Справа № 2-53/2011р.

                                                                         Р І Ш Е Н Н Я

                                                                                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                  01 лютого  2011 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі :

головуючої-судді   - Адаменко І.М.,

при секретарі            - Остапчук О.С., Спірідоновій Т.Л.,

з участю:

представника позивача  - Ковбасюк Л.Є., дов.№ 1-21-01/1 від 04.01.2010 року,

відповідача ОСОБА_3, та представника відповідача –адвоката ОСОБА_4,

розглянув  у відкритому судовому засіданні в м. Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області  справу за позовною заявою   Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області до    ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог відділ Держкомзему в Бобринецькому районі Кіровоградської області,  Державне підприємство «Центру ДЗК»в особі  Кіровоградської регіональної філії та  ОСОБА_5  про скасування державного акту на право приватної власності на землю,  та зобов»язання вчинити певні дії, -

                                                                                                 В С Т А Н О В И В:

            Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Бобринецької РДА із позовом до   ОСОБА_3  про  скасування державного акта на право приватної власності на землю виданого на  ім’я останнього, та повернення земельної ділянки державі, але в судовому засіданні відмовився  підтримувати позов з тих підстав, що додатковою перевіркою прокуратури Бобринецького району  встановлено наявність права у відповідача на спірну земельну ділянку, але  у відповідності до ч.2 ст. 46 ЦПК України, враховуючи, що представник позивача наполягав на продовженні розгляду справи, суд розглянув їх  за первинними позовними вимогами, які   обґрунтовувалися  тим, що відповідач  не будучи членом КСП ім.. ХХ з»їзду КПРС    29.02.2000 року отримав сертифікат на право  на земельну частку (пай) в землях вказаного підприємства та 29.03.2002 року вказана земельна частка пай була виділена в натурі й він  отримав державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КР №022399,  яка розташована на території Бобринецької  міської ради Кіровоградської області   за №667 площею 6,10 га  з порушенням чинного законодавства  на підставі  документа складеного завідуючою відділом кадрів КСП ім.. ХХ з»їзду КПРС ОСОБА_5, та який  не відповідає дійсності , а саме витяг з  протоколу №1 загальних зборів членів  вказаного  КСП   від 08.02.2000 року. Оскільки  ці  факти  встановлені вироком Бобринецького районного суду від 10.11.2009 року,  яким засуджено ОСОБА_5  за ч. 2 ст.367 КК України,  й від  її злочинних дій   настали негативні цивільно-правові наслідки у виді  заподіяної державі   шкода,  тому прокурор  вважає необхідним  скасувати незаконно виданий позивачу державний акт на право приватної власності на землю та зобов»язати  його повернути земельну ділянку державі  в особі Бобринецької РДА.

            В судовому засіданні  представник позивача підтримав  позовні вимоги  та просить їх задовольнити посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, додаючи, що  строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки про порушення свого права  він дізнався у листопаді  2009 році, після постановлення вироку у справі про обвинувачення ОСОБА_5 у неналежному виконанні своїх службових повноважень та складенні документів, які не відповідають дійсності, в тому числі й щодо відповідача у справі, та які  згодом стали підставою незаконного набуття ним права власності на  спірну земельну ділянку.

            Відповідач  та його представник  в судовому   засіданні  позов не визнали та заперечують проти його задоволення пояснюючи, що відповідач із квітня 1996 року працював та був членом КСП ім..ХХ з»їзду КПРС, вказуючи, що у лютому місяці 2000 року на загальних зборах членів вказаного  КСП йому та ряду інших осіб вирішено було надати право власності на земельну частку (пай) та внести його  прізвище в додатковий  список  осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю), тому вважає, що набув право власності  на земельну ділянку після  виділення в натурі земельної частки (паю)  на законних підставах. Крім того, відповідач  подав до суду заяву про застосування строку позовної давності  вважаючи, що позивачем він порушений без поважних причин, про  порушення свого права той мав можливість дізнатися ще в лютому 2000 року , коли на підставі свого розпорядження та  протоколу №1 загальних зборів членів КСП «ХХ з»їзду КПРС від 08.02.2000 року  надав  відповідачу сертифікат на земельну частку (пай),  згодом яку виділено  у натурі та 22.03.2002 року він  отримав, на підставі знову ж таки розпорядження голови Бобринецької РДА,  державний акт на право приватної власності на землю, що дає підставу зробити висновок про порушення позивачем  трьохрічного строку позовної давності без поважних на те причин для його поновлення.

             Представник  відділу Держкомзему Бобринецького району та представник Державного підприємства центр «ДЗК»в судове засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

             ОСОБА_5 в судове засідання також не з»явилася, від неї до суду надійшла заява в якій просить розглянути справу за її відсутності у зв»язку із хворобою та в якій заперечила проти задоволення позову .

             Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, покази свідків та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи із наступного.

            Відповідно до змісту ст.ст. 4, 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»від 14.02.1992 р. №2144, з відповідними змінами, порядок вступу до підприємства та припинення членства у ньому передбачається статутом підприємства, членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут. І як вбачається зі статуту КСП «ім. ХХ з»їзд КПРС», розділ ІІІ ,  такі особи мали подати  відповідну заяву, яка розглядалася правлінням КСП  в присутності  особи,  з послідуючим затвердженням рішення правління з цього питання  на загальних зборах підприємства.

           В судовому засіданні встановлено, що 05.03.1996 року КСП  ім..«ХХ з»їзд КПРС»отримало державний акт на право колективної власності на землю серії КР №000023 (а.с.132-133), де в списку членів вказаного КСП, що є додатком до зазначеного  акта та надає право на отримання земельної частки (паю),  прізвище відповідача  ОСОБА_3 відсутнє ( а.с.136 -144).

           За змістом ст.. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»від 08.08.1995 року № 720/95 право на земельну частку (пай) мають   члени колективного сільськогосподарського підприємства  , сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

          Як встановлено в судовому засіданні  із показів свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, що узгоджуються із  записом трудової книжки  відповідача (а.с.84) , та  архівною довідкою  від 28.04.2010р. №215, відповідач набув членства в КСП ім..ХХ з»їзду КПРС з 23 квітня 1996 року, а 8 лютого 2000 року йому на загальних зборах  членів вказаного КСП надано право тримати земельну частку (пай).

        29 лютого 2000 року  відповідач отримав сертифікат на право на земельну частку (пай) члена КСП ім. ХХ з»їзду КПРС серії КР 0245427, а   29 березня 2002 року ОСОБА_3 виділено вказану земельну частку (пай) в натурі  та  на підставі розпорядження Бобринецької районної державної адміністрації від 28.03.2002 року №129-р  він отримав Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КР №022399.

          Як пояснив представник позивача, підставою для виділення  земельних ділянок у натурі  власникам земельних часток (паїв) КСП ім. ХХ з»їзду КПРС, в тому числі й відповідачу, було  розпорядження Бобринецької РДА  №129-р від 28.03.2002 року, яке  в свою чергу  винесено  на підставі  витягу  з протоколу №1 від 08.02.2000 р. загальних зборів членів КСП ім. ХХ з»їзда КПРС.

         З вироку Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10.11.2009 року,  чинного на момент розгляду справи,   встановлено, що  ОСОБА_5Д  засуджено за скоєння злочину передбаченого ч. 2 ст.367 КК України,  кваліфікуючими ознаками якого є  службова  недбалість, тобто невиконання, або не належне виконання  службовою особою своїх службових обов»язків, через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки,   з тих підстав, що вона   працюючи на посаді   завідуючої відділом кадрів КСП ««ім..«ХХ з»їзд КПРС»»та будучи обраною секретарем загальних зборів неналежно віднеслась до своїх службових обов»язків, не впевнившись у тому, що на загальних зборах 08.02.2000 року, де вона була секретарем та вела протокол, питання про прийняття в члени КСП  «ім..«ХХ з»їзд КПРС»»  з подальшим наданням права на земельну частку (пай)  ряду осіб в тому числі й відповідачу ОСОБА_3 не розглядалося, склала  витяг з протоколу №1 від 08.02.2000 р.  загальних зборів членів«КСП ім..«ХХ з»їзд КПРС»», де виклала інформацію, яка не  відповідає   дійсності про винесення  рішення  загальними зборами вказаного КСП, щодо прийняття  в члени КСП «ім..«ХХ з»їзд КПРС»»ряду осіб, в тому числі й відповідача.  

         Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі , що набрав законної сили, або постанова суду у справі про  адміністративне правопорушення  обов»язкові для суду, що розглядає справу  про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок   або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

        Враховуючи викладене, суд вважає, що   вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10.11.2009 року стосується  незаконних дій ОСОБА_5, а не ОСОБА_3, тому доводи представника позивача про те, що  вказаний вирок є беззаперечним доказом  неправомірного   володіння земельною ділянкою відповідачем  є безпідставним.

       За змістом ст. 80 Земельного Кодексу України (2001р.), держава є одним із суб’єктів права власності на землю, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади –на землі державної власності.

       Відповідно до ч. 1 ст.84 вказаного Кодексу у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

       Відповідно до п. д), ч.1 ст. 81 Земельного Кодексу України громадяни набувають право власності на земельні ділянки на підставі виділення в натурі належної їм земельної частки (паю) у порядку визначеному ст. 118 цього Кодексу, яка передбачає, що приватизація землі здійснюється за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади в залежності від місця розташування цієї землі.

        Пунктом 12 Перехідних положень Земельного Кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів –відповідні органи виконавчої влади.

         Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

         Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно    ст.257 вказаного Кодексу    загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

          Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила .

          За змістом  ч. 3 та ч.4 ст. 267 вказаного Кодексу  позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі,  зробленою до  винесення  ним рішення, а  сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у  позові.

         Оскільки позивач в силу своєї компетенції та повноважень мав можливість дізнатися про порушення свого  права  ще   під час  видачі  відповідачу сертифікату на право  на земельну частку (пай) 29.02.2000 року, тобто позивачем порушено трирічний строк звернення до суду за захистом порушеного права визначений ст. 257 ЦК України, тому доводи представника позивача  в яких він заперечив факт пропуску позовної давності  є необґрунтованим, а тому у суду відсутні підстави цей строк  поновлювати,  і у відповідності до ч.4 ст.267 ЦК України в задоволенні позову слід відмовити  .

         Керуючись  ст.ст. 80, 81, 84, 153, 155, 212, п. 12 Перехідних положень Земельного Кодексу України,  ст.ст. 16, 20, 21,  393  ЦК України,  ст.ст. 39, 49 Закону України «Про місцеві державні адміністрації, ст.. 2, 7 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 213, 215,224  ЦПК України,  суд, -

                                                                                                         В И Р І Ш И В :

         Бобринецької районній державній адміністрації  Кіровоградської області в  задоволені позовних вимог до     ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог відділ Держкомзему в Бобринецькому районі Кіровоградської області,  Державне підприємство «Центру ДЗК»в особі  Кіровоградської регіональної філії та  ОСОБА_5  про скасування державного акту на право приватної власності на землю,  та зобов»язання вчинити певні дії –відмовити  повністю.          

         Апеляційна скарга на рішення суду подається до судової палати з цивільних справ апеляційного суду Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Бобринецький районний суд Кіровоградської області. Особи,  які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                         Суддя                                                                                                                    І.М.Адаменко