луцьку в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Луцької об’єднаної державної податкової інспекції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
ВСТАНОВИВ:
Луцька об’єднана державна податкова інспекція звернулася з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 12560 грн. 71 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є суб’єктом господарювання, зобов’язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законом терміни. За відповідачем станом на 14.12.2010 року рахується податковий борг по ринковому збору в розмірі 12560 грн. 71 коп. Позивач вживав заходи з метою погашення податкового боргу, а саме відповідачу було надіслано першу податкову вимогу № 1/1730 від 16.05.2008 року та другу податкову вимогу № 2/2502 від 14.07.2008 року, а в подальшому 11.12.2008 року було прийнято рішення №24/94 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу. Проте вказані заходи не спричинили погашення податкового боргу відповідачем. Позивач просить стягнути за рахунок активів відповідача на користь держави податковий борг в розмірі 12560 грн. 71 коп.
Відповідно до статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи здійснювався в порядку скороченого провадження.
Відповідач заперечень проти позову не подала. Ухвала про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі, надіслана відповідачу, повернулась до суду з відміткою відділення поштового зв’язку – за закінченням терміну зберігання, тобто не вручена адресату з незалежних від суду причин, а тому відповідно до частини 11 статті 35 КАС України вважається, що останній належним чином був повідомлений про розгляд справи в порядку скороченого провадження. Тому суд вважає можливим вирішення справи на підставі наявних в ній доказів.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення повністю з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Луцької міської ради 05.12.2001 року, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.8).
Відповідно до довідки Луцької об’єднаної державної податкової інспекції від 29.12.2010 року №1867 відповідач взята на облік як платник податків з 10.12.2001 року за №31130 (а.с.7).
Станом на 14.12.2010 року за відповідачем рахується податковий борг по ринковому збору в розмірі 12560 грн. 71 коп.
Податковий борг по ринковому збору виник внаслідок несплати податкових зобов’язань в розмірі 7528 грн. 30 коп., визначених платником самостійно у розрахунках №13365 від 15.03.2010 року, №26725 від 12.04.2010 року, №15792 від 13.05.2010 року, №59601 від 15.06.2010 року, №142981 від 08.11.2010 року, №124840 від 12.10.2010 року, №107733 від 13.09.2010 року, №99260 від 03.08.2010 року, №16686 від 14.07.2010 року (а.с.9-17), штрафних санкцій а розмірі 4563 грн. 82 коп. та пені в сумі 468 грн. 59 коп. (а.с.19).
Позивач вживав заходи з метою погашення податкового боргу, а саме: відповідно до пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відповідачу надіслано першу податкову вимогу № 1/1730 від 16.05.2008 року (а.с.23) та другу податкову вимогу № 2/2502 від 14.07.2008 року(а.с.24), а в подальшому 11.12.2008 року було прийнято рішення №24/94 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу (а.с.25). Проте вказані заходи не спричинили погашення податкового боргу відповідачем.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Згідно із абзацом 1 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі – Закон №2181-III) платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Пунктом 1.3 статті 1 Закону №2181-III податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону №2181-III активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Оскільки за відповідачем рахується податковий борг, вжиті податковим органом заходи не призвели до його погашення, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження. Отже, постанова підлягає до негайного виконання.
Керуючись статтею 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути за рахунок активів фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь держави податковий борг в розмірі 12560 (дванадцять тисяч п’ятсот шістдесят) гривень 71 (сімдесят одну) копійку.
Постанова підлягає до негайного виконання.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ю. Ю. Сорока