Апеляційний суд Запорізької області

 

Справа № 22-969/2007 р.                  Головуючий у 1-й інстанції: Беклеміщев О.В.

Суддя-доповідач: Спас О.В.

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

«11» квітня 2007 р.                                                                              м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької

області у складі:         головуючого                Стрелець Л.Г.

суддів:                                                               Спас О.В.

Дависикби Н.Ф.

при секретарі                                                    Вертелецькій І.В.

за участю представника позивачів ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від «18» грудня 2006 р. у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3до ОСОБА_4про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення суми заподіяної моральної шкоди ,

 

ВСТАНОВИЛА:

 

У серпні 2005 року ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення грошових сум на компенсацію завданої їм моральної шкоди.

У позовній заяві зазначали, що в березні 2005 року ОСОБА_4. була направлена заява Міністру транспорту та зв'язку України, у якій він звинувачує позивачів у скоєнні посадових злочинів та зловживань. На підставі цієї заяви 07 квітня 2005 року була проведена службова комісійна перевірка фактів, викладених у зверненні та складений акт. Цією перевіркою було встановлено, що факти викладені у звернені не відповідають дійсності.

Позивачі вважають, що вказана заява ОСОБА_4. містить неправдиву інформацію, розповсюдження якої принизило їх честь, гідність та ділову репутацію та спричинило моральну шкоду.

Зокрема, в заяві вказано : «... с болью в сердце наблюдаем как наше руководство уничтожает и разворовывает». «Наш начальник..., еще работая главным механиком при проверке финансовой комиссии. Проверяющая проверила в дрезине наличие дизельное топливо. А в субботу ОСОБА_6. приехал с ОСОБА_7- слесарем, слили с дрезин дизельное топливо в три бочки, в понедельник ей показали еще 600 л. дизельного топлива . Залили 5 бочек воды, а сверху бензином, прошло как бензин».

 

2

 

Згідно з актом службової перевірки фактів, викладених у заяві робітників Енергомонтажного потягу -1 (далі - ЕМП-1) Придніпровської залізниці до Міністра транспорту та зв'язку України від 07 квітня 2005 року, факти відносно слюсаря-ремонтника ОСОБА_7., який зі слів заявника зливав дизельне паливо з дрезини не підтвердились. Витрати дизельного пального на дрезині відповідають відпрацьованим мотогодинам, які надаються у маршрутних листах.

«В административном помещении делали ремонт, он цемент вывозил тонами, приехал еще с двумя парнями полдня резали стекло, забрали и уехали. Дизельное топливо списывал на трактор, с трактористомОСОБА_8Потом грузили в машину и - отдавали».

Проведеною перевіркою факти відносно цементу, який ОСОБА_6. «вивозив тонами» також не підтвердились. З 2003 року у ЕМП-1 придбано для ремонту адміністративного будинку - 1 тона, яка передана СМП-645 на протязі 2-х місяців 2003 року, що стверджується картою складського обліку матеріалів, двома вимогами від 29 серпня 2003 року, 30 вересня 2003 року, дорученнями.

Скло віконне придбали у кількості 119,34 кв.м., з яких 46.8 кв.м, було передане для ремонту будівлі СМП-645 за вимогами № 201, 206, внутрішньому акту 18,72 кв.м., лишок у підсобці складає 53,8 кв.м.

«Аккумулятор свой поменял на новый». Відносно заміни акумулятора особистого автомобіля начальника підприємства, комісією було встановлено, що на протязі 2004-2005 років ЕМП-1 отримало 4 акумулятори типу СТ-140, які були встановлені на автомотриси АДМ у комплекті. Крім того, застосування таких акумуляторів на легковому автомобілі неможливо.

«В помещении ангара вырезал метров 6x2 рельс и подкладки огромные металлические, сдал в металлолом». Дійсно факт вирізання рейок (близько 6 м) у приміщенні ангару мав місце. Але не для того, щоб здати їх у металобрухт, а для виробничої необхідності, що також було встановлено комісією та закріплено в акті.

«Машина ГАЗ-52 летучка стояла около полугода, а на нее бензин списывался». У період з 08 жовтня 2003 року по 04 грудня 2003 року через відсутність водія ГАЗ-52 стояв без праці. За зазначений період списання палива не проводилось і не підтверджено.

«Его поставили профкомом, а инспектора по кадрам ОСОБА_3. кассиром. Так они выписывали помощи, а деньги шли на пьянки. Получали деньги на спортивне мероприятия. а забирали себе». Гроші на спортивні заходи профкомом ЕМП-1 перераховувались до спорткомитету безготівковими рахунками згідно телеграм Теркому та кошторису ДФСК «Локомотив», який, в свою чергу, видавав учасникам змагань гроші готівкою по 6-8 грн. на добу. Ця обставина була встановлена комісійною перевіркою та зафіксована у акті. 05 квітня 2005 року бухгалтером Теркому був складений акт про те, що проведена перевірка фінансово-господарської діяльності профкому ЕМП-1 за період 22 липня 2002 року по 01 січня 2005 року, в результаті якої викладені в заяві обставини не ствердились.

«Слухи ходят, что ОСОБА_7приняли на работу за деньги без соответствующих документов. Недавняя проверка подтвердила, что у него нет соответствующих документов, а теперь хотят переводить его автослесарем».

ОСОБА_7. прийнятий на роботу до ЕМП-1 згідно кваліфікації та дозволу керівництва Придніпровської залізної дороги слюсарем-ремонтником з 27 грудня 2002 року, має середню технічну освіту, досвід. ОСОБА_7. дачу хабара при прийомі на роботу не підтверджує. «Машинисты дрезины работают по 17 часов в сутки.

А им закрьывают наряды от 8 часов, что является грубейшим нарушением ПТЗ. Да и еще угрожают, будете лаяться не будете тут работать,». В ході перевірки режиму праці та відпочинку машинистів моторно-рейкового транспорту виявлене порушення режиму праці у п'яти випадках. У ЕМП-1 проведений розгляд випадків відносно цього і оголошена догана головному механіку.

«Они нас заставили вступить в партию «Возрождения» мы отказывались, так они сказали, кто не с нами - тот против нас», а значит, мы с вами расстанемся.

 

3

 

Заставляли голосовать за ОСОБА_9. А когда объявили по радио, что ОСОБА_16собирает подписи, что он не заставлял за ОСОБА_9 голосовать так ОСОБА_3. сказала: он на попятную пошел, а нам что делать делать». Згідно пояснень у партію «Відродження» усі робітники вступали за власним бажанням.

«Вчера 03 березня 2005г. начальник ЗМП-1 ОСОБА_6. и главный механик ОСОБА_10пол рабочего времени пропьянствовали., и в 15 час. 45 мин. на машине БМВ, которая принадлежит начальнику врезались в Жигули по ул. Грязнова-76. ОСОБА_6.. сбежал, а через 2 часа появился. Работники ГАИ забрали его машину на штрафплощадку». Комісійною перевіркою було встановлено, що випадок ДТП 03 березня 2005 року органами ДАІ не підтверджується.

«У нас в помещении ЭМП каждьй праздник и день рождения ОСОБА_6., главный бухгалтер, инспектор по кадрам, кладовщик и ОСОБА_1. организовывают пьянки, начало этих мероприятий зависит от настроения. Могут начать пьянствовать с 12 часов дня, а могут начать в 16 часов и до 20-21 часа». 3 приводу приймання участі та організації свят з вживанням алкогольних напоїв, ОСОБА_3., ОСОБА_1. стоять на обліку у клініці з виразкою шлунку, ОСОБА_2. хворіє на стенокардію, тобто захворювання, при яких вживання алкоголю протипоказане.

«Как такие люди находятся в руководстве» . «Мы вас убедительно просим направить сюда комиссию, а они воочию увидят этот беспредел» . «В курсе всех этих событий главный бухгалтер и кладовщик».

Такого листаОСОБА_4 направив Министру транспорту та зв'язку України.

Посилаючись на зазначене, позивачі просили суд стягнути з ОСОБА_4. суму у розмірі тридцять тисяч гривень на відшкодування моральної шкоди з розподілом її між позивачами у рівних долях, а також суму понесених судових витрат.

В процесі розгляду справи позивачі уточнили свої вимоги та зменшили суму, яку просили стягнути на відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню до дев'яти тисяч, а суму, яку просили стягнути як компенсацію понесених судових витрат, збільшили до 450 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2006 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3до ОСОБА_4задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4. на користь ОСОБА_1. компенсацію моральної шкоди-1000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4. на користьОСОБА_2. компенсацію моральної шкоди -1000 грн., судові витрати -133 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4. на користь ОСОБА_3. компенсацію моральної шкоди -1000 грн.. судові витрати - 17 грн.

В апеляційній скарзі на рішення судуОСОБА_4 просить його скасувати, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального закону та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивачі надали заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначають, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим і просять залишити його без змін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції обставини справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

 

4

 

За змістом ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового.

З матеріалів справи вбачається, що у позові, найменованому як позов про захист честі, гідності та ділової репутації, фактично позивачі вимагають лише стягнути з відповідача на їх користь загальну суму грошових коштів на відшкодування завданої їм моральної шкоди (а.с. 3 - 7. 157).

Позов ґрунтується на листі робітників Енергомонтажного потягу-1 Придніпровської залізниці у м. Запоріжжі ОСОБА_4., ОСОБА_11.. ОСОБА_12.,ОСОБА_13., ОСОБА_14., ОСОБА_15 до Міністру транспорту України, в якому вони вказують на певні недоліки в роботі свого керівництва і інших працівників та просять направити на підприємство комісію для перевірки його діяльності (а.с. 17).

Проте, судом першої інстанції не застосовано вимоги ст. 33 ЦПК України, а також не досліджена і не оцінена та обставина, що лист до Міністру транспорту України, яким, за думкою позивачів поширено відносно них негативну інформацію, був складений шістьма особами, а позов предъявлений лише до одного з них.

Судом першої інстанції не оцінено заперечення відповідача, щодо правомірності дій робітників при надісланні до міністру листа. Так, ст. 302 ЦК України дає фізичній особі право вільно збирати і поширювати інформацію, а перелічені робітниками у листі факти стосуються дій керівництва при здійсненні ними службової діяльності на підприємстві, де вони працюють, і ніяким чином не стосуються особистого життя позивачів.

Не дана оцінка і тій обставині, що відповідач звертався з заявами аналогічного змісту і до органів МВС України (а.с. 158), що згідно роз'яснень п. З Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" від 28 вересня 1990 р. (з наступними змінами) не може вважатись поширенням неправдивих відомостей.

Правовою підставою своїх вимог позивачі визначили ст. ст. 15, 16, 23 ЦК України, які відносяться до загальних норм цивільного законодавства і передбачають право на захист цивільних прав і інтересів, а також способи захисту цих прав. У тому числі і право на відшкодування моральної шкоди, заданої особі внаслідок порушення її права. Закон визначає, що моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної особа (в редакції п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Сукупний аналіз норм матеріального права, які мають застосовуватися при вирішенні судом даного спору, а також роз"яснень Пленумів Верховного Суду України № 7 „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" від 28 вересня 1990 р. (з наступними змінами) та № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 р. (з наступними змінами), дає підстави для наступного висновку:

Питання про відшкодування моральної шкоди з підстав приниження честі і гідності позивачів, окрім вищевказаних ст. ст. 15, 16, 23 ЦК України, регулюються і іншими нормами матеріального права, які містяться у главі 20 ЦК України. Так, ст. 270 ЦК України визначає види особистих немайнових прав і відносить до них право

 

5

 

фізичної особи на повагу до гідності і честі. Одним із способів захисту порушеного особистого немайнового права згідно вимог ст. 277 ЦК України є спростування недостовірної інформації. Спеціальною нормою матеріального права, яка передбачає право фізичної особи, особисте немайнове право якої порушено, на відшкодування шкоди, у тому числі і моральної, є ст. 280 ЦК України. При цьому, моральна шкода, що завдана фізичній особі порушенням її особистих немайнових прав, відшкодовується відповідно до ст. ст. 1166, 1167 ЦК України.

В основу позову позивачами покладене поширення відповідачем відносно них негативної інформації, яка заздалегідь законом віднесена до недостовірної. Проте, позивачі не просили про поновлення свого порушеного права шляхом спростування поширеної відповідачем інформації.

Дана обставина не була відповідно оцінена судом першої інстанції, що не відповідає, як вищезазначеним нормам матеріального права, так і роз'ясненням вищевказаних Постанов Пленумів Верховного Суду України.

До того ж, суд першої інстанції визначив в рішенні, що відомості, які були поширені відповідачем у листі, є такими, що не відповідають дійсності, порочать честь і гідність позивачів, що виходить за межі позовних вимог і є порушенням ст. 11 ЦПК України.

Окрім цього, позивачі не зазначили, з яких міркувань вони виходили, визначаючи розмір шкоди і всупереч ст. ст. 10, 60 ЦПК України не надали належних доказів на підтвердження цих вимог.

Суд першої інстанції не дав відповідної оцінки тій обставині, що позивачами у цій справі є три фізичних особи, які у справ щодо другої сторони мають діяти самостійно, що передбачено ст. 32 ЦПК України.

Проте, в даній справі позивачі не визначили, які дії відповідача з поширення ним певних відомостей порушують право на повагу до честі і гідності кожного з них, яка саме кожному з них спричинена моральна шкода і з яких підстав сума, яку вони просять стягнути на відшкодування моральної шкоди, є загальною для всіх них. Позивачі не вказали, в чому полягає моральна шкода для кожного з них окремо і з чого вони виходили, визначаючи суму позову. Позивачі не просили про поновлення порушеного права на повагу до честі і гідності шляхом спростування поширених відомостей.

Згідно ст. 269 ЦК України особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом і не мають економічного змісту.

З викладеного випливає висновок, що позов полягає в вимозі стягнення суми економічного еквіваленту такого особистого немайнового права, яка честь і гідність, що не передбачено діючим цивільним законодавством України. 

Під час апеляційного розгляду справи доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження. Встановлено, що рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, а також постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

У даній цивільній справі відсутні передбачені матеріальним та процесуальним законом підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.,ОСОБА_2., ОСОБА_3., а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з одночасним постановлянням рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 309, 313, 314, 316, 317   ЦПК України , колегія суддів,

 

6

 

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від «18» грудня 2006 р. у цій справі скасувати. Постановити нове рішення наступного змісту:

„Відмовити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3в задоволенні позовних вимог про захист честі, гідності, про стягнення з ОСОБА_4 9000грн. на відшкодування спричиненої моральної шкоди із розподілом зазначеної суми у рівних долях між позивачами. Відмовити і в позовних вимогах про стягнення судових витрат."

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.